Рішення № 92673013, 05.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/12949/20Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»

про стягнення 1829,11 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 1829,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагоні 56965320, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу у загальному розмірі 1829,11 грн.

У позовній заяві позивачем також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» та клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у третьої особи довідку про вартість концентрату вугільного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12949/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»; витребувано у третьої особи довідку про вартість концентрату вугільного або обґрунтовані пояснення щодо неможливості її надання.

22.09.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказала про неможливість виконання вимог ухвали суду так як вона не є власником концентрату вугільного та не визначає вартість вугільної продукції.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12949/20 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105474390051, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/12949/20 була отримана відповідачем 09.09.2020.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12949/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) укладено Договір поставки №18/146, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах даного договору вугільну продукцію (товар) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» - вугільний концентрат марки К з показниками: зола (max) - 9,0%, волога (max) - 10,5%, сірка (max) - 0,8%, якщо інше не передбачене умовами договору.

Згідно з п. 10.1 договору строк його дії встановлено до 31.07.2023.

Судом встановлено, що 04.05.2020 відповідно до залізничної накладної №48708200 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - концентрат вугільний (концентрат вугілля камінного для коксування у вологому стані) від станції Удачная Донецької залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»; одержувач - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»), у вагоні 56965320, маса вантажу - 68900 кг.

Відповідно до комерційного акту №482803/89 від 06.05.2020, складеного на станції Авдіївка (станція призначення), встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні 56965320, яка значиться у документах, становить 68900 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні 56965320 при прибутті становила 67100 кг, що менше на 1800 кг.

Судом встановлено, що комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні 56965320 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 1829,11 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1829,11 грн (збитки), які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагоні 56965320.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у розмірі 1829,11 грн, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагоні 56965320.

Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, 04.05.2020 відповідно до залізничної накладної №48708200 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - концентрат вугільний (концентрат вугілля камінного для коксування у вологому стані) від станції Удачная Донецької залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»; одержувач - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»), у вагоні 56965320, маса вантажу - 68900 кг.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту №482803/89 від 06.05.2020, складеного на станції Авдіївка (станція призначення), встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні 56965320, яка значиться у документах, становить 68900 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні 56965320 при прибутті становила 67100 кг, що менше на 1800 кг.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку №19999 від 04.05.2020, виставленого Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод», в якому, зокрема, вказані номери залізничних накладних та вагонів, в яких відправником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська») на адресу позивача (Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод») було відправлено концентрат вугілля кам`яного, в тому числі, в переліку містять залізнична накладна 48708200 та вагон 56965320; загальна сума рахунку 18362201,33 грн.; вартість однієї тонни концентрату вугілля кам`яного - 3611,99 грн без ПДВ.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію Акту №19999 приймання-передачі продукції за Договором №18/146 від 27.07.2018, який складено представниками Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» (постачальник) та Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець), який в тому числі містить відомості про накладну 48708200 та вагон 56965320.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, 19.05.2020 позивачем у повному обсязі було оплачено рахунок Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» №19999 від 04.05.2020.

У п. 2.7 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України , 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Суд зазначає, що відправником вантажу у вагоні 56965320 є третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», що зазначено у залізничній накладній 48708200.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 було витребувано у третьої особи довідку про вартість концентрату вугільного або обґрунтовані пояснення щодо неможливості її надання.

22.09.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказала про неможливість виконання вимог ухвали суду так як вона не є власником концентрату вугільного та не визначає вартість вугільної продукції.

Водночас, суд зазначає, що враховуючи умови Договору поставки №18/146 від 27.07.2018, який укладено між покупцем (Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод») та продавцем (Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод»), а також враховуючи пояснення третьої особи, на адресу позивача у даній справі поставляється товар вже після того, як він був збагачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська».

Тобто, з умов договору та матеріалів справи слідує, що вартість концентрату вугілля, яка була вказана продавцем (Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод») у рахунку №1999 від 04.05.2020, та який у повному обсязі був оплачений позивачем (покупцем), була визначена вже після збагачення вугілля.

Отже, в даному випадку саме рахунок на оплату №1999 від 04.05.2020, в якому вказані ціни концентрату вугілля вже після збагачення, є належним та допустимим доказом щодо визначення реальної вартості вантажу, який перевозився у вагоні 56965320 за залізничною накладною 48708200.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ст. 130 Статуту залізниці право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажу, який зазначений в накладній як вологий.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні 56965320 наступним чином: 1) у вагоні 56965320 маса нетто при відправленні становила 68900 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) становить 1378 кг (2%); 3) недостача вантажу становить 422 кг (68900кг - 67100кг - 1378кг); 4) вартість 1 т вантажу становить 4334,39 грн. з ПДВ; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат становить 1829,11 грн (0,422 т*4334,39 грн).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагоні 56965320), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні 56965320, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостача товару на загальну суму 1829,11 грн., та причинному зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірному вагоні сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні 56965320 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаному вагоні, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на суму 1829,11 грн, а відповідачем не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах відбулась не з вини залізниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості недостачі вантажу у розмірі 1829,11 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075) грошові кошти у розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак