Рішення № 92674744, 04.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2020Справа № 910/13250/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн", м.Львів

про стягнення 241 950,00 грн,

За участю представників:

від позивача: Момотюк А.І.;

від відповідача: Єфремова І.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" про стягнення 241 950,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" прийнятих на себе зобов`язань за договором про поставку для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/37 від 31.10.2019, в частині постачання моторного масла Fastroil M-10 Г2К у кількості 180,0 тон, що стало підставою для стягнення з відповідача на підставі п.11.1 договору 241 950,00 грн (гарантія виконання зобов`язань №21338/19-ГВ від 29.10.2019).

Ухвалою від 08.09.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.10.2020. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн".

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що викладена у вимозі Міністерства оборони України інформація, не становить для гаранта обов`язку сплачувати суму гарантії, оскільки позивачем не вказано в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн". Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на наявність у гаранта відповідно до ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України права відмовитись від виконання вимоги кредитора.

Третьою особою було подано пояснення по справі, в який також заявлено про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/2016/20.

У судовому засіданні 07.10.2020 судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" про зупинення провадження у справі. При цьому, суд виходить з такого.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 по справі №906/806/15.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2016/20 за позовом Міністерства оборони України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» про стягнення 140329,26 грн. пені за порушення умов Договору від 31.10.2019р. № 286/1/19/37 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, що вказує на відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання третьої особи могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

07.10.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020.

03.11.2020 представником третьої особи було подадно клопотання про зупинення провадження у справі до заверення розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/2016/20.

Судом було відмовлено в задоволення вказаного клопотання з підстав, викладених вище.

Представник третьої особи у судове засідання 04.11.2020 не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476137604.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 04.11.2020р.

Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 04.11.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" (гарант) було видано гарантію №21338/19-ГВ від 29.10.2019, згідно якої гарант зобов`язується заплатити за Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" (принципал) Міністерству оборони України (бенефіціар) за допущення принципалом порушення (невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання перед бенефіціаром) кошти в сумі 241 950 грн, в якості забезпечення виконання договору про поставку для державних потреб для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), який буде укладено між бенефіціаром та принципалом згідно з витягом з протоколу №74/472/5 від 22.10.2019 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо результатів переговорів за переговорною процедурою закупівлі мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи), відповідно до оголошення про проведення відбору часників на закупівлю мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) за лотом №1 (09211100-2) моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)), номер у ЦБД UA-2019-09-25-001095-b, опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу.

Гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити бенефіціару суму, на яку видана гарантія, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору (щодо якості, кількості, строків) на закупівлю, кошти в сумі 241 950 грн, валюта платежу гривня України, протягом 10 робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара, складеної відповідно до чинного законодавства України, з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб. Вимога має містити номер і дату договору, суму належну до сплати, із зазначенням в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність.

Ця гарантія є чинною з дати її складання. Термін дії гарантії по 01.02.2020 (включно). Зобов`язання банку згідно цієї гарантії втрачають силу в разі: закінчення строку дії цієї гарантії; своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за договором; повернення оригіналу гарантії банку або подання бенефіціаром письмової заяви про звільнення банку від обов`язків за гарантією.

31.10.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" (постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету замовника №74/472/5 від 22.10.2019 було укладено договір №286/1/19/37 про постачання для державних мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) для техніки спецального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався постачати у 2019 році мастильні засоби (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) (Лот 1: (09211100-2) (моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт), а саме: масло моторне «Fastroil» М-10Г2к (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно з специфікацією.

Згідно з специфікацією до договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 постачальник зобов`язався поставити масло моторне «Fastroil» М-10Г2к 61-000-7035» у кількості 180 тонн вартістю 4 838 940грн. до 02.12.2019р.

Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази), Центри забезпечення пальним згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.2 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019).

Відповідно до п.5.1 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

За умовами п.10.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

У п.11.1 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 вказано, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору (гарантія виконання зобов`язань №21338/19-ГВ від 28.10.2019 на суму 241 950 грн, видана Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень"). Замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5 банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань. Підставою для повернення забезпечення виконання його договору є виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та у визначені строки (терміни) і виключно за ціною згідно положень цього договору. Якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, або постачання з порушенням встановлених строків постачання забезпечення виконання договору не повертається.

У додатку №2 до договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 сторонами затверджено рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" масла моторного «Fastroil» М-10Г2к ГОСТ 8581-78.

Згідно змісту вказаної рознарядки строк постачання продукції визначено до 02.12.2019 включно.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц, постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12 та від 04.03.2019р. по справі №5015/6070/11.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Доказів визнання недійсним у визначеному законом порядку договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 матеріали справи не містять, а отже, суд приймає вказаний правочин в якості належної підстави для виникнення між позивачем та третьою особою взаємних прав та обов`язків з поставки товару.

23.01.2020 Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" було отримано вимогу №286/9/368 від 17.01.2020 Міністерства оборони України, в якій бенефіціаром вказано про те, що постачальником (принципалом) умов договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 не виконано в повному обсязі, тобто кількісних, якісних показниках та встановлені терміни. З огляду на наведене, позивачем заявлено вимогу про перерахування суми гарантії в розмірі 241 950 грн.

У повідомленні-вимозі №03-9/02/443 від 27.01.2020 Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" про отримання письмової вимоги по банківській гарантії №21338/19-ГВ від 29.10.2019 та висунуто вимогу про сплачу суми гарантії в розмірі 241 950 грн.

Листом №03/02 від 07.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" повідомило гаранта про проведення перемовин з процедури досудового врегулювання спору щодо виконання умов договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 та висловлено прохання не здійснювати жодних оплат на користь Міністерства оборони України до врегулювання спірних правовідносин.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" не було перераховано на рахунок Міністерства оборони України суму банківської гаранті в розмірі 241 950 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що викладена у вимозі Міністерства оборони України інформація, не становить для гаранта обов`язку сплачувати суму гарантії, оскільки позивачем не вказано в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн". Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на наявність у гаранта відповідно до ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України права відмовитись від виконання вимоги кредитора.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті від обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову Міністерства оборони України. При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми банківської гарантії повинно бути доведено суду обставини виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків із забезпечення виконання зобов`язання, обставини порушення принципалом основного зобов`язання, виникнення у гаранта обов`язку сплатити суму банківської гарантії, строк виконання якого настав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Як було встановлено вище, Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" (гарант) було видано гарантію №21338/19-ГВ від 29.10.2019, згідно якої гарант зобов`язується заплатити за Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" (принципал) Міністерству оборони України (бенефіціар) за допущення принципалом порушення (невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання перед бенефіціаром) кошти в сумі 241 950 грн, в якості забезпечення виконання договору про поставку для державних потреб для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), який буде укладено між бенефіціаром та принципалом згідно з витягом з протоколу №74/472/5 від 22.10.2019 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо результатів переговорів за переговорною процедурою закупівлі мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи), відповідно до оголошення про проведення відбору часників на закупівлю мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) за лотом №1 (09211100-2) моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)), номер у ЦБД UA-2019-09-25-001095-b, опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу.

31.10.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" (постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету замовника №74/472/5 від 22.10.2019 було укладено договір №286/1/19/37 про постачання для державних мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) для техніки спецального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався постачати у 2019 році мастильні засоби (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) (Лот 1: (09211100-2) (моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт), а саме: масло моторне «Fastroil» М-10Г2к) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно з специфікацією.

У п.11.1 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 вказано, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору (гарантія виконання зобов`язань №21338/19-ГВ від 28.10.2019 на суму 241 950 грн, видана Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень").

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Як вказувалось вище, згідно зі специфікацією до договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 постачальник зобов`язався поставити масло моторне «Fastroil» М-10Г2к 61-000-7035» у кількості 180 тонн вартістю 4 838 940грн. до 02.12.2019.

Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази), Центри забезпечення пальним згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.2 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019).

Відповідно до п.5.1 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

У додатку №2 до договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 сторонами затверджено рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" масла моторного «Fastroil» М-10Г2к ГОСТ 8581-78.

Згідно змісту вказаної рознарядки строк постачання продукції визначено до 02.12.2019 включно.

Наразі, доказів внесення змін у передбаченому чинним законодавством порядку до договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 в частині визначення строків поставки матеріали справи не містять.

При цьому, суд оцінюючи доводи третьої особи про те, що сторонами договору поставки вчинялись дії з метою продовження строку поставки товару, зазначає що згідно п.11.4 договору зміни і доповнення до договору здійснюються у тільки письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами. Наявність в матеріалах справи листування сторін, в якому постачальником було висловлено прохання щодо внесення змін договору, ніяким чином не вказує на внесення відповідних змін до договору у відповідності до п.11.4 договору №286/1/19/37 від 31.10.2019.

Судом також вказувалось, що за умовами п.10.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Отже, виходячи з умов укладеного між позивачем та третьою особою договору, суд дійшов висновку, що строк поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" масла моторного «Fastroil» М-10Г2к ГОСТ 8581-78 замовнику - Міністерству оборони України, настав.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень третьої особи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" в повному обсязі товар, що визначений умовами договору №286/1/19/37 від 31.10.2019, поставлено не було.

Наразі, суд звертає увагу третьої особи на те, що представлені до матеріалів справи акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання ніяким чином не спростовують доводів позивача про порушення постачальником своїх обов`язків за договором.

До того ж, акти приймання-передачі датовані 27.12.2019 та 11.12.2019, тоді як згідно умов договору строк постачання продукції визначено до 02.12.2019 включно.

У поясненнях щодо позову у справі №910/13250/20 третьою особою зазначено, що між сторонами договору фактично відбувся факт поставки (відвантаження) продукції, хоч і не в повному обсязі.

Отже, з наведеного полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" було підтверджено обставини порушення своїх зобов`язань за договором №286/1/19/37 від 31.10.2019 в частині поставки товару у обсязі та строки, що визначені умовами укладеного з позивачем правочину, а отже, у позивача, як бенефіціара, виникло право вимоги до гаранта.

Наразі, суд вважає юридично неспроможними та такими, що не спростовують позовних вимог, заперечення відповідача стосовного того, що викладена у вимозі Міністерства оборони України інформація, не становить для гаранта обов`язку сплачувати суму гарантії, оскільки позивачем не вказано в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн". При цьому, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 Глави 4 розділу II Положення «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно гарантії №21338/19-ГВ від 29.10.2019 гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити бенефіціару суму, на яку видана гарантія, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору (щодо якості, кількості, строків) на закупівлю, кошти в сумі 241 950 грн, валюта платежу гривня України, протягом 10 робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара, складеної відповідно до чинного законодавства України, з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб. Вимога має містити номер і дату договору, суму належну до сплати, із зазначенням в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Судом було встановлено, що 23.01.2020 Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" було отримано вимогу №286/9/368 від 17.01.2020 Міністерства оборони України, в якій бенефіціаром вказано про те, що постачальником (принципалом) умов договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 не виконано в повному обсязі, тобто кількісних, якісних показниках та встановлені терміни. З огляду на наведене, позивачем заявлено вимогу про перерахування суми гарантії в розмірі 241 950 грн.

У повідомленні-вимозі №03-9/02/443 від 27.01.2020 Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Хілл Корпорейшн-Юкрейн" про отримання письмової вимоги по банківській гарантії №21338/19-ГВ від 29.10.2019 та висунуто вимогу про сплату суми гарантії в розмірі 241 950 грн.

Тобто, за висновками суду, зазначені у вимозі до гаранта того, що постачальником (принципалом) умов договору №286/1/19/37 від 31.10.2019 не виконано в повному обсязі, тобто кількісних, якісних показниках та встановлені терміни свідчить про дотримання бенефіціаром умов гарантії стосовно змісту вимоги до гаранта, а саме зазначення в чому полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Посилання відповідача у відзиві на позов на практику Верховного Суду по справах №910/5726/18 та №910/5723/18 судом до уваги не приймається, оскільки спірні правовідносини не є тотожними з тими, що були предметом розгляду суду касаційної інстанції. До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що у судових рішеннях по справах №910/5726/18 та №910/5723/18 не було визначено, які саме умови до вимоги бенефіціара передбачено правочином, що виключає право та можливість суду ототожнювати зміст вимог за забезпечувальними зобов`язаннями в контексті наявності підстав для відмови від виконання вимог кредитора у розумінні ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України.

Отже, за висновками суду, вимога позивача до відповідача відповідає вимогам, викладеним у банківській гарантії №21338/19-ГВ від 29.10.2019, та подана у строк дії забезпечувального зобов`язання.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" про стягнення 241 950,00 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарского процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" про стягнення 241 950 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" (04119, місто Київ, вул.Юрія Іллєнка, будинок 83-Д, ЄДРПОУ 33695095) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) суму банківської гарантії в розмірі 241 950 (двісті сорок одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн та судовий збір в розмірі 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн, 25 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2020.

Суддя В.В. Князьков