Рішення № 92672957, 05.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/11424/20

За позовомПриватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 2894,40 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків у розмірі 2894,40 грн, завданих у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною №53881603.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито провадження у справі №910/11424/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м.Київ, Печерський район, вул.Єжи Ґедройця, будинок 5.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475060497 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 була вручена відповідачу 20.08.2020.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між Державним підприємством "Держвуглепостач" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №19/159 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Відповідно до п.10.6 вказаного договору останній діє до 31.10.2020. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

У специфікації від 03.02.2020 до договору контрагенти, зокрема, погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам`яне Ж (0-200), виробник ДП "Торецьквугілля" ВП 05.1.-3383013:2018, ціна за тонну без ПДВ - 1500,00 грн, строк поставки: лютий 2020 року, умови постачання FCA станція Кривий Торець Донецької залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". При визначенні маси нетто ресурсів вага вагона приймається за даними зазначеними в залізничній накладній. При цьому, норма природних втрат і похибка ваг становить 1% від маси нетто ресурсу, зазначеної в залізничній накладній. Датою поставки вважається дата, зазначена в графі №56 залізничної накладної, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення.

26.02.2020 Державним підприємством "Держвуглепостач" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок №129 на оплату вугілля кам`яного Ж (0-200), кількістю 121,2 т, вартістю (з урахуванням знижки) 148785,12 грн з ПДВ.

Також 26.02.2020 між Державним підприємством "Держвуглепостач" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт прийому - передачі до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв вугілля кам`яне Ж (0-200), кількістю 121,20 т, № залізничної накладної 53881603.

Згідно виписки банку з рахунку позивача від 11.03.2020 покупцем було сплачено продавцю 145858,14 грн за договором поставки №19/159 від 10.10.2019 по рахунку №129 від 26.02.2020.

26.02.2020 відповідно до залізничної накладної №53881603 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Кривий Торець до станції Авдіївка Донецької залізниці відправником - ДП "Торецьквугілля" було відправлено вагони з вантажем - кам`яне вугілля марки Ж насипом, загальною вагою 121200 кг, в т.ч. вагон №66243015, маса вантажу 62100 кг.

Згідно комерційного акту №4553603/35/36 від 28.02.2020, складеному на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №66243015, яка значиться у документах, становить 62100 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 59250 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вантажу у вагоні №66243015, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж, нетто - 62100 кг, тара - 23000 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 59250 кг, що менше заявленої ваги на 2850 кг, тара - 23000 кг. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 0,6 м, рівномірне. Вантаж не марковано. Знятий верхній шар вантажу по всьому периметру вагона. Видимі сліди ходіння. В місті виїмки вантаж, якого бракує, вміститися міг. На станції Лозова складено акт загальної форми №4840 від 27.02.2020, а на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці акти загальної форми №1672, №1678 від 28.02.2020. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 150-тонних тензометричних вагах станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці заводський №010, повірених 19.11.2019. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855. При повторному переважуванні вагону №66243015 недостача вантажу підтвердилась.

За твердженнями позивача, загальна вартість недостачі вантажу, визначена ним на підставі рахунку постачальника №129 від 26.02.2020 з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 2894,40 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 2894,40 грн, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні за залізничною накладною №53881603 від 26.02.2020.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, протиправність поведінки Акціонерного товариства "Українська залізниця", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв`язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2894,40 грн, збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні №66243015 за залізничною накладною №53881603 від 26.02.2020.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".

Так, згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст.307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (залізнична накладна №53881603 від 26.02.2020) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від відправника - ДП "Торецьквугілля" та здійснення його перевезення вантажоодержувачу - Публічному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення до станції призначення.

За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Як було встановлено судом, 26.02.2020 відповідно до залізничної накладної №53881603 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Кривий Торець до станції Авдіївка Донецької залізниці відправником - ДП "Торецьквугілля" було відправлено вагони з вантажем - кам`яне вугілля марки Ж насипом, загальною вагою 121200 кг, в т.ч. вагон №66243015, маса вантажу 62100 кг.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно комерційного акту комерційного акту №4553603/35/36 від 28.02.2020, складеному на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №66243015, яка значиться у документах, становить 62100 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 59250 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вантажу у вагоні №66243015, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж, нетто - 62100 кг, тара - 23000 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 59250 кг, що менше заявленої ваги на 2850 кг, тара - 23000 кг. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 0,6 м, рівномірне. Вантаж не марковано. Знятий верхній шар вантажу по всьому периметру вагона. Видимі сліди ходіння. В місті виїмки вантаж, якого бракує, вміститися міг. На станції Лозова складено акт загальної форми №4840 від 27.02.2020, а на станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці акти загальної форми №1672, №1678 від 28.02.2020. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 150-тонних тензометричних вагах станції Синельникове 1 Придніпровської залізниці заводський №010, повірених 19.11.2019.

Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничній накладній №53881603 від 26.02.2020, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2850 кг, який перевозився у вагоні №66243015.

Наразі суд зазначає, що оскільки відповідно до змісту комерційного акту нестача вантажу була зафіксована під час слідування вагону зі станції відправлення - Кривий Торець Донецької залізниці на станцію призначення - Авдіївка Донецької залізниці, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями ч.1 ст.114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту залізниць України).

Як вже зазначалось судом, 10.10.2019 між Державним підприємством "Держвуглепостач" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №19/159 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

У специфікації від 03.02.2020 до договору контрагенти, зокрема, погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам`яне Ж (0-200), виробник ДП "Торецьквугілля" ВП 05.1.-3383013:2018, ціна за тонну без ПДВ - 1500,00 грн, строк поставки: лютий 2020 року, умови постачання FCA станція Кривий Торець Донецької залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". При визначенні маси нетто ресурсів вага вагона приймається за даними зазначеними в залізничній накладній. При цьому, норма природних втрат і похибка ваг становить 1% від маси нетто ресурсу, зазначеної в залізничній накладній. Датою поставки вважається дата, зазначена в графі №56 залізничної накладної, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення.

26.02.2020 Державним підприємством "Держвуглепостач" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок №129 на оплату вугілля кам`яного Ж (0-200), кількістю 121,2 т, вартістю (з урахуванням знижки) 148785,12 грн з ПДВ.

Також 26.02.2020 між Державним підприємством "Держвуглепостач" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт прийому - передачі до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв вугілля кам`яне Ж (0-200), кількістю 121,20 т, № залізничної накладної 53881603.

Суд зазначає, що саме за залізничною накладною №53881603 від 26.02.2020, яка складена відправником - ДП "Торецьквугілля", вантажоодержувачем за якою є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" в межах договору поставки №19/159 від 10.10.2019, укладеного між Державним підприємством "Держвуглепостач" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", позивачем заявлено про втрату вантажу.

Згідно виписки банку з рахунку позивача від 11.03.2020, покупцем було сплачено продавцю 145858,14 грн за договором поставки №19/159 від 10.10.2019 по рахунку №129 від 26.02.2020, а отже позивачем було оплачено товар - вугілля кам`яне Ж (0-200), що перевозилося згідно залізничної накладної №53881603 від 26.02.2020. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надані.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.

Отже з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничною накладною №53881603 від 26.02.2020 було вугілля кам`яне - мінеральне паливо, судом застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.

На підставі наявних в матеріалах справи документів, судом було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні №66243015 наступним чином:

1. згідно рахунку №129 від 26.02.2020 вага вантажу становить 121,2 т; 2) вартість 1 тонни вантажу згідно цього рахунку з податком на додану та з урахуванням знижки становить 1227,60 грн; 3) вага вантажу у вагоні №66243015 за документами складала 62100 кг, фактично вага становила 59250 кг, недостача - 2850 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 62100 кг*1% (природні втрати) = 621 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 2850 кг - 621 кг = 2229 кг (2,229 т); 6) вартість недостачі 1227,60 грн. *2,229 т = 2736,32 грн.

Отже перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагоні), суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним.

Відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 ст.127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні №66243015, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 2736,32 грн за розрахунком суду та наявності причинного зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.

При цьому відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагоні №66243015 сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні №66243015, що було здійснено Акціонерним товариством "Українська залізниця", останнім не було дотримано обов`язку зі збереження вантажу у вказаному вагоні, прийнятого до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вказаному вагоні, відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків є належним чином доказово обґрунтованими.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Суд зазначає, що рахунок №129 від 26.02.2020, виставлений ДП "Держвуглепостач", як продавцем за договором поставки №19/159 від 10.10.2019, та оплачений позивачем, в силу положень ч.3 ст.314 Господарського кодексу України, та ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу з урахуванням здійснення позивачем оплати вказаного рахунку.

Позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу для підтвердження розміру заподіяних збитків.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, Печерський район, вул.Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 32 коп. збитків та судовий збір у розмірі 1987 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім) грн 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова