Рішення № 92672891, 05.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/13217/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 533 933,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 533 933,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції від 18.11.2019 №584(6)19УК/53-121-11-20-09380 від 27.11.2019, а саме в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 518 417,16 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 9306,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 209,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

28.09.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що строк оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ - 86 402,86 грн. не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком відповідача. Також відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Український папір» неправильно визначив строки виконання зобов`язання з оплати продукції, встановлені Договором та при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснював нарахування на суму вартості продукції з урахуванням ПДВ, вимога про стягнення з відповідача 6 209,83 грн. інфляційних втрат та 9 306,01 грн. 3% річних задоволенню не підлягає. Крім того, відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн. є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору

06.10.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.

16.10.2020 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, ч. 2 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При цьому, ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відтак, у разі якщо у спрощеному провадженні судове засідання не проводиться, подання позивачем заяв про збільшення/зменшення можливе лише протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, в зв`язку з чим суд залишає подану представником позивача 16.10.2020 заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.

27.10.2020 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки продукції № 584(6)19УК/53-121-11-20-09380 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна та код згідно з УКТ ЗЕД якої, викладено у п. 1.1 Договору.

Строк поставки товару: листопад-грудень 2019 року. Покупець має право зменшити обсяг закупівлі з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.5 Договору узгоджено, що постачання товару здійснюється згідно з відвантажувальними нормами виробника, які залежать від геометричних розмірів товару, що відвантажується. При цьому сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки товару від погодженого обсягу ваги, а саме п. 1.1, але не більше ніж на 10%. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов`язань зі сторони постачальника, і розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару, виходячи з встановленої даним Договором ціни, якщо вартість фактично поставленого товару не перевищує вартості Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору продукція, що поставляється, за своєю якістю повинна підтверджуватися супровідним документом, який передбачений виробником продукції в залежності від законодавства країни, де зареєстровано виробник (сертифікат якості або інший подібний документ) та відповідати ISO 9001.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість Договору без урахування ПДВ - 37 093,00 грн., крім того ПДВ - 87 418,60 грн. Загальна вартість Договору з урахуванням ПДВ - 524 511,60 грн.

За умовами п. 3.2 Договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальник протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ (п. 4.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1 та п. 4.2 Договору поставка продукції відбувається на умовах DDP м. Енергодар згідно Інкотермс 2010, місце поставки: вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл. Строк поставки продукції відбувається в строк згідно з п. 1.2 Договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що отримувач вантажу - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3 шт.; копія сертифікату якості або іншого подібного документу; податкова накладна (в ел.вигляді).

Згідно з п. 4.4 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 13.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що постачається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України № 8 від 09.01.1997.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання продукції за якістю і кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». В електронному вигляді документ є загальнодоступним і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» за адресою: www.energoatom.kiev.ua/ru/about/company_standards/.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення (п. 11.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 518 417,16 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № КР-00000578 від 11.12.2019.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого згідно видаткової накладної № КР-00000578 від 11.12.2019 товару на суму 518 417,16 грн. не здійснив, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 518 417,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 518 417,16 грн. згідно видаткової накладної № КР-00000578 від 11.12.2019, підписаної сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальник протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, з аналізу п. 3.2 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ (п. 4.1 Договору).

При цьому, згідно з п. 4.4 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 13.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що постачається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України № 8 від 09.01.1997.

Відповідно до п.44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податковою накладною №2300009 від 11.12.2019, що має відмітку контролюючого органу про її прийняття, та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 18.12.2019, ТОВ «Український папір» своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" товару загальною вартістю 518 417,26 грн. (ПДВ-86 402,86 грн.).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ.

Оскільки чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту не визначено, враховуючи, що квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН датована 18.12.2019, суд зазначає, що з означеної дати відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію податкової накладної.

Разом з тим, пунктом 4.3 Договору визначено, що продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3 шт.; копія сертифікату якості або іншого подібного документу; податкова накладна (в ел.вигляді).

Так, обов`язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов`язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов`язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару.

Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно відсутності податкової накладної, яка за умовами Договору отримується відповідачем під час отримання товару.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень-зауважень у видатковій накладній, оскільки реєстрації податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів, а отже, після сплину означеного строку, у відповідач виник обов`язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк та факт отримання такої видаткової накладної саме від позивача, а не з Єдиного реєстру податкових накладних не нівелює обов`язок відповідача у відповідності до п. 201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України.

Як визнається сторонами спору, відповідач оплату отриманого товару, ані вартості товару, ані суми ПДВ не здійснив, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 518 417,16 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 518 417,16 грн.

Також у зв`язку з порушенням строків оплати поставленого за Договором товару, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 9 306,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 209,83 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних втрат, у межах заявлених позивачем періодів, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних в розмірі 9 306,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 160,58 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В підтвердження понесеного розміру витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №26/УП/20 від 01.09.2020., укладений з Омельченко Олександром Миколайовичем та позивачем, рахунок-фактуру №26/УП/20 від 01.09.2020 на суму 3 000,00 грн., Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг №01/УП/20-26 від 02.09.2020, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Омельченком О.М., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, копію свідоцтва КС№8275/10 від 08.10.2019 про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру №1052822 від 01.09.2020 на надання правничої (правової) допомоги, платіжне доручення №307579336 від 01.09.2020р. на суму 3 000,00 грн.

За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до ч. 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у відзиві на позовну заяву ґрунтовних заперечень з приводу неспівмірності, необґрунтованості та непропорційності до предмету спору заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. не викладено.

Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києвв

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 25394112) заборгованість в розмірі 518 417 (п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн 16 коп., 3% річних в розмірі 9 306 (дев`ять тисяч триста шість) грн. 01 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 160 (п`ять тисяч сто шістдесят) грн 58 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 993 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 26 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 994 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 11 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2020

Суддя Л.Г. Пукшин