Ухвала суду № 92672894, 05.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/16925/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС»

про забезпечення позову

у справі № 910/16925/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ЕКСПРЕС.УА»

про стягнення 237 963,75 грн

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС» (далі - ТОВ «КРОКУС», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ЕКСПРЕС.УА» (далі - ТОВ «ПОНТЕМ ЕКСПРЕС.УА», відповідач) про стягнення 237 963,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору поставки № КР-182 від 09.11.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 237 963,75 грн, з яких: 201 208,00 грн - основний борг, 949,93 грн - 10% річних, 1 139,80 грн - пеня, 34 666,12 грн - додаткова пеня за ставкою 1%.

Одночасно з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог 237 963,75 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що з огляду на властивості предмету за договором, а саме сировини для харчової промисловості, та імовірності того, що відповідачем вже може бути реалізовано таку сировину в ході його господарської діяльності, позивач вважає належним та допустимим заходом забезпечення позову саме арешт коштів, що підлягають сплаті позивачу за договором. Позивач вказав, що накладання арешту на кошти ТОВ «ПОНТЕМ ЕКСПРЕС.УА» надасть можливість зберегти кошти, що належать до сплати позивачу, проте у подальшому можуть бути приховані відповідачем, що унеможливить виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Позивач вважав обґрунтованим здійснення судом заходів забезпечення позову з причин злісного ігнорування відповідачем пропозицій та вимог позивача щодо вирішення спору в досудовому порядку шляхом переговорів та виконання зобов`язання впродовж значного періоду, що, на переконання позивача, може свідчити про намір відповідача взагалі не виконувати зобов`язання за договором.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вирогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланні на суттєвість завданих відповідачем збитків та небажанні останнього добровільно сплачувати заборгованість.

У порушення наведених вимог закону позивачем в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС» про забезпечення позову.

Ухвала підписана та набрала законної сили 05.11.2020. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Суддя О.Г. Удалова