Рішення № 92672572, 26.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/43/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Справа № 908/564/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/564/20

за первісним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1)

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, будинок 1)

про стягнення 50 149,59 грн.

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, будинок 1)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1)

про стягнення 13 096,76 грн.

за участю представників:

від ТДВ "Веселівський елеватор": не з`явився

від ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України": не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 18.08.2020 та 12.10.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 28.02.2020 до Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання в сумі 50149,59 грн. за форвардним контрактом № 06/06-18 від 06.06.2018.

При цьому в пункті 3 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. В тексті позовної заяви вказує, що станом на час звернення з позовом згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2020 вартість наданої правової допомоги складає 5000,00 грн. При цьому також зазначив, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає орієнтовно до 10000,00 грн., підтвердження чого буде надано позивачем в порядку, встановленому ст. 129 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/564/20, присвоєно справі номер провадження 12/43/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/564/20 та також запропоновано відповідачу надати у строк до 20.03.2020, проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

02.04.2020 на адресу суду від відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:

- 06.06.2018 між ТДВ "Веселівський елеватор" та Державним підприємством "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" було укладено форвардний контракт № 06/06-18;

- згідно умов контракту сторони домовилися про строк поставки відповідачем товару до 10.09.2018 (п. 3.2. контракту);

- пунктом 5.1. контракту встановлено, що оплата вартості товару проводиться покупцем (позивачем) на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 02.05.2018;

- у позовній заяві вказано, що позивачем було здійснено перерахування коштів за товар лише 06.06.2018 відповідно до платіжного доручення № 126 на суму 380 000,00 грн.;

- отже, позивачем в порушення обумовленого сторонами строку було сплачено за товар у зв`язку з чим відповідачем буде подано зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 9.4. контракту;

- поставка товару відповідачем була здійснена 14.07.2019;

- заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими;

- неустойка розрахована позивачем в порушення положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- крім того, таке нарахування було здійснено з пропуском позовної давності;

- частиною 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- відповідно до п. 3.2. контракту – строк поставки товару встановлено до 10.09.2018, отже прострочення з поставки товару у відповідача розпочалось з 11.09.2018, в цей же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню (а саме з 11.09.2018 по 11.03.2019 в розумінні приписів ст. 232 ГК України);

- при цьому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розумінні ст. 258 ЦК України закінчився у позивача 11.03.2020, з позовом позивач звернувся 28.02.2020;

- пеня за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 розрахована позивачем в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України;

- крім того позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення такої пені в розумінні ст. 258 ЦК України;

- таким чином позовна заява не підлягає задоволенню;

- фактично перелік документів, на підставі яких подано позов, становить 12 аркушів, шість з них – форвардний контракт, інше – рахунок, платіжне доручення та накладна;

- згідно положень ГПК України судові витрати повинні бути співмірними та розумними;

- відповідач вважає, що 5000 грн. (5 годин) за ознайомлення з одним договором, консультування директора позивача протягом 1 години та складання позовної заяви протягом 2 годин свідчить про завищення наданих послуг;

- факт відкриття судом спрощеного позовного провадження свідчить про нескладність справи;

- вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано розмір судових витрат;

- між ДП «ДГ «Широке» та Адвокатським бюро «Димитрашко Дениса Володимировича» було укладено договір про надання правової допомоги від 15.03.2020 з метою захисту інтересів відповідача у вказаній справі;

- попередня вартість наданих послуг, пов`язаних з представництвом інтересів відповідача в даному процесі, буде становити 10000,00 грн.;

- заявляє, що докази оплати правової допомоги будуть надані суду після розгляду справи по суті. Просить зменшити суму витрат на правову допомогу, яку просить стягнути позивач до 2000,00 грн., прийняти заяву відповідача в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання доказів понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, прийняти заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені згідно ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258, 267 ЦК України та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

02.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" за вих. № б/н від 31.03.2020 до Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" про стягнення пені в сумі 12034,94 грн. та трьох процентів річних в сумі 1061,82 грн. за форвардним контрактом № 06/06-18 від 06.06.2018.

В пункті 1 зустрічної позовної заяви ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" просить суд відстрочити (розстрочити) сплату судового збору на строк - до ухвалення судового рішення у цій справі у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Разом з тим просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати на правову допомогу, докази оплати якої будуть надані суду після розгляду справи по суті.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2020 вказаний зустрічний позов передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 07.04.2020 зустрічну позовну заяву ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" за вих. б/н від 31.03.2020 залишено без руху в порядку приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України. У вказаній ухвалі суд зазначив, що наведені в обґрунтування заяви ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України" обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, відстрочки або розстрочки такої сплати, в тому числі з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

17.04.2020 на адресу суду від позивача за первісним позовом - Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" надійшла заява, в якій останній зазначає, що у зв`язку із неможливістю явки представника позивача для участі у розгляді даної справи по причині запровадження карантину на усій території України просить розглядати справу без участі представника позивача.

Також 17.04.2020 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України та відзив на зустрічну позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України. У відповіді на відзив позивач за первісним позовом зазначає наступне:

- аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 21.08.2019 справа № 727/9352/17);

- правова позиція відповідача, викладена у відзиві, про застосування позовної давності суперечить вище зазначеним позиціям суду касаційної інстанції, зокрема Великої Палати Верховного Суду, якими керувався позивач у позовній заяві, тому вважає що заява про застосування спеціальної позовної давності є в повній мірі безпідставною;

- наголошує, що звернувся до суду з даним позовом 28.02.2020 (здав його на пошту), розрахунок пені, з урахуванням терміну спеціальної позовної давності має проводитись за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 (дата фактичного виконання зобов`язання), таким чином термін спеціальної позовної давності не пропущений;

- твердження відповідача про можливість застосування ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження нарахування пені до спірних правовідносин є юридично неспроможними, виходячи з умов спірного контракту (п. 9.5.), яким відповідач погодився у випадку прострочення сплачувати неустойку «за весь період прострочення»;

- відповідач порушив умови укладеного контракту, а відтак має нести відповідальність у тих межах, які були погоджені обома сторонами при його укладенні;

- закінчення у п. 5.1. контракту терміну оплати вартості товару до 02 травня 2018 по своїй суті є нікчемною умовою, яка по своїй суті не може породжувати для сторін будь-яких правових наслідків з урахуванням того, що сам контракт укладений сторонами 06 червня 2018 і відповідно здійснення оплати по ньому майже за два місяці раніше цілком логічно не може представлятись можливим;

- за вищезазначених умов твердження представника відповідача про порушення позивачем умов контракту у частині дотримання строків оплати є в повній мірі безпідставними;

- наголошує, що нікчемність вищезазначеної умови контракту не породжує нікчемності інших його умов (повністю або частково), так як і за відсутності цієї умови інші його положення діють як самостійний правочин;

- наголошує на тому, що позивачем надано усі документи на підтвердження надання правової допомоги;

- припущення відповідача про те, що на складання позовної заяви витрачено завеликий на його думку обсяг часу, не ґрунтуються на вимогах закону, так як законом обсяг часу, необхідний для написання позову, не встановлений;

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- відповідач окрім припущень не надав суду будь-яких доказів, які б спростували обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у зв`язку з цим позивач вважає це клопотання необґрунтованим;

- надати обґрунтовані заперечення в цій частині з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 не представляється можливим з огляду на ненадання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу;

- вважає, що ці витрати не підлягають відшкодуванню внаслідок недоведеності їх розміру та факту несення;

- згідно умов контракту відповідач мав поставити товар у строк до 10.09.2018, проте не виконав свого зобов`язання, а поставку товару здійснив тільки 14.07.2019, чим допустив реальне прострочення виконання зобов`язання;

- згідно відкритих відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяги № Р29920, № Р29922, № Р29912) в лютому-березні 2020 відповідачем укладено договори застави, згідно якими ним передано у заставу приватним компаніям з забороною відчуження майбутній врожай пшениці, ячменю, ріпаку на площі 1833 гектарів, загальний розмір зобов`язань складає 24300000,00 грн., хоча при цьому у зустрічній позовній заяві його представник зазначає про наявність скрутного матеріального становища та просить відстрочити (розстрочити) сплату судового збору;

- вважає, що поданням у даній справі зустрічного позову відповідач намагається затягнути строк розгляду даної справи (шляхом переходу від спрощеного до загального позовного провадження) до закінчення збирання врожаю та його реалізації, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду по причині відсутності ліквідного майна (товарної продукції врожаю 2020 року), на яке можливо накладення стягнення;

- вважає, що відповідач у відзиві на позов не спростував жодних вимог позивача, викладених у позовній заяві. Просить суд прийняти до уваги поведінку відповідача та вживати процесуальних заходів, направлених на недопущення зловживання процесуальними правами, спрямованими на затягування розгляду даної справи.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" заперечує проти зустрічного позову, мотивуючи свою позицію наступним:

- закінчення у п. 5.1. контракту терміну оплати вартості товару до 02 травня 2018 по своїй суті є нікчемною умовою, яка по своїй суті не може породжувати для сторін будь-яких правових наслідків з урахуванням того, що сам контракт укладений сторонами 06 червня 2018 і відповідно здійснення оплати по ньому майже за два місяці раніше цілком логічно не може представлятись можливим;

- при цьому позивач наголошує, що попередня оплата вартості товару ним здійснена в день укладення контракту – 06.06.2018 в повному обсязі;

- за вищезазначених умов застосування за неналежне виконання вказаної умови контракту неустойки та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, є в повній мірі безпідставними;

- навіть за умови обґрунтованості нарахування пені за вказаною вимогою сплив термін спеціальної позовної давності, перебіг якого мав розпочатись з 07.06.2018 і станом на час звернення з зустрічним позовом (31.03.2020) закінчився;

- просить суд до вимог зустрічного позову застосувати позовну давність;

- з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного належного та допустимого доказу фактичного несення ним витрат та (або) обґрунтованості заявленого їх розміру (10000,00 грн.), вважає що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню. Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом не довів в розумінні ст. 74 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, просить суд до позовних вимог за зустрічним позовом у справі № 908/564/20 застосувати позовну давність, надати належну оцінку наданих позивачем за зустрічним позовом доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу на предмет належного підтвердження цих витрат та значного завищення їх розміру з огляду на їх співмірність зі складністю та розміром позовних вимог, у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

28.04.2020 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла заява про вступ у справу як представника позивача (Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор") - адвоката Попова В.Г.

21.07.2020 на електронну адресу суду із електронним цифровим підписом від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" – адвоката Попова В.Г. надійшла заява, в якій останній просить продовжити здійснення розгляду справи № 908/564/20 та надати представнику позивача доступ до справи № 908/564/20 в підсистемі «Електронний суд» згідно поданої заяви.

Ухвалою суду від 21.07.2020 в порядку приписів ч. 6 ст. 250 ГПК України ухвалено перейти до розгляду справи № 908/564/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.08.2020 о 12:00.

06.08.2020 на адресу суду від ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення зустрічної позовної заяви без руху. У вказаній заяві зазначено, що забезпечити явку в судове засідання ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" не має можливості у зв`язку із перебуванням адвоката Димитрашка Д.В. у відпустці в період з 12.08.2020 по 25.08.2020. Просить прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву, відкласти підготовче засідання, призначене на 18.08.2020, на іншу дату, у зв`язку з перебуванням представника ДП «ДГ «Широке» у відпустці, у випадку неможливості відкладення підготовчого засідання 18.08.2020 провести за відсутності представника ДП «ДГ «Широке» із врахуванням заперечень проти первісної позовної заяви. Також зазначив, що зустрічну позовну заяву підтримує повністю.

Ухвалою суду від 06.08.2020 зустрічний позов прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/564/20, зустрічну позовну заяву призначено до розгляду разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 18.08.2020 о 12:00.

Ухвалою суду від 18.08.2020 продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/564/20, відкладено підготовче засідання на 12.10.2020 о 15:15.

12.10.2020 на адресу суду від ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю представника в іншій справі № 337/1870/20, яка призначена у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя на 12.10.2020 о 14-45.

Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/564/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020 о 14:15.

26.10.2020 на адресу суду від представника ДП "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає наступне:

- проти первісних позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зустрічну позовну заяву підтримує повністю та просить її задовольнити;

- позиція позивача щодо строків нарахування пені є невірною, а посилання на судову практику Верховного суду є помилковими, оскільки вказані правові позиції були застосовані при вирішенні спорів в загальній юрисдикції, без врахування особливостей Господарського кодексу України, який застосовується при вирішенні спорів між суб`єктами господарювання;

- в постанові від 08.02.2017 № 910/29752/15 Верховний Суд України зазначив наступне: положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується;

- пеня за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 розрахована позивачем в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку із чим позовна заява ТОВ «Веселівський елеватор» не підлягає задоволенню;

- в силу положень ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання;

- у відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

- 14.07.2019 відповідачем за первісним позовом було повністю виконано умови договору поставки від 06.06.2018 та поставлено 100 тон ячменю 3 класу на суму 380000,00 грн. згідно форвардного контракту № 06/06-18 від 06.06.2018;

- враховуючи фактичне виконання відповідачем зобов`язання, цей факт може бути враховано судом для зменшення розміру неустойки, оскільки збитки фактично відсутні на момент подання позову;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання збитків позивачу внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) в повному обсязі є для ДП «ДГ «Широке» несправедливо непомірним тягарем, враховуючи його майновий стан, у зв`язку із чим в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, ДП «ДГ «Широке» звертається із клопотанням про зменшення розміру таких штрафних санкцій, що підлягають стягненню на 50%. Просить розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, зменшити розмір належних до сплати відповідачем штрафних санкцій на 50%, при розгляді справи застосувати правові позиції від 08.07.2017 № 910/29752/15, від 03.07.2018 № 910/23481/17, від 18.03.2020 № 902/417/18, зустрічну позовну заяву задовольнити.

В судове засідання 26.10.2020 представники сторін не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 26.10.2020 представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Первісний позов мотивовано тим, що 06.06.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор", далі Покупець, та Державним підприємством "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", далі Продавець, був укладений форвардний контракт № 06/06-18, далі Контракт.

Відповідно до п. 1.1. Контракту в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов`язується виростити власними силами та передати Покупцю у власність базовий актив – сільськогосподарську продукцію ячмінь 3 класу урожаю 2018 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в цьому Контракті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною, передбачених цим Контрактом.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що базовим активом (далі за текстом «Товар) за цим Контрактом виступає: ячмінь 3 класу (Товар) власного урожаю 2018 року, що відповідає ДСТУ 3769:98 «Ячмінь. Технічні умови» у кількості 100 (сто) +/-10 % тон в заліковій вазі Елеватора.

Умовами п. 3.1. – 3.4. Контракту сторони визначили, що поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах EXW «Франко-склад продавця» згідно Інкотермс. Товар поставляється транспортом Продавця на адресу: вул. Чарівна, 1 в смт. Веселе Веселівського району Запорізької області. Строк поставки Товару за цим Контрактом встановлюється до 10.09.2018 року. Місце відвантаження: Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, Центральний тік ДП «ДГ «Широке» ДДСДС НААН. Поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар на базисі поставки відповідно до умов п. 3.1. цього Контракту. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить від Продавця до Покупця в момент передачі Товару Продавцем у власність Покупця. Продавець зобов`язаний одночасно з передачею Товару передати Покупцеві наступні документи:

видаткову накладну;

податкову накладну;

свідоцтво про якість/сертифікат якості.

Згідно із п. 4.1., 4.2. Контракту ціна однієї тони Товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-склад), відповідно до умов п. 3.1. цього Контракту, встановлюється сторонами у сумі: 3 800,00 (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.) гривень за 1 (одну) тону, в тому числі ПДВ. Вартість цього Контракту складає: 380 000,00 гривень (триста вісімдесят тисяч 00 коп.), в тому числі ПДВ. Вартість контракту є кінцевою і зміні не підлягає.

Відповідно до п. 5.1. – 5.4. Контракту оплата вартості Товару проводиться Покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 02 травня 2018 року. Оплата проводиться у гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, зазначений ним у рахунку на оплату. Зобов`язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними з моменту списання останнього траншу з розрахункового рахунку Покупця. Продавець у день надходження кожного траншу на свій поточний рахунок видає Покупцю податкову накладну на відповідну суму.

Умовами п. 6.1., 6.2. Контракту визначено, що Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця Товар, якість якого відповідає умовам, наведеним у п. 2.1. цього Контракту. Моментом переходу права власності на Товар вважається момент передачі Товару Покупцю, згідно з п. 3.3. цього Контракту.

Підпунктом 8.2.2. п. 8.2. Контракту передбачений обов`язок Покупця оплатити Продавцю вартість Товару відповідно до умов п. 5.1. цього Контракту.

Підпунктом 8.4.1. п. 8.4. Контракту передбачений обов`язок Продавця поставити Товар у кількості, строки та якості, передбачені умовами цього Контракту.

Згідно із п. 12.1. Контракту цей контракт набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Контрактом.

Позивач в позові вказує, що на підставі рахунку відповідача № 74 від 06.06.2018 на загальну суму 380000,00 грн. здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача платіжним дорученням № 126 від 06.06.2018 в сумі 380000,00 грн. за поставлений товар, втім відповідач зобов`язання з поставки товару виконав 14.07.2019, що підтверджується накладною № 40, чим порушив умови п. 3.2. Контракту.

Оскільки відповідачем допущено прострочення поставки товару позивач намагається стягнути з відповідача неустойку за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 в сумі 50149,59 грн. на підставі п. 9.5. Контракту. Так вказаним пунктом Контракту передбачено, що Продавець за несвоєчасну поставку Товару згідно з п. 3.2. цього Контракту, сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день затримання поставки Товару, за весь період прострочення.

Зустрічний позов мотивовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов Контракту в частині проведення розрахунків за поставлений товар, а саме тим, що останній в порушення п. 5.1. Контракту здійснив оплату за поставлений товар лише 06.06.2018 відповідно до платіжного доручення № 126 на суму 380000,00 грн.

Оскільки допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар позивач за зустрічним позовом намагається стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню за період з 03.05.2018 по 06.06.2018 в сумі 12034,94 грн. на підставі п. 9.4. Контракту. Так вказаним пунктом Контракту передбачено, що у разі порушення Покупцем строків оплати, установлених пунктами 5.1. цього Контракту, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення. Окрім пені Покупець зобов`язується сплатити санкції, передбачені ст. 625 ЦК України.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача за зустрічним позовом - Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор", в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 03.05.2018 по 06.06.2018 в сумі 1061,82 грн.

Позивач у зустрічному позові зазначає, що внаслідок форс-мажорних обставин, виняткових погодних умов: відсутність ефективних опадів, низька відносна вологість повітря, суховійні явища та пилові бурі на території Веселівського району Запорізької області, які мали місце в період з 01.04.2019 по 23.05.2019, що підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати України № 3100-19-0282 та № 3100-19-0286 від 19.08.2019 позивач був позбавлений можливості поставити своїм контрагентам сільськогосподарську продукцію (ячмінь та пшеницю врожаю 2019 р.), та отримали від останніх вчасний розрахунок за поставлену продукцію.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем за первісним позовом (Продавцем) був виписаний позивачу за первісним позовом (Покупцю) рахунок № 74 від 06.06.2018 на оплату товару за умовами форвардного контракту № 06/06-18 від 06.06.2018 на суму 380 000,00 грн.

Докази у справі свідчать, що позивач за первісним позовом здійснив оплату вказаного рахунка на суму 380000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 06.06.2018, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Так, на виконання умов Контракту відповідач за первісним позовом поставив позивачу за первісним позовом товар – ячмінь 3 класу в кількості 100 тон на суму 380000,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами накладною № 40 від 14.07.2019.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником Покупця - старшим бухгалтером Долгополовою С.О., про що свідчить її підпис на видатковій накладній № 40 від 14.07.2019.

Втім, при виконанні свого обов`язку з поставки Товару позивачу за первісним позовом відповідач допустив порушення строку поставки, встановленого умовами Контракту.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено форвардний контракт. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, термін виконання, строк дії, порядок оплати, умови та строки поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Постановою Кабінету Міністрів України № 632 від 19.04.1999 було затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів.

Відповідно до п. п. 1, 3 вказаного Положення дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. Деривативами є: форвардний контракт; ф`ючерсний контракт; опціон.

Згідно із п. 9, 10 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів форвардний контракт - двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов`язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту. Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

назва контракту;

сторони контракту;

базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти – для коштів; асортимент - для інших товарів);

кількість базового активу;

вартість контракту;

ціна виконання;

термін виконання;

порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, встановлених цим контрактом;

порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Зі змісту вказаного Контракту вбачається, що в ньому містяться умови щодо поставки Товару, тобто він містить в собі ознаки договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строки та умови поставки визначені сторонами в розділі 3 Контракту, зокрема в п. 3.2., яким передбачено, що строк поставки Товару за цим Контрактом встановлюється до 10.09.2018 року.

Отже, останнім днем для поставки товару за умовами п. 3.2. Контракту є 09.09.2018, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк для поставки товару настав 10.09.2018, прострочка виникла з 11.09.2018.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Контракту Продавець поставив Покупцю товар – ячмінь 3 класу в кількості 100 тон на суму 380000,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами накладною № 40 від 14.07.2019.

Умовами п. 3.3. Контракту визначено, що поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженими представником Покупця видаткової накладної на Товар на базисі поставки відповідно до умов п. 3.1. цього Контракту.

Отже, товар є поставленим Покупцю 14.07.2019 (дата підписання видаткової накладної № 40).

Докази у справі свідчать, що відповідач за первісним позовом здійснив поставку Товару з порушенням строку поставки, встановленого умовами п. 3.2. Контракту.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем за первісним позовом доведено суду факт порушення з боку відповідача за первісним позовом своїх зобов`язань за Контрактом, а саме порушення строку поставки товару, встановленого умовами Контракту.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч. 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом за несвоєчасне виконання зобов`язань за Контрактом нарахував відповідачу неустойку за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 в сумі 50149,59 грн. на підставі п. 9.5. Контракту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом просив застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення неустойки за первісним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Також у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом довів факт порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за Договором, тобто довів факт порушення прав позивача.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як вказано вище, строк поставки товару за Контрактом настав 10.09.2018, прострочка виникла з 11.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що первісний позов в даній справі поданий позивачем до суду з поштовим конвертом – 28.02.2020 (зданий на пошту).

Отже, строк позовної давності в 1 рік для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) складає з 28.02.2019 по 28.02.2020.

При цьому за умовами п. 9.5. Контракту сторони дійшли згоди про те, що Продавець за несвоєчасну поставку Товару згідно з п. 3.2. цього Контракту, сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день затримання поставки Товару, за весь період прострочення.

Тобто умовою п. 9.5. Контракту сторони спільно визначили, що штраф нараховується за весь період прострочення, тобто за період більший від періоду, вказаного в ч. 6 ст. 232 ГК України.

Неустойку позивач за первісним позовом нарахував за період з 28.02.2019 по 13.07.2019.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення санкції, передбаченої п. 9.5. Контракту, позивачем за первісним позовом не пропущений.

З аналізу змісту пункту 9.5. Контракту суд дійшов висновку, що фактично ним передбачене нарахування пені, оскільки вона нараховується за кожен день затримки поставки товару.

Оскільки мало місце прострочення відповідачем за первісним позовом поставки товару та допущено порушення умов п. 3.2. Контракту, що підтверджено наявними у справі доказами, а наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за період з 28.02.2019 по 13.07.2019 здійснений у відповідності до умов п. 9.5. Контракту, відтак позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 50149,59 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення штрафних санкцій на 50% суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданого клопотання відповідач за первісним позовом посилається на складний майновий стан, відсутність у позивача збитків та факт виконання ним зобов`язань за Контрактом повністю.

Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку з поставки товару за Контрактом (строк поставки настав 10.09.2018, а товар поставлений – 14.07.2019, тобто більше ніж через 9 місяців).

В свою чергу, нарахована позивачем за первісним позовом неустойка у вигляді пені базується на умовах Контракту № 06/06-18 від 06.06.2018, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування санкцій, передбачених п. 9.5. Контракту за порушення строку поставки товару. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Крім того, судом враховано, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

При цьому відповідачем за первісним позовом не надано будь-яких доказів (в тому числі щодо майнового стану) на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи ненадання будь-яких доказів в обґрунтування вимог поданого клопотання, ступінь виконання зобов`язання (строк поставки настав 10.09.2018, а товар поставлений – 14.07.2019), врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.

Стосовно посилання відповідача за первісним позовом на відсутність доказів завдання збитків позивачу суд вважає за необхідне зазначити, що несвоєчасне виконання обов`язку з поставки товару порушує права позивача за первісним позовом на його отримання, а факт порушення строку поставки товару є підставою для застосування санкції, передбаченої п. 9.5. Контракту.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом - Державне підприємство "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо вимог Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" пені в сумі 12034,94 грн. та трьох процентів річних в сумі 1061,82 грн. за форвардним контрактом № 06/06-18 від 06.06.2018, суд зазначає наступне.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за зустрічним позовом (Продавцем) був виписаний відповідачу за зустрічним позовом (Покупцю) рахунок № 74 від 06.06.2018 на оплату товару за умовами форвардного контракту № 06/06-18 від 06.06.2018 на суму 380 000,00 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату вказаного рахунка на суму 380000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 06.06.2018, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Так, на виконання умов Контракту позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу за зустрічним позовом товар – ячмінь 3 класу в кількості 100 тон на суму 380000,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами накладною № 40 від 14.07.2019.

Відповідач за зустрічним позовом товар на загальну суму 380000,00 грн. прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача накладна № 40 від 14.07.2019), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами контракту.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. Контракту оплата вартості Товару проводиться Покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 02 травня 2018 року.

Вказана умова Контракту не визнана недійсною в судовому порядку, відтак підлягає застосуванню, оскільки сторони обопільно її узгодили, підписавши Контракт.

Докази внесення змін до редакції п. 5.1. Контракту в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані.

Таким чином, строк оплати Товару настав 01.05.2018, втім це святковий (вихідний) день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати Товару настав 02.05.2018, прострочка виникла з 03.05.2018.

Втім, відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату за поставлений товар на суму 380000,00 грн. лише 06.06.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 06.06.2018, тобто порушив умови п. 5.1. Контракту.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем за зустрічним позовом доведено суду факт порушення з боку відповідача за зустрічним позовом своїх зобов`язань за Контрактом, а саме порушення строку оплати поставленого товару, встановленого умовами Контракту.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч. 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар позивач за зустрічним позовом намагається стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню за період з 03.05.2018 по 06.06.2018 в сумі 12034,94 грн. на підставі п. 9.4. Контракту та на підставі ст. 625 ЦК України три проценти річних за період з 03.05.2018 по 06.06.2018 в сумі 1061,82 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом просив застосувати позовну давність до позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Також, у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом довів факт порушення відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за Договором, тобто довів факт порушення прав позивача.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як вказано вище, строк оплати товару, поставленого за Контрактом, настав 02.05.2018, прострочка виникла з 03.05.2018. Оплата в розмірі 380000,00 грн. здійснена відповідачем 06.06.2018.

З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов в даній справі поданий позивачем до суду в поштовому конверті – 31.03.2020 (зданий на пошту).

Отже, строк позовної давності в 1 рік для вимог про стягнення пені складає з 31.03.2019 по 31.03.2020.

Позивач за зустрічним позовом нарахував пеню за період з 03.05.2018 по 06.06.2018 в сумі 12034,94 грн.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені позивачем за зустрічним позовом пропущений.

При цьому поважність причини пропуску строку позовної давності позивач за зустрічним позовом не навів.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" пені в сумі 12034,94 грн. у зв`язку зі спливом позовної давності.

Згідно із п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних складає 3 роки.

Отже, строк позовної давності 3 роки для вимог про стягнення трьох процентів річних складає з 31.03.2017 по 31.03.2020.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних позивачем за зустрічним позовом не пропущений.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв`язку з допущенням останнім помилки, а саме включенням до періоду прострочення дати 06.06.2018, коли товар був повністю оплачений.

Згідно із п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми “Законодавство”.

Три проценти річних розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 40 від 14.07.2019, строк оплати якої настав 01.05.2018, втім цей вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 02.05.2018, прострочка виникла з 03.05.2018, враховуючи оплату товару повністю 06.06.2018

- за період з 03.05.2018 по 05.06.2018 (34 дні прострочення) від боргу 380000,00 грн. три проценти річних складають 1061,92 грн.

За приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, відтак позовні вимоги за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" трьох процентів річних в сумі 1061,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Посилання позивача за зустрічним позовом на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, оскільки сертифікати Торгово-промислової палати України, які останній додав до зустрічного позову, взагалі не стосуються предмету спору в даній справі, оскільки вони видані за іншими договорами та щодо інших контрагентів, а саме: за договором контрактації № 22/2-19-2 від 22.02.2019, укладеним з ТОВ «ЮГ-Агромакс», та за договором контрактації № 26-12/18 від 26.12.2018, укладеним з ТОВ «Українська льотна академія «Хімічні авіаційні технології».

Разом з тим, за умовами п. 10.2., 10.3. форвардного контракту № 06/06-18 від 06.06.2018 сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

Позивач за зустрічним позовом не надав суду докази настання форс-мажорних обставин саме за форвардним контрактом № 06/06-18 від 06.06.2018 та не надав докази повідомлення про настання таких обставин відповідача за зустрічним позовом.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач за первісним позовом надав копію договору про надання правової допомоги від 24.02.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Міжрегіональний центр надання правової допомоги» (надалі Адвокатське об`єднання) та ТДВ «Веселівський елеватор», далі Клієнт.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Підпунктом 2.1.1. п. 2.1. договору про надання правової допомоги визначено, що Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: надання різних видів правової допомоги та супутніх послуг, спрямованих на врегулювання правовідносин Клієнта в сфері господарського права, які виникли в результаті укладення та виконання: форвардного контракту № 06/06-18 від 06.06.2018, між ТДВ «Веселівський елеватор» та ДП «ДГ «Широке» ДДСДС НААН».

Згідно з п. 2.8. договору про надання правової допомоги для надання правової допомоги Клієнту Адвокатське об`єднання призначає адвокатів: Попова Віталія Гавриловича, діючого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001857 від 05.11.2018, виданою Радою адвокатів Запорізької області, та Шубіна Олега Петровича, діючого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001870 від 05.11.2018, виданою Радою адвокатів Запорізької області, які можуть діяти в інтересах Клієнта спільно або кожен окремо без обмеження повноважень.

Умовами п. 4.1., 4.2. 4.4. договору про надання правової допомоги визначено, що юридичну допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми коштів, у строк до 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги згідно рахунку, наданого Адвокатським об`єднанням. Вартість юридичної допомоги визначається розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за одну годину наданої юридичної допомоги, крім представництва адвокатом інтересів Клієнта в розгляді позову в суді. За представництво адвокатом інтересів Клієнта з розгляду позовної заяви в господарському суді Запорізької області, Клієнт сплачує фіксований розмір гонорару у розмірі 2500 гривень за участь в одному судовому засіданні. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Допускається оплата авансом.

Згідно із п. 7.1. договору про надання правової допомоги даний договір укладений на строк до 31 грудня 2020 та набирає чинності з моменту його підписання.

До вказаного договору позивач за первісним позовом надав підписаний ним з Адвокатським об`єднанням акт приймання-передачі правової допомоги від 27.02.2020, за яким вартість наданих послуг склала 5000,00 грн. (витрачено 5 годин).

В акті вказані види наданої правової допомоги та кількість витрачених годин.

В якості підтвердження оплати Адвокатському об`єднанню 5000,00 грн. позивач надав копію платіжного доручення № 685 від 27.02.2020, за яким позивачем за первісним позовом оплачені кошти в сумі 5000,00 грн. Адвокатському об`єднанню з призначенням платежу: «правова допомога. згід. акту прим. рах. № 11 від 27.02.2020».

При цьому рахунок № 11 від 27.02.2020, на який міститься посилання в призначенні платежу вказаного платіжного доручення, позивач суду не надав.

Судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 50149,59 грн. за порушення строку поставки товару.

З огляду на обставини справи (стягнення неустойки за контрактом, предмет позову складається неустойки, нарахованої за однією накладною № 40 від 14.07.2019 в розмірі 50149,59 грн.) справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. При цьому, розгляд справи не був тривалим, рішення прийнято у третьому судовому засіданні. Тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 3000,00 грн.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач зазначив у зустрічному позові, що докази оплати правової допомоги будуть надані суду після розгляду справи по суті.

Втім, позивач не надав суду докази понесення витрат на правничу допомогу, докази обсягу цих витрат та їх вартості, не надав договір про надання правової допомоги від 15.03.2020, про який зазначив у зустрічному позові.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення за зустрічним позовом витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" до Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 00853317) на користь:

- Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1, ідентифікаційний код 00957749) неустойку в сумі 50149 (п`ятдесят тисяч сто сорок дев`ять) грн. 59 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Позовні вимоги за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (72201, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чарівна, буд. 1, ідентифікаційний код 00957749) на користь:

- Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 00853317) три процента річних в сумі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 82 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 42 коп., видавши наказ.

5. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ШИРОКЕ" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" про стягнення пені в сумі 12034,94 грн. відмовити.

Повне рішення складено – 05.11.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.