Рішення № 92674785, 27.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020Справа № 910/6960/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ"

про стягнення 776 138,47 грн.

Представники:

від позивача: Колотій А.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про стягнення 776138,47 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з поставки товару за договором № 1159 від 10.11.2017 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 752548,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 15593,45 грн, 3% річних у розмірі 7243,87 грн та штраф у розмірі 752,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: визначити правову природу заявлених у прохальній частині позову вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 7243,87 грн. та 752,54 грн. за порушення умов проведення розрахунків (зазначити правову кожної з вимог, як-от штраф/пеня/тощо); надати до суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати докази, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками за адресою: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 15, офіс 9; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

12.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.07.2020.

14.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав запровадження на території України карантинних заходів.

У підготовче засідання 14.07.2020 представники сторін не прибули.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, судом відмовлено в його задоволенні, оскільки, позивачем не надано доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість прибуття відповідача або його уповноважених представників у підготовче засідання.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.08.2020.

У підготовче засідання 11.08.2020 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.09.2020.

18.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

10.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, у якому він зазначає про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовче засідання 15.09.2020 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.10.2020.

У судове засідання 27.10.2020 прибув представник позивача. Представники відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 27.10.2020, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 27.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Разом з тим, судом з`ясовано, що 28.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (постачальник, відповідач) був укладений договір постачання нафтопродуктів № 1159 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6. даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

На основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє Покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом 3 (трьох) банківських днів, після його оформлення (п. 3.4 Договору).

Пунктами 3.5, 3.6 Договору визначено, що постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару. У випадку поставки Товару за цим договором на умовах 100% передплати, покупець зобов`язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий Товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 10.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 12.02.2020 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № БР000000262 від 12.02.2020 на суму 1930800,00 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1930800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 180 від 12.02.2020.

Судом встановлено, що відповідно до накладних № 605 від 26.02.2020 та № 1114 від 16.03.2020, відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 1178251,39 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з поставки товару за договором № 1159 від 10.11.2017 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 752548,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 15593,45 грн, 3% річних у розмірі 7243,87 грн та штраф у розмірі 752,54 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» був укладений договір постачання нафтопродуктів № 1159, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов Договору, відповідно до рахунку на оплату № БР000000262 від 12.02.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1930800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 180 від 12.02.2020.

Пунктами 3.5, 3.6 Договору визначено, що постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару. У випадку поставки Товару за цим договором на умовах 100% передплати, покупець зобов`язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий Товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам Договору, відповідач поставив товар на суму 1178251,39 грн (накладні № 605 від 26.02.2020 та № 1114 від 16.03.2020), решту товару на суму 752548,61 грн відповідачем у визначений строк поставлено не було.

З огляду на зазначене, позивачем було направлено відповідачу претензію № 13 від 20.02.2020 з вимогою поставити товар.

04.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 30 від 30.04.2020, у якій зазначив про необхідність повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 752548,61 грн протягом трьох робочих днів з дня отримання даного документа.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за Договором у розмірі 752548,61 грн., яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у вимогах позивача щодо повернення коштів, такий договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 752548,61 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 15593,45 грн та 3% річних у розмірі 7243,87 грн за прострочення повернення попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.02.2020 по 14.05.2020.

Суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування є необґрунтованим, оскільки, зобов`язання з повернення попередньої оплати виникло у відповідача після пред`явлення позивачем претензії № 30 від 30.04.2020 (тобто, з 04.05.2020), до вказаного моменту у відповідача існувало зобов`язання з поставки товару, яке є негрошовим.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 13.05.2020 (сім днів з моменту пред`явлення претензії, ураховуючи, що 11.05.2020 - вихідний) по 14.05.2020 (як визначено в позові позивачем).

Зробивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 15593,45 грн задоволенню не підлягають, вимоги про стягнення 7243,87 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 123,37 грн.

Щодо вимог про стягнення 752,54 грн штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Зважаючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару у встановлені строки було саме умисним, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 752,54 грн штрафу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 15, офіс 9; ідентифікаційний код: 40028849) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Агротехсервіс» (38400, Полтавська обл., м. Решетилівка, вул. Великотирнівська, 4; ідентифікаційний код: 03758039) основний борг у розмірі 752548 (сімсот п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 123 (сто двадцять три) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 11290 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.11.2020

Суддя Ю.В. Картавцева