Ухвала суду № 92675137, 04.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.11.2020 Справа №914/1953/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., провівши підготовче засідання у справі

за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України,

в інтересах держави, в особі позивача: Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат»

про: витребування майна,

Представники

прокурор: Бучко Р.В.;

позивача: Матлай Й.І.;

відповідача: Посікіра Р.Р.;

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/1953/19 за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», про витребування майна.

21.10.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою ухвалив: прийняти заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог (вх.№3010/19 від 08.11.2019р.), що по своїй суті є заявою про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви при зазначенні площі нерухомого майна; заяву Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору (вх.№2146/20 від 14.09.2020р.) задовольнити; залучити до участі у справі Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; відкласти підготовче засідання на 04.11.2020р.

23.10.2020р. відповідачем подано до суду заяву про об`єднання справ в одне провадження, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№30703/20.

02.11.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло заперечення на заяву про об`єднання справ в одне провадження, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31517/20.

03.11.2020р. на електронну адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31704/20.

У підготовче засідання 04.11.2020р. з`явилися прокурор та представники сторін. Третя особа участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечила, при цьому, 03.11.2020р. на електронну адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31698/20.

Крім того, 04.11.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31846/20.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, а також зазначені у підготовчому засіданні представником відповідача доводи, суд дійшов висновку що причини пропуску відповідачем встановленого строку на подання відзиву є поважними, а отже, такий строк слід поновити, а поданий відзив на позовну заяву слід долучити до матеріалів справи.

Щодо поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№43226/19 від 21.10.2019р.), суд зазначає наступне:

відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1978/19 за позовом Міністерства оборони України до ТзОВ «Трентова ЛТД» (треті особи - ДП «Львівський військовий лісокомбінат», Фонд державного майна України, Управління державної реєстрації ЛМР) про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3. Тобто, у цій справі є той самий предмет і ті самі сторони, а сама позовна заява Міністерства оборони України подана раніше, ніж заява прокурора. Вказане, на думку відповідача, свідчить, що Міністерство оборони України безпосередньо здійснює захист прав та інтересів держави.

Враховуючи наведене, відповідач зазначає про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на відсутність у прокурора прав щодо самостійного звернення до суду із позовом у цій справі.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, до завершення розгляду якої і зупинялося провадження у цій справі, встановлено наступне:

«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.»

Як встановлено судом у цій справі, обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, прокурор стверджує, що Міністерством оборони України захист інтересів держави у даних спірних відносинах здійснюється неналежним чином; так, нерухоме державне майно, витребування якого є предметом цього позову, незаконно відчужено без згоди Міністерства оборони України у 2012-2013рр., але Міністерством оборони України цей факт був залишений поза увагою та без реагування, зокрема, відповідний позов до суду не подавався; військовою прокуратурою Львівського гарнізону виявлено цей факт та у квітні 2014 року подано позов про визнання недійсними правочинів з продажу вказаного майна; у подальшому рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017р. задоволено позов прокурора в інтересах Міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу вказаного нерухомого майна; разом з тим, набувач ТОВ «Трентова ЛТД» по даний час, тобто упродовж двох з половиною років продовжує відкрито користуватися цим майном, а Міністерство оборони України упродовж цього ж періоду часу не вживає належних заходів для фактичного повернення майна; прокуратура Львівського гарнізону неодноразово зверталася увага Міністерства оборони України на необхідність вжиття вичерпних заходів для повернення майна та його реєстрації за державою, однак, таке листування не призвело до позитивного результату; така бездіяльність свідчить про неналежне виконання Міністерством оборони України своїх повноважень, як органу управління майном упродовж двох з половиною років, створює загрозу остаточної втрати майна у разі пропуску трирічного строку позовної давності та покладає на прокурора не лише право, але й обов`язок самостійно звернутися до суду з даним позовом відповідно до ст. 131-1 Конституції України; у зв`язку з вищевикладеним, заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся з цим позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

Відтак, суд констатує, що прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України є тривале невжиття ним заходів щодо витребування на користь держави майна, незважаючи на визнання недійсними прилюдних торгів з продажу такого.

Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Зазначене вказує на дотримання прокурором при зверненні до суду вимог ст.53 ГПК України, наявність у останнього повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі, а відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Щодо поданого позивачем клопотання про закриття провадження у справі (вх.№46378/19 від 11.11.2019р.), суд зазначає наступне:

Так, у вказаному клопотанні позивач просить суд залишити позов без розгляду, зазначаючи, що 24.09.2019р. ним самостійно подано позовну заяву до Господарського суду Львівської області про витребування із чужого незаконного володіння того ж майна, витребування якого є предметом спору у цій справі. За результатами розгляду матеріалів поданої позивачем позовної заяви відкрито провадження у справі №914/1978/19.

При цьому, позивач вказує, що на момент подання позовної заяви, він не знав про подання прокурором в його інтересах позовної заяви, разом з тим, прокурору було відомо, що на виконання доручення державного секретаря Міністерства оборони України №10807/з від 08.08.2019р., позивач 24.09.2019 самостійно звернувся до суду з вищевказаним позовом

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що він не підтримує позов у цій справі, оскільки ним здійснюється належний захист своїх інтересів у суді, а отже, на думку позивача, підстав для подальшого представництва прокурором його інтересів не вбачається.

Згідно з п.3 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні господарського процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У позовній заяві у цій справі підставою позову визначено обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 08.02.2017р. у справі № 914/2062/14, яким задоволено позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський військовий лісокомбінат”, а саме адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв.м., 1/2 приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв.м., приміщення столярних плит площею 848 кв.м. та застосовано наслідки недійсності правочину. Зокрема, правовою підставою цього позову є положення ст.1212 ЦК України, а саме щодо повернення безпідставно набутого майна з незаконного володіння за недійсним правочином.

В той же час, правовою підставою позову Міністерства оборони України у справі №914/1978/19 є положення ст.387 ЦК України, а саме щодо права власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Окрім того, у вищевказаних позовах також відрізняються позовні вимоги. Так, у цій справі №914/1953/19 Заступник військового прокурора Львівського гарнізону просить витребувати майно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» на користь держави в особі Міністерства оборони України, а у справі №914/1978/19 Міністерство оборони України просить суд витребувати майно з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» у власність держави в особі Міністерства оборони України.

Також, при зверненні з позовом у справі №914/1978/19 позивач просив суд витребувати у відповідача, зокрема, нежитлові приміщення - частина приміщень сушильних камер і теплопункту площею 292,5 кв.м., а у цій справі №914/1953/19 (з врахуванням прийнятої судом заяви (вх.№3010/19 від 08.11.2019р.)) – 295,5 м. кв.м.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа №914/1953/19 та справа №914/1978/19 не є тотожними.

Враховуючи викладене, підстави для залишення позову, визначені п.3 ч.1 ст.226 ГПК України, відсутні.

Також, як зазначено вище, у клопотанні про закриття провадження у справі (вх.№46378/19 від 11.11.2019р.) позивач зазначив, що він не підтримує заявлений прокурором у цій справі позов, що, на думку позивача, також є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

Водночас, відповідно до ч.4 ст.55 ГПК України, якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Так, у цій справі прокурор в особі позивача звернувся до суду із позовом в інтересах держави, а отже, підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позивач не підтримує позов прокурора у цій справі, відсутні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі, що по своїй суті є клопотанням про залишення позову без розгляду (вх.№46378/19 від 11.11.2019р.), слід відмовити.

Щодо поданої відповідачем заяви про об`єднання справ в одне провадження (вх.30703/20 від 23.10.2020р.), суд зазначає наступне

у поданій заяві відповідач просить об`єднати провадження у цій справі та у вищевказаній справі №914/1978/19, зокрема, зазначаючи, що спір у таких виник між тими самими ж сторонами, про той самий предмет, із тих же підстав.

Відповідно до ч.2 ст.173 ГПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Водночас, згідно положень ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи викладене, а також те, що, як зазначено вище, підстави позову та позовні вимоги у цій справі та у справі №914/1978/19 відрізняються, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про об`єднання справ в одне провадження (вх.30703/20 від 23.10.2020р.) слід відмовити.

Згідно з ч.3 ст.177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до п.п. п.п.6, 7, 10, 19 ч. 2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п.п.2, 3 ч.2 ст.183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, задля забезпечення всебічного, повного, об`єктивного та правильного вирішення спору та дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, для забезпечення рівності всіх учасників судового процесу, дотримання засад верховенства права та змагальності сторін, а також з метою забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист шляхом участі у судовому засіданні, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відкладення підготовчого засідання в межах розумних строків.

Керуючись ст.ст. 177, 181-183, 185, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі, що по своїй суті є клопотанням про залишення позову без розгляду (вх.№46378/19 від 11.11.2019р.).

2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» про залишення позову без розгляду (вх.№43226/19 від 21.10.2019р.).

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» про об`єднання справ в одне провадження (вх.30703/20 від 23.10.2020р.).

4. Відкласти підготовче засідання на 18.11.2020р. о 15:15год.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 4, ІІ поверх, каб. 204.

5. Явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено 06.11.2020р.

Суддя М.Р. Король