Рішення № 92674968, 05.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р. Справа № 911/2389/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Славіна", 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Василя Стуса, будинок 23

про стягнення 7 710,55 грн за договором постачання природного газу № 2189/1718-ТЕ-17 від 25.09.2017

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Славіна" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 7 710,55 грн за договором постачання природного газу № 2189/1718-ТЕ-17 від 25.09.2017.

З урахуванням заяви про усунення недоліків № 39/5-1429-20 від 28.08.2020 позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов даного договору в частині оплати за природний газ у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 5 348,28 грн, 3% річних – 1 045,94 грн та інфляційних у розмірі 1 316,33 грн за зобов`язаннями жовтня 2017 року – квітня 2018 року.

Звертаючись із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Клопотань про поновлення/продовження процесуального строку для вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, подання яких (клопотань) передбачено пунктом 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", до матеріалів справи не надходило.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103275115138 про вручення представнику відповідача 10.09.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Славіна" (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 2189/1718-ТЕ-17 від 25.09.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 69 тис. куб. метрів, допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 Договору).

Як визначено пунктом 5.2 Договору, ціна за 1 000 куб.м газу на дату укладання договору становить 5 930,40 грн в тому числі і 20% ПДВ.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця , наступного за місяцем поставки газу.

Постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору; забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору (пункт 7.4 Договору).

Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором, зокрема, у разі прострочення споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

До вказаного договору сторонами укладено також додаткові угоди № 1 від 11.01.2018 та № 2 від 04.04.2018.

Так, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами погоджено, зокрема, змінити розмір пені, яка нараховується в разі прострочення оплати згідно пункту 6.1 договору, встановивши з 01.01.2018 розмір пені 15.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2018 сторонами узгоджено, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5 тис. куб. м та продовжили дію даного договору до 31 травня 2018 року включно.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 360 989,37 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 21 408,74 грн; від 30.11.2017 на суму 57 358,82 грн; від 31.12.2017 на суму 60 994,16 грн; від 31.01.2018 на суму 70 263,38 грн; від 28.02.2018 на суму 67 837,85 грн; від 31.03.2018 на суму 70 500,60 грн; від 30.04.2018 на суму 12 625,82 грн.

Відповідач станом на 09.11.2018 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період. Відповідний факт підтверджується виписками з рахунку позивача та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, позивач вказує, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений у відповідному періоді природний газ, так:

- за зобов`язаннями жовтня 2017 року, строк прострочення оплати якого настав 28.11.2017 (з урахуванням вихідних) та фактично був погашений 06.12.2017, позивачем нараховано пеню у розмірі 54,49 грн, 3% річних – 9,97 грн за період з 28.11.2017 по 05.12.2017;

- за зобов`язаннями листопада 2017 року, строк прострочення оплати якого настав 26.12.2017 та фактично був погашений 07.02.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 876,57 грн, 3% річних – 169,85 грн за період з 26.12.2017 по 06.02.2018 та інфляційні у розмірі 560,38 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2017 року, строк прострочення оплати якого настав 26.01.2018 та фактично був погашений 28.03.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 1 061,63 грн, 3% річних – 208,16 грн за період з 26.01.2018 по 27.03.2018 та інфляційні у розмірі 305,95 грн;

- за зобов`язаннями січня 2018 року, строк прострочення оплати якого настав 27.02.2018 (з урахуванням вихідних) та фактично був погашений 28.03.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 854,13 грн, 3% річних – 167,48 грн за період з 27.02.2018 по 27.03.2018;

- за зобов`язаннями лютого 2018 року, строк прострочення оплати якого настав 27.03.2018 (з урахуванням вихідних) та фактично був погашений 26.04.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 386,69 грн, 3% річних – 75,83 грн за період з 27.03.2018 по 25.04.2018;

- за зобов`язаннями березня 2018 року, строк прострочення оплати якого настав 26.04.2018 та фактично був погашений 22.10.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 1 240,25 грн, 3% річних – 243,18 грн за період з 26.04.2018 по 21.10.2018 та інфляційні у розмірі 104,00 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року, строк прострочення оплати якого настав 26.05.2018 та фактично був погашений 09.11.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 874,52 грн, 3% річних – 171,47 грн за період з 26.05.2018 по 08.11.2018 та інфляційні у розмірі 346,00 грн.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 2189/1718-ТЕ-17 від 25.09.2017.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктами 8.1 та 8.2 Договору та пунктом 3 додаткової угоди № 1 до Договору передбачено відповідальність у разі прострочення споживачем оплати за природний газ.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.

Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у визначені договором строки за зобов`язаннями жовтня 2017 року – квітня 2018 року, допустивши прострочення, що ним не спростовано під час розгляду справи.

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений пунктом 6.1 відповідного Договору,- до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, то відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 348,28 грн пені за сукупний період з 28.11.2017 по 08.11.2018.

Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідноз пунтом. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, що в подальшому змінено на 15,3 % (згідно додаткової угоди № 1 від 11.01.2018, яка діє з 01.01.2018) але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем арифметично вірно розраховано розмір таких вимог, пеня нарахована в межах визначених положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, отже, за вказаних обставин вимоги про стягнення 5 348,28 грн пені, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того,позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 045,94 грн - 3% річних, нарахованих за сукупний період з 28.11.2017 по 08.11.2018 по кожному акту окремо та 1 316,33 грн інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2017 року, грудня 2017 року, березня 2018 року та квітня 2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, відповідно вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 045,94 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 316,33 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 348,28 грн пені, 3 % річних в сумі 1 045,94 грн та 1 316,33 грн інфляційних втрат нарахованих втрат.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Славіна" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Василя Стуса, будинок 23, ідентифікаційний код 33341924) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) грн 28 коп. пені, 1 045 (одна тисяча сорок п`ять) грн 94 коп. 3 % річних, 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн 33 коп. інфляційних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 05.11.2020