Рішення № 92673107, 04.11.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м.Харків Справа № 913/358/20

Провадження №34/913/358/20

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», м. Луганськ,

до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області,

про стягнення 1 005 270 грн. 31 коп.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», в якій просить стягнути з відповідача 1 005 270 грн. 31 коп., з яких заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 611 781 грн. 81 коп., пеня в сумі 250 381 грн. 95 коп., 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018. Позивач зазначає, що на підставі даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії було складено акти купівлі-продажу електроенергії за січень-березень 2019 року, які разом з рахунками направлялись відповідачу. Виставлені позивачем рахунки за спожиту електричну енергію за січень-березень 2019 року відповідач оплатив частково на суму 17 182 464 грн., в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 611 781 грн. 81 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 справу № 913/358/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня закінчення карантину для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання». Підготовче засідання призначено на 29.07.2020 о 16 год. 00 хв.

27.07.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №1067 від 22.07.2020, в якому зазначає, що за поставлену електричну енергію відповідач сплатив позивачеві 17 794 245 грн. 18 коп. за період з січня 2019 по червень 2020, тобто станом на дату подання позовної заяви заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується актом взаємних розрахунків за Договором від 27.12.2018 та платіжними дорученнями, які додаються до відзиву.

Також відповідач вказує на те, що пеня, 15% річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки в період з 07.02.2015 по 31.12.2020 діяв мораторій на їх нарахування. В зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29.07.2020 представник відповідача взяв участь в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовних вимог та проти позову заперечив. Вказав на відсутність заборгованості перед позивачем.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 29.07.2020 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 о 12 год. 45 хв. Запропоновано позивачу надати відповідь на відзив та/або письмові пояснення щодо відсутності у відповідача станом на дату подання позовної заяви заборгованості перед позивачем в строк до 07.08.2020 (включно). Запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову в строк до 07.08.2020 (включно).

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 12.08.2020 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Станом на 12.08.2020 відповіді на відзив чи будь-яких письмових пояснень від позивача не надходило. Третя особа письмових пояснень щодо позову також не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2020 відкладено підготовче засідання на 09.09.2020 о 14 год. 20 хв.

09.09.2020 представник відповідача взяв участь в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовних вимог та проти позову заперечив.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 09.09.2020 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2020 продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 01.10.2020 (включно). Запропоновано позивачу надати відповідь відзив з доказами направлення іншим учасникам справи. Продовжено третій особі строк для надання письмових пояснень щодо позову та відзиву до 01.10.2020 (включно). Запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову та відзиву з доказами направлення іншим учасникам справи. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 07.10.2020 о 14 год. 15 хв.

24.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив №44/22-968 від 17.09.2020, в якій вказує, що не погоджується з позицією відповідача щодо відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем виставлені рахунки за спожиту електричну енергію за січень-березень 2019 року оплачені несвоєчасно. Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за опалення впродовж року і мають реструктуризацію, не впливає на необхідність відповідача виконувати свої зобов`язання за договором. Також звертає увагу на тяжкий фінансовий стан підприємства, яке виконує функції постачальника «останньої надії». В зв`язку з наведеним, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.10.2020 представник відповідача взяв участь в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовних вимог та проти позову заперечив.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 07.10.2020 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа письмових пояснень щодо позову та відзиву не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.10.2020 продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 30.10.2020 (включно). Встановлено відповідачу строк для подання заперечення до 30.10.2020 (включно). Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020 о 14 год. 20 хв.

09.10.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання №44/22-1033 від 05.10.2020, в якому просив стягнути з відповідача лише 393 488 грн. 50 коп., з яких пеня в сумі 250 381 грн. 95 коп., 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп., оскільки основний борг в розмірі 611 781 грн. 81 коп. було сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується Актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 01.07.2020.

Суд приймає до уваги пояснення, викладені позивачем у вказаному клопотанні.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 04.11.2020 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач заперечень на відповідь не надав.

Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову та відзиву не надала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі – Договір), відповідно до умов якого Даний Договір є договором приєднання і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яким є позивач. За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Як визначено в п. 3.1 Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу на тих же умовах, що і з попереднім електропостачальником, в частині здійснення розрахунків, способу оплати. Постачальник отримує від оператора системи всю необхідну інформацію щодо умов договору про постачання електричної енергії, які діяли між споживачем та попереднім електропостачальником. У разі ненадання зазначеної інформації оператором системи за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду, постачання Споживачу здійснюється на умовах, визначених Додатком 1 до договору (комерційна пропозиція).

У п. 3.6 Договору встановлено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.

Згідно з п. 3.7 Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За приписами п. 5.9 Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У п. 5.10 Договору визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 13.1 Договору).

За умовами Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам - постачальником «останньої надії» (далі - Комерційна пропозиція), ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»: ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.

В комерційній пропозиції спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» визначені таким чином.

Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником.

Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОСР).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.

До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

При здійснені оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначені платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.

Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії: споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.

Положеннями пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 14.03.2019 № 312 (далі – Правила), встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Об`єкти відповідача знаходяться на ліцензійній території оператора системи розподілу: ТОВ «ЛЕО» (ОСР), згідно з Реєстром суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.

На виконання умов Договору сторони підписали та скріпили печатками акти купівлі-продажу електроенергії: №000009 від 31.01.2019 на суму 7 064 800 грн. 08 коп., №001616 від 28.02.2019 на суму 5 063 833 грн. 49 коп. та №002741 від 31.03.2019 на суму 5 665 612 грн. 24 коп. (т. І а.с. 13, 16, 37).

Позивачем, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідача, отриманих від ТОВ «ЛЕО» як ОСР, були сформовані такі рахунки:

- №000013401321/34/О01/02943 від 22.02.2019 за січень 2019 року на суму 7 064 800 грн. 08 коп., який відповідач отримав 25.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. І а.с. 14-15);

- №000013401321/34/О02/05273 від 11.03.2019 за період лютий 2019 року на суму 5 063 833 грн. 49 коп., який відповідач отримав 15803.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (т. І а.с. 17-18);

- №000013401321/34/О03/06490 від 11.04.2019 за період березень 2019 року на суму 5 665 612 грн. 24 коп., який відповідач отримав 15.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (т. І а.с. 38-39).

У вказаних рахунках також зазначена вартість послуги ОСР, яка є складовою вартості електричної енергії, яка постачається постачальником «останньої надії».

Як зазначає позивач, відповідачем оплата за виставленими рахунками №000013401321/34/О01/02943 від 22.02.2019, №000013401321/34/О02/05273 від 11.03.2019 та №000013401321/34/О03/06490 від 11.04.2019 була здійснена частково на суму 17 182 464 грн., в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 611 781 грн. 81 коп.

Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогою №44/10-175/пон від 03.02.2020 про сплату штрафних санкцій, в якій просив в семиденний строк з дати отримання вимоги сплатити 393 488 грн. 50 коп., з яких пеня в сумі 250 381 грн. 95 коп., 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп (т. І а.с. 88-90).

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлену електричну енергію, позивач звернувся до суду позовом про стягнення з відповідача 1 005 270 грн. 31 коп., з яких заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 611 781 грн. 81 коп., пеня в сумі 250 381 грн. 95 коп., 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

За приписами ч.ч. 7, 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Матеріалами справи підтверджено постачання у січні-березні 2019 року електричної енергії відповідачу на виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та виставлення рахунків на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 17 794 245 грн. 81 коп., про що свідчать відповідні акти купівлі-продажу електроенергії (т. І а.с. 13, 16, 37) та звіти ТОВ «ЛЕО» як ОСР щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго» (т. І а.с. 19-36, 40-57, 162-168).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За умовами п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію – оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка (п. 5.10 Договору).

Відтак, відповідач мав оплатити позивачу повну вартість поставленої та спожитої електричної енергії у січні 2019 року до 04.03.2019, в лютому 2019 року до 25.03.2019, а березні 2019 року до 23.04.2020 на загальну суму 17 794 245 грн. 81 коп.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлену і спожиту в січні-березні 2019 року електроенергію в розмірі 17 794 245 грн. 81 коп. в повному обсязі не розрахувався.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не сплатив повну вартість спожитої електроенергії у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії.

Разом з тим, матеріали справи містять докази часткової сплати відповідачем вартості поставленої та спожитої в січні-березні 2019 року електричної енергії, а саме платіжні доручення, які підтверджують сплату відповідачем 17 182 464 грн. 00 коп. в рахунок поставленої та спожитої електроенергії за вказаний період (т. І а.с. 58-87).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем решти заборгованості за поставлену та спожиту в січні-березні 2019 року електричну енергію в сумі 611 781 грн. 81 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. І а.с. 201-245, т. ІІ а.с. 1-11).

Також сторони підписали Акт звіряння розрахунків станом на 01.07.2020, відповідно до якого відповідач сплатив позивачу 611 781 грн. 81 коп., заборгованість у відповідача відсутня (т. І а.с. 198).

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість у відповідача перед позивачем була відсутня, про що наголошував у своєму відзиві №1067 від 22.07.2020 відповідач (т. І а.с. 186-188) та підтвердив позивач у клопотанні №44/22-1033 від 05.10.2020 (т. ІІ а.с. 54-55).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 611 781 грн. 81 коп. не підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 250 381 грн. 95 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивачем нараховано пеню за загальний період з 25.03.2019 по 29.01.2020 в в розмірі 250 381 грн. 95 коп.

При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, а мораторій, встановлений ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Наведене узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 25.06.2020 у справі №905/21/19.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач є енергопостачальною компанією в розумінні ч. 2 ст. 2 Закону, яким встановлено мораторій.

Також судом встановлено, що КП "Лисичанськтепломережа" має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії і здійснює ліцензовану діяльність на території міста Лисичанськ Луганської області (т. І а.с. 189-191).

Відповідно до статуту КП "Лисичанськтепломережа" предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії (т. І а.с. 192-197).

Згідно інформації, наявної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності КП "Лисичанськтепломережа" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (т. І а.с. 136-140).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач, в свою чергу, є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг і здійснювало свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення пені з відповідача, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.04.2020 у справі №913/409/19.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 250 381 грн. 95 коп. не підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційних втрат в сумі 30 721 грн. 36 коп., стосовно яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За умовами Договору, а саме Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, яка є невід`ємним додатком до нього, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 15% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено за загальний період з 25.03.2019 по 29.01.2020 і становить 112 385 грн. 19 коп.

Перевіривши розрахунок 15% річних, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційні збитки в нараховані за період з квітня 2019 року по січень 2020 року, що складає 30 721 грн. 36 коп.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, є обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційних втрат в сумі 30 721 грн. 36 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, посилання відповідача про те, що мораторій передбачений ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» поширюється також на вимоги про стягнення 15% річних та інфляційних втрат, є безпідставними та необґрунтованими.

Так, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11. 2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 вказала, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Таким чином, оскільки 15% річних та інфляційні втрати є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а не штрафними санкціями в розумінні закону, на них не поширюється дія вказаного мораторію, а отже вони підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 611 781 грн. 81 коп. та пені в сумі 250 381 грн. 95 коп. слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 15 079 грн. 05 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, ідентифікаційний код 13401321) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) 15% річних у розмірі 112 385 грн. 19 коп., інфляційні втрати в сумі 30 721 грн. 36 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 146 грн. 60 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 05.11.2020.

Суддя А.В. Іванов