Рішення № 92673179, 05.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 Справа № 914/434/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства “Науково-виробнича компанія “Спецпромобладнання”, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагідробурмаш”, с. Старий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська обл.,

предмет позову: стягнення 214 095,28 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару,

за участю представників:

позивача: Черчик Тетяна В`ячеславівна – адвокат, ордер серії ПТ № 086510 на надання правової допомоги від 02.12.2019 року,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

21.02.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Науково-виробнича компанія Спецпромобладнання до Товариства з обмеженою відповідальністю Надрагідробурмаш про стягнення 214 095,28 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/434/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань та підготовчого засідання відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, судові засідання відкладались через неявку представників сторін і впровадження на території України карантину.

19.08.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

09.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив.

16.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до розгляду по суті на 07.10.2020 року. У зв`язку з неявкою представників сторін 07.10.2020 року розгляд справи відкладено на 28.10.2020 року.

26.10.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення з доказами їх надіслання іншій стороні.

У судове засідання 28.10.2020 року з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги та заявив про подання обґрунтованої заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу упродовж п`яти днів після постановлення рішення. Відповідач явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413495108, присвоєним вихідній кореспонденції суду, адресованій ТОВ “Надрагідробурмаш”, згідно зі списками згрупованих поштових відправлень суду від 15.10.2020 року.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та повідомлення його про судові засіданні, у тому числі відкладеному на 28.10.2020 року, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по оплаті товару. Так, позивач стверджує, що ним на підставі усної домовленості поставлено відповідачу товар на загальну суму 223 639,98 грн. За поставлений товар відповідач розрахувався частково – в сумі 10 000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар становить 213 639,98 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 455,30 грн. 3 % річних.

Відповідач стосовно позовних вимог заперечує. Зазначає, що між сторонами не укладено письмових договорів щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, відповідно, неможливо встановити права та обов`язки сторін, які могли би бути визначені цим договором, умови поставки та передачі у власність покупця товар, відповідності специфікацій, які мали б оформлятися додатками до цього договору і бути його невід`ємними частинами, та умови, на яких покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

ПП «НВК «Спецпромобладнання» не надано вимоги до товарно матеріальних цінностей, які б могли підтвердити якість поставленого Товару. Також, ПП «НВК «Спецпромобладнання» не надано гарантійних умов чи будь-яких інших документів, які б підтвержували якісні характеристики та гарантійні умови для використання товару, що є невиконанням господарських зобов`язань зі сторони позивача.

Також відповідач стверджує, що договором не встановлено жодних фінансових санкцій, пені, штрафних санкцій за прострочення оплати поставленого товару, тому стосовно вимог про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафу також заперечує.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Як вбачається з видаткової накладної № 63 від 07.05.2019 року, Приватне підприємство “Науково-виробнича компанія “Спецпромобладнання” поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» прийняло товар – труба оббурочна, фрез кільцевий, вартістю 59 410,08 грн.

Згідно з видатковою накладною № 64 від 07.05.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» позивачем поставлено товар – труба оббурочна, перехідник, фрез кільцевий, вартістю 61 205,04 грн.

Згідно з видатковою накладною № 65 від 20.05.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» позивачем поставлено товар – фрез пілотний, вартістю 49 604,82 грн.

Згідно з видатковою накладною № 66 від 20.05.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» позивачем поставлено товар – фрез кільцевий, вартістю 53 420,04 грн. Тобто, відповідачу як покупцю поставлено товар, загальною вартістю 223 639,98 грн.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін, зокрема, від сторони отримувача представником за довіреністю Дейнекою Олегом Євгеновичем (довіреності від 07.05.2019 року, 17.05.2019 року та від 20.05.2019 року долучені до матеріалів справи).

Позивачем також долучено рахунки на оплату від 07.05.2019 року № 73 та №74, від 17.05.2020 року № 84 та від 20.05.2020 року № 88 на суми поставки, вказані у відповідних видаткових накладних. На вказані рахунки здійснено також посилання у довіреностях Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагідробурмаш” від 07.05.2019 року, від 17.05.2019 року та від 20.05.2019 року.

Станом на 28.05.2020 року Приватне підприємство “Науково-виробнича компанія “Спецпромобладнання” та Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» підписали акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 – 28.05.2019 року, відповідно до якого визнали, що заборгованість на користь Приватного підприємства “Науково-виробнича компанія “Спецпромобладнання” становить 279 663,22 грн.

11.01.2020 року позивачем надіслано відповідачу претензію від 02.12.2019 року з вимогою сплати заборгованості в розмірі 213 639,98 грн.

Із повторною вимогою (претензія від 24.01.2020 року) сплатити заборгованість позивач звернувся до відповідача 11.02.2020 року, що позивач підтверджує фіскальним чеком.

Часткова оплата прийнятого у травні 2019 року товару здійснена відповідачем в сумі 10 000,00 грн., про що зазначено у позовній заяві, а згідно із платіжним дорученням № 1081 28.02.2020 року відповідачем здійснено платіж на суму 35 610,00 грн., призначення платежу – «оплата за товар зг. рах. № 73 від 07.05.2019».

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Для договору купівлі-продажу законодавцем не встановлено особливих вимог до форми його укладення, крім договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Із матеріалів справи, а саме підписаних сторонами видаткових накладних, довіреності, рахунків на оплату, акту звірки взаємних розрахунків і платіжного доручення вбачається, що між сторонами виникло зобов`язання, яке має ознаки договору купівлі-продажу. Тому заперечення відповідача стосовно відсутності між сторонами договірних зобов`язань є безпідставними і відхиляються судом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не заперечується і не спростовується відповідачем, 07.05.2019 року та 20.05.2020 року позивач поставив відповідачу товару на суми 120 615,12 грн. та 103 024,86 грн. відповідно, а відповідач прийняв такий, про що свідчить підпис представника на відповідних видаткових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не подав жодних доказів на спростовування вказаної обставини та не надав жодних пояснень на спростування факту прийняття товару від позивача згідно з вказаними первинними документами. Заперечення в тій частині, що сторони не укладали договору, є безпідставними і факту виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу товару не спростовують, адже судом вище наведене порядок укладення договорів у спрощений спосіб.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що основні положення про докази встановлюють критерії належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не подає жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені позивачем і підтверджені належними та вірогідними доказами стосовно передачі товару відповідачу і прийняття такого останнім. Суд враховує, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем підстави позову. Натомість відповідач жодними доказами не довів відсутність господарської операції між сторонами, що мали місце 07 та 20 травня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, правовідносини поставки продукції між сторонами виникли внаслідок укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних 07.05.2019 року та 20.05.2019 року. Водночас ні видаткові накладні, ні рахунки не містять строку оплати отриманого товару. Разом з тим, підписання сторонами первинного документа – видаткової накладної фіксує здійснення сторонами господарської операції та породжує для покупця обов`язок здійснити оплату отриманого товару у встановлений законом строк - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно зі ст. 256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, з 08.05.2019 року відповідач вважається таким, що прострочив оплату отриманого товару, вартістю 120 615,12 грн., а з 21.05.2019 року – на суму 103 024,86 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що покупець здійснив оплату в сумі 35 610,00 грн. лише 28.02.2020 року, тобто прострочив здійснення оплати як за поставку товару 07.05.2019 року, так і 20.05.2019 року. Крім цього, така оплата здійснена уже після подання позивачем позову (такий поданий до суду 18.02.2020 року, що вбачається із поштової накладної, що міститься на конверті. в якому до суду надійшла позовна заява від 17.02.2020 року).

Суд також враховує пояснення позивача, наведені у поясненнях від 21.10.2020 року, стосовно того, що відповідачем також було здійснено оплату в сумі 10 000,0 грн. 27.12.2019 року при здійсненні платежу на загальну суму 26 745,58 грн., з яких частина була зарахована в погашення вартості інших поставок, а 10 000,00 грн. зараховано в погашення боргу по рахунку № 73 від 07.05.2019 року, який стосується поставки товару, здійсненої 07.05.2019 року. Суд зазначає, що позивач у поданих поясненнях та у судовому засіданні 28.10.2020 року не просив поновити строк для подання відповідного платіжного доручення на суму 26 745,58 грн. та відповідних рахунків, однак, будучи повідомленим про таку обставину – сплату боргу в сумі 10 000,00 грн., для правильного та об`єктивного вирішення спору в даній справі, суд не може не врахувати пояснення позивача, відповідно до яких на даний час сума боргу з урахуванням оплат у розмірі 10 000,00 грн. і 35 610,00 грн. становить 178 029,98 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання своєчасної оплати за поставлений товар у повному розмірі порушене відповідачем і стороною спору в даній справі не спростоване. Відтак, позовна вимога про стягнення 178 029,98 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу є безпідставною та задоволенню не підлягає, а провадження в частині стягнення 35 610,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснює нарахування 3 % річних за період 20.01.2020 року по 20.02.2020 року на суму 213 639,98 грн. та заявляє до стягнення 455,30 грн. 3 % річних. Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за обраний позивачем період та з урахуванням часткової оплати заборгованості до 20.01.2020 року, суд зазначає, що 3 % становить 560,37 грн. Однак, суд не вправі виходити за межі сум, визначені самим позивачем, тому задоволенню підлягає вимога про стягнення 455,30 грн. 3 % річних, заявлених позивачем.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Заперечення відповідача в частині невиконанням господарських зобов`язань зі сторони позивача є безпідставними, обов`язку покупця здійснити оплату товару, як і висновків суду, не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам – 83,37 %, що становить 2 677,37 грн. Суд також роз`яснює позивачу, що судовий збір у розмірі 416, 90 грн., пропорційний вимогам, провадження стосовно яких закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, може бути повернутий з бюджету за заявою позивача у порядку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 231, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагідробурмаш” (код ЄДР 37349225, 82193, Львівська обл., Дрогобицький район, село Старий Кропивник, вулиця Першотравнева, будинок 35А) на користь Приватного підприємства “Науково-виробнича компанія “Спецпромобладнання” (код ЄДР 33395435, 61125, Харківська обл., місто Харків, вул. Гімназійна Набережна, будинок 16, офіс 310) 178 029,98 грн. основного боргу, 455,30 грн. 3% річних, 2 677,37 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу відмовити.

4. Провадження в частині стягнення 35 610,00 грн. закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.11.2020.

Суддя Р.І. Матвіїв