Рішення № 92675077, 02.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2020 справа № 914/1062/20

За позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-1: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-2: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-3: ОСОБА_1 , м. Дрогобич, Львівська область

про: визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12.09.2017 загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язання повернути нежитлове приміщення у власність територіальної громади м. Дрогобича

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

прокуратури: Лука Г.В.;

відповідач 1: не з`явився;

відповідач 2: не з`явився;

відповідач 3: не з`явився.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Дрогобицької міської ради Львівської області до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про: визнання недійсним та скасування п.1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 «Про включення в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» в частині включення до переліку об`єкта, (згідно додатку до рішення) що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12.09.2017 загальною площею 16,2 кв.м (мансарда) за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення площею 16,2 кв.м (мансарда), яке розташовано в АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.05.2020 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

18.05.2020 до суду від Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

До вказаної заяви заступником керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області долучено копію наказу №1066к від 23.06.2017р. про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2020 року. Встановлено відповідачам строк у 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

19.06.2020 року на адресу Господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області.

Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

На електронну адресу Господарського суду Львівської області 22.06.2020р. від відповідача-3, ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №914/1062/20 без електронного цифрового підпису.

У судовому засіданні 22.06.2020р. суд, зважаючи на клопотання відповідача-3, враховуючи продовження карантинних заходів, запроваджених на території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні.

30.06.2020 року на адресу Господарського суду Львівської області від Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. розгляд справи відкладено на 10.08.2020 р.

В судове засідання 10.08.2020 р. прокурор з`явився. Проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.

В судове засідання 10.08.2020 р. представник відповідача 1, 2, 3 не з`явився.

Сторони повідомлялись про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі засобами поштового зв`язку на адресу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно позовної заяви.

У судовому засіданні 10.08.2020р., суд, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи судом, відсутність станом на момент проведення підготовчого засідання у справі 10.08.2020р. о 10:20 зареєстрованих канцелярією господарського суду заяв та клопотань представників учасників справи, зокрема про відкладення розгляду справи, керуючись положеннями ст. ч.3 ст.177, ч.2 ст.182, ч. 1-2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження у справі №914/1062/20 та призначення розгляду справи №914/1062/20 по суті на 16.09.2020 р.

Після судового засідання, 10.08.2020р. о 16:55 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням останнім позовної заяви з додатками та будь-яких інших документів, передбачених Господарськими процесуальним кодексом України та поганим самопочуттям, що надійшло на адресу суду засобами поштового зв`язку.

Відтак, суд був позбавлений можливості розглянути вказане клопотання і врахувати його при постановленні ухвали суду за наслідками проведення підготовчого засідання у справі №914/1062/20 10.08.2020р. о 10:20 год.

Належним чином засвідчені ухвали суду у справі №914/1062/20 від 25.05.2020, 22.06.2020, 20.07.2020, 10.08.2020р. надсилались судом відповідачу-3, ОСОБА_1 , на адресу АДРЕСА_2 .

Для забезпечення права на захист відповідача-3, ОСОБА_1 , судом направлявся запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області з метою отримання достовірної інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, АДРЕСА_2 є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .

На електронну адресу Господарського суду Львівської області 14.09.2020р., за 2 робочі дні до судового засідання, від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді від розгляду справи №914/1062/20 без електронного цифрового підпису.

З огляду на те, що суддя Синчук М.М. у період з 25.08.2020р. по 15.09.2020р. перебував у щорічній основній відпустці, враховуючи продовження дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з метою забезпечення прав відповідача-3, суд прийняв заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи №914/1062/20 до розгляду та розглянув заяву про відвід судді невідкладно, у судовому засіданні 16.09.2020р.

Ухвалою суду від 16.09.2020р. визнано заяву відповідача-3 ОСОБА_1 про відвід судді Синчука М.М. від розгляду справи №914/1062/20 необґрунтованою, відмовлено у задоволенні заяви відповідача-3 ОСОБА_1 про відвід судді Синчука М.М. від розгляду справи №914/1062/20 та відкладено розгляд справи по суті на 05.10.2020р.

В судове засідання 05.10.2020 року прокурор з`явився. Судом заслухано вступне слово прокурора.

В судове засідання 05.10.2020 року відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили.

На електронну адресу суду 05.10.2020р. надіслано клопотання без електронного цифрового підпису відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з отриманням судом вказаного клопотання після судового засідання та зважаючи на невідповідність клопотання вимогам ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» судом залишено вказане клопотання без розгляду на підставі ч. ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. розгляд справи відкласти на 19.10.2020 р.

На електронну адресу суду 19.10.2020р. надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням на території України карантинних заходів.

Зважаючи на неявку відповідачів у судове засідання з розгляду справи по суті, враховуючи клопотання відповідача 1 та для надання сторонам можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ГПК України, судом відкладено розгляд справи на 02.11.2020 р.

На електронну адресу суду 02.11.2020р. надіслано клопотання без електронного цифрового підпису відповідача-1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину.

В судове засідання 02.11.2020 року прокурор з`явився. Проти відкладення розгляду справи заперечив.

В судове засідання 02.11.2020 року відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили.

Відповідно до положень ч.1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року, який відповідними постановамиКабінету Міністрів України було неодноразово продовжено. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 за № 760 затверджено зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, відповідно до яких, в тому числі, продовжено карантин до 31.12.2020.

Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а позивач та/або його представник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.

Вказану позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Розглянувши клопотання відповідача-1, зважаючи на те, що у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено причин, які безпосередньо перешкоджають взяти участь відповідачу у судовому засіданні, а відповідачем не реалізовано право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на наведене, у судовому засіданні 02.11.2020р., суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Згідно договору оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 05.01.2017 між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м (мансандра) на АДРЕСА_1 терміном дії з 05.01.2017 до 05.12.2019.

На підставі заяв орендаря від 08.02.2017, до яких не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію, рішенням Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 нежитлове приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1 включено в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно Додатку. Відповідно до п.3 - дане рішення є доповненням до розділу 2 Програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017 рік.

Рішення прийнято без обґрунтування доцільності відчуження комунального майна шляхом викупу, без підтвердження здійсненого поліпшення орендованого майна у відсотках до вартості майна, про що свідчить як Звіт про оцінку вартості майна, затверджений ПП «Т.Е.Д.» 12.07.2017, так і листи виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

12.09.2017 між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, за яким продавець зобов`язується передати у власність нежитлове приміщення (Літ.-2) за адресою: АДРЕСА_1 площею 16,2 кв.м вартістю 75055 грн (ПДВ становить 15011 грн).

Рішення Дрогобицької міської ради прийнято в порушення вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року, чинний на момент прийняття рішення.

Аргументи відповідача-1, -2.

Представником Дрогобицької міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області подано відзив на позовну заяву (вх.№20063/20 від 19.06.2020р.), у якому проти позовних вимог заперечено повністю з наступних підстав.

В прокуратури не було законних підстав для подання позовної заяви.

Прокуратурою не обґрунтовано законність подання позовної заяви, не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Дрогобицька міська рада не зверталась до прокуратури з проханням представляти її інтереси в суді, а отже вона подана з порушенням вимог ст. 2, ст. 23, п.4 ст. 53 ГПК України.

Позовні вимоги прокуратури протирічать ст. 3 Конституції України та висновкам, викладених в рішенні Конституційного суду від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, частини чотирнадцятої статті 46,частини першої, десятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Приймаючи рішення №719 від 04.05.2017 року Дрогобицька міська рада дотримувалась вимог ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено правила приватизації державного майна та прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об`єктів групи А. Натомість особливості приватизації комунального майна регулюються відповідними програмами приватизації, що затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування.

Стаття 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" присвячена винятково приватизації майна державної власності та не стосується майна комунальної власності. Зазначена стаття закону структурно знаходиться в розділі IV - Продаж об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, однак особливості продажу об`єкта шляхом викупу регулюються розділом ІІІ - Продаж об`єкта малої приватизації шляхом викупу.

Аргументи відповідача-3.

Відповідач-3 вимог ухвали суду від 25.05.2020р. не виконав, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою від 28.11.2016 про надання в оренду нежитлового приміщення (мансандри) площею 20, 9 кв. м., яке знаходиться по АДРЕСА_1 під художню майстерню.

На виконання рішення І сесії Дрогобицької міської ради сьомого скликання від 17.11.2015 року №1 між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (далі- Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі-Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 05.01.2017 р. (далі-Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16, 2 кв.м.

Вартість об`єкта оренди не вказано.

Пунктом 2.1. Договору оренди визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє в термін з 05.01.2017р.до 05.12.2019.

Згідно п.3.1 Договору оренди, орендна плата за перший місяць становить 456, 35 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі від 05.01.2017р. Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради передано, а ОСОБА_1 прийнято у відповідності до договору оренди, придатне для використання нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16, 2 кв.м. під творчу майстерню.

Згідно п.4.3.9 Договору оренди орендар зобов`язаний попередньо погоджувати з Орендодавцем проведення перебудови, прибудови та перепланування об`єкта оренди.

08.02.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на включення в перелік на викуп нежитлового приміщення, яке перебуває в оренді заявника, а саме, мансандри, що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 16, 2 кв.м.

Рішенням Дрогобицької міської ради XXI сесії сьомого скликання від 04.05.2017р. №719 орендоване приміщення (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 16, 2 м. кв.) включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Тобто, зазначеним рішенням орган місцевого самоврядування не лише розпорядився належним територіальній громаді майном (відчуження шляхом приватизації), а й визначив спосіб такого відчуження (приватизації) - викуп.

Відповідно до п.3, 4 вказаного Рішення, дане рішення є доповненням до розділу 2 Програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017 рік.

Виконання даного рішення покладено на відділ оренди та приватизації комунального майна виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Відповідно до висновку про вартість майна, затвердженого міським головою м.Дрогобича 04.09.2017, вартість нежитлового приміщення площею 16, 2 кв.м., розташованого на мансанрдному поверсі двох поверхового нежитлового цегляного будинкуза адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.06.2017р.становить 75 055, 00 грн., ПДВ 15 011, 00 грн.

Згідно розділу 5 Звіту про оцінку вартості майна, затвердженого ПП «Т.Е.Д.» 12.07.2017р., об`єкт оцінки - нежитлове приміщення площею 16,2 кв.м, розташоване на мансардному поверсі двох поверхового нежитлового цегляного будинку, (згідно тех. паспорту та поверхових планів). Рік побудови 1927 р. Функціональне призначення об`єкта - офісні приміщення. Доступ до приміщень здійснюється через окремий вхід з фасадної сторони будівлі. На момент оцінки об`єкт оцінки не використовуються за призначенням, через поганий стан приміщень, що не дозволяє здійснювати господарську діяльність. В приміщеннях необхідно провести ремонтні роботи з застосуванням сучасних будівельних матеріалів. Замінити старі комунікації на нові, а саме такі як здійснення електромонтажних робіт з використанням сучасних приладів опалення. Всі ці роботи потребують значних капіталовкладень, що включають в себе вартість матеріалів, вартість виконаних робіт, а також виготовлення проектних документацій організацій, які здійснюють їх виконання та погодження. Фізичний знос конструктивних елементів складає 55%. Технічний стан приміщень класифікується як поганий

12 вересня 2017 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (Продавець згідно Договору купівлі-продажу) та ОСОБА_1 (Покупець згідно Договору купівлі-продажу) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу (далі-Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність нежитлове приміщення адреса якого: АДРЕСА_1 приміщення позначене на плані літ. А-2, що відповідно до опису об`єкта має площу 16,2 кв. м., (в подальшому - Об`єкт продажу), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт продажу і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Покупець повністю оплатив за Об`єкт продажу та перерахував кошти в сумі 90 066, 00 грн., в тому числі ПДВ 15 011, 00 грн. на рахунок Продавця (п.2.2 Договору купівлі-продажу).

Право власності на об`єкт було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу: 96540654, виданим Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 07 вересня 2017 року, відповідно до якої реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344909346106, номер запису про право власності 22205285).

Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (Продавець згідно Договору купівлі-продажу) та ОСОБА_1 12.09.2017р. складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 про те, що Продавець згідно цього акту передає, а Покупець приймає продане способом викупу 05.09.2017 року нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення позначене на плані літ. А-2, вартістю 90 066, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 15 011, 00 гривень, згідно Звіту про експертну оцінку вартості нежитлового приміщення, проведеного на підставі договору на проведення експертної оцінки з ПП «Т.Е.Д.», що затверджений міським головою Тарасом Кучмою 04.09.2017 р. Передача згаданого вище об`єкта проводиться згідно договору купівлі -продажу, посвідченого нотаріально 05.09.2017 р. в м. Дрогобичі приватним нотаріусом Момот М.О., зареєстрованого в реєстрі за № 825.

Відповідно до витягу із звіту про результати державного фінансового аудиту, проведеного Західним офісом Держаудитслужби України щодо виконання Дрогобицького міського бюджету за 204-2016 роки та I півріччя 2017 року від 04.12.2017р. №08/19/5, встановлено, що внаслідок прийняття неефективних управлінських рішень (рішення прийнято на засіданнях комісії з питань оренди, приватизації, комунального майна, промисловості, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, малого та середнього бізнесу) щодо приватизації орендованого майна, зокрема приватизації об`єктів групи А без врахування особливостей, визначених підпунктом 1 ч. 1ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) в частині надання права орендарям на викуп орендованого майна в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, позбавило можливості збільшення надходжень до міського бюджету від приватизації комунального майна.

У ході аудиту не виявлено документальних підтверджень про те, що орендарями проведено будь-яке покращення орендованого ними майна чи погодження Орендодавця на проведення такого покращення, як було передбачено вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договорів.

Керівник Дрогобицької місцевої прокуратури звертався до Дрогобицької міської ради з запитом про надання інформації: чи звертався ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування за період оренди нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м (мансарда) на АДРЕСА_1 (термін дії договору оренди з 05.01.2017 до 05.12.2019) щодо надання згоди органу місцевого самоврядування на покращення вказаного об`єкта оренди за рахунок власних коштів, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25% ринкової вартості, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; - чи надавалась згода радою на покращення орендарем об`єкта оренди.

У відповідь на запит Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради повідомлено керівника Дрогобицької місцевої прокуратури, що заяви про надання дозволу на здійснення невід`ємних покращень орендованого приміщення до виконавчого комітету не поступало та погодження на здійснення невід`ємних покращень не надавалось.

Матеріали справи не містять, а сторонами в ході разгляду справи не надано жодних доказів, які би підтвердили факт здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди у розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якими воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Виконання відповідачем таких умов для приватизації орендованого комунального майна (нежитлового приміщення) групи А шляхом викупу встановлено ч.1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" .

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Щодо суб`єктного складу учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором заявлено позов самостійно, мотивуючи таке звернення до суду тим, що чинне законодавство України не визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах: звертатись з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради. Також прокурор обґрунтовував підстави заявлення позову, що дотримання вимог закону при відчуженні майна територіальної громади безумовно становить суспільний (державний) інтерес, який визначено з урахуванням рішення №1-1/99 від 08.04.1999 Конституційного Суду України, а інтерес держави у цій справі полягає в тому, щоб орган місцевого самоврядування розпоряджався об`єктами комунальної власності в порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством.

Дотримання чинного законодавства є запорукою дотримання прав територіальної громади, а тому перевірка діяльності органів місцевого самоврядування на предмет дотримання ними відповідних нормативно-правових актів становить суспільний інтерес.

Зважаючи на наведене, не заслуговують на увагу доводи відповідача-1, -2 про відсутність в прокурора законних підстав для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.

Господарські суди вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду).

З урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №903/456/18 від 12.03.2019р.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування п.1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 «Про включення в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» в частині включення до переліку об`єкта, (згідно додатку до рішення) що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1 статті 59 Закону Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як встановлено судом, Рішенням Дрогобицької міської ради XXI сесії сьомого скликання від 04.05.2017р. №719 орендоване ОСОБА_1 приміщення (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 16, 2 м. кв.) включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) (п.4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № Справа N 1-9/2009).

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Станом на час укладення Договору та виникнення відповідних правовідносин чинними були два основні законодавчі акти, які регулювали порядок та особливості здійснення приватизації державного та комунального майна: Закони України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, Закон України "Про приватизацію державного майна" регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України. Згідно зі статтями 1, 3 цього закону приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу визначено Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Статтями 1 та 2 цього закону визначено, що сферою застосування закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств". До об`єктів малої приватизації належить окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.03.2018 року) об`єктами малої приватизації є: єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб`єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А); окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А); об`єкти незавершеного будівництва, законсервовані об`єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д); об`єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).

Враховуючи вищенаведені положення, відчужений об`єкт нерухомості нежитлове приміщення за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1 , площею 16, 2 м. кв. належить до групи А об`єктів малої приватизації.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Статтею 6 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.

Згідно з рішенням Дрогобицької міської ради №215 від 31.03.2016 "Про визнання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради органом приватизації та орендодавцем комунального майна територіальної громади м. Дрогобича" виконавчий комітет Дрогобицької міської ради визнано органом приватизації та орендодавцем нежитлових приміщень, будівель та споруд, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Дрогобича. Зазначеним рішенням Положення про виконавчий комітет Дрогобицької міської ради доповнено пунктом 3.3. Зокрема визначено, що на підставі рішень Ради, Виконавчий комітет, як орган приватизації та орендодавець нежитлових приміщень, будівель та споруд укладає договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, будівель та споруд у відповідності з вимогами Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", контролює роботу відділу оренди та приватизацію комунального майна, укладає договори оренди нежитлових приміщень, будівель та споруд, а також погоджує договори оренди нежитлових приміщень, будівель та споруд, які укладаються комунальними установами, підприємствами Ради та іншими структурними підрозділами виконавчих органів Ради, приймає рішення щодо проведення конкурсу з відбору суб`єктів оціночної діяльності для проведення експертних оцінок майна, проведення конкурсу переможців на укладення договорів оренди нежитлових приміщень, будівель та споруд.

Отже, органом приватизації комунального майна міської ради є Виконавчий комітет, який зобов`язаний дотримуватися вимог чинного законодавства України з питань приватизації, в тому числі вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у статті 3 визначає три способи малої приватизації: викуп; продаж на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продаж за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Особливості кожного з цих способів визначаються в подальших статтях цього закону. Проте лише викуп не допускає конкурентного продажу об`єкту приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відтак, обов`язковою передумовою приватизації орендованого комунального майна (нежитлового приміщення) групи А шляхом викупу є виникнення права в орендаря на такий викуп.

Це право виникає за сукупності таких умов: - орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди; - розмір такого поліпшення становить не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якими воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Стаття 778 Цивільного кодексу України розмежовує два основні види поліпшення наймачем речі, переданої в найм: поліпшення, які можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, а також такі, які не можуть. Абзацом 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати … поліпшення орендованого майна.

Зважаючи на наведене, суд, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановив, що в матеріалах справи відсутня як заява Орендаря - ОСОБА_1. про намір здійснити поліпшення орендованого майна, так і згода Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на здійснення таких поліпшень.

Крім того, в порушення частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторони не визначили в Договорі оренди від 05.01.2017 р. такої істотної умови договору, як вартість майна.

Судом встановлено, що оцінка об`єкта оренди була проведена уже після ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про приватизацію цього об`єкта шляхом викупу, що суперечить порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Матеріали справи не містять доказів здійснення Орендарем ОСОБА_1. покращень орендованого майна, які були здійснені після укладення договору оренди та до ухвалення рішення про приватизацію, а відтак в органу приватизації були відсутні підстави вартісно оцінити такі покращення та порівняти їх з вартістю об`єкта оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним та скасування п.1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 «Про включення в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» в частині включення до переліку об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12.09.2017 загальною площею 16,2 кв.м (мансарда) за адресою: Львівська область м.Дрогобич АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави визнання правочину недійсним визначено ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч.1, 2, 3, 5,6 ст.203 ЦК України).

Оскільки, дотримання вищезазначених приватизаційних процедур є необхідною передумовою для визнання укладеного договору таким, що відповідає вимогам цивільного законодавства, а встановлене їх порушення є підставою для визнання недійсним укладеного Договору згідно ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи визнання недійсними п. 1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 «Про включення в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» в частині включення до переліку об`єкта, (згідно додатку до рішення) що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12.09.2017 загальною площею 16,2 кв.м (мансарда) за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1., оскільки такий укладений на підставі п. 1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення площею 16,2 кв.м (мансарда), яке розташовано в АДРЕСА_1 у власність територіальних громади м.Дрогобича, то така вимога є похідною від попередніх та підлягає задоволенню.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору за розгляд судом вимоги про визнання недійсними рішення Дрогобицької міської ради, то судовий збір в цій частині покладається на Раду на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодоя розподілу судового збору за розгляд двох інших позовних вимог, то в цій частині суд враховує, що Виконавчий комітет є спеціальним органом з питань приватизації комунального майна, створений органом місцевого самоврядування. Як уже зазначалося, пунктом 3.3 Положення про виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, саме він контролює роботу відділу оренди та приватизації комунального майна, укладає договори оренди нежитлових приміщень, приймає рішення щодо проведення конкурсу з відбору суб`єктів оціночної діяльності для проведення експертних оцінок майна, проведення конкурсу переможців на укладення договорів оренди нежитлових приміщень, будівель та споруд. Відтак, на Виконавчий комітет покладаються вищі вимоги не лише стосовно дотримання вимог законодавства, а й стосовно контролю за діяльністю відповідних структурних підрозділів, які безпосередньо відповідають за організацію роботи з питань проведення приватизації комунального майна.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням наведеного, оскільки спір виник з неправильних дій Виконавчого комітету, суд вважає за доцільне покласти судові витрати за розгляд позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно у повному обсязі на Виконавчий комітет.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати п.1 рішення Дрогобицької міської ради №719 від 04.05.2017 «Про включення в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» в частині включення до переліку об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 16,2 кв.м на АДРЕСА_1 .

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12.09.2017 загальною площею 16,2 кв.м (мансарда) за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення площею 16,2 кв.м (мансарда), яке розташовано в АДРЕСА_1 у власність територіальних громади м.Дрогобича вартістю 90 066, 00 грн (з ПДВ).

5. Стягнути з Дрогобицької міської ради (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055972) на користь Прокуратури Львівської області (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів. проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2 102, 00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 26307196) на користь Прокуратури Львівської області (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів. проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 4 204, 00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.11.2020р.

Суддя М.М. Синчук