Ухвала суду № 92672372, 04.11.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

04.11.2020р. Справа №905/1280/20

за заявою від 22.10.2020р. №юр/1783 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-енергія", м.Бахмут

про відстрочку виконання рішення суду по справі №905/1280/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-енергія», м.Бахмут

про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій в сумі 591348,40 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л.

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2020р. у справі №905/1280/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-енергія", м.Бахмут про стягнення інфляційних витрат в сумі 116747,82 грн., 3% річних в сумі 55624,02 грн. та пені в сумі 418976,56 грн. задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмут Енергія” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” інфляційні витрати в сумі 116747,82 грн., 3% річних в сумі 55624,02 грн., судовий збір в сумі 2585,58 грн.

23.10.2020р. на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут- енергія", м.Бахмут надійшла заява №юр/1783 від 22.10.2020р. про відстрочку виконання рішення суду по справі №905/1280/20.

26.10.2020р. на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут- енергія", м.Бахмут надійшли уточнення до заяви №юр/1794 від 26.10.2020р. про відстрочку виконання судового рішення, а саме до 01.07.2021р.

Ухвалою суду від 26.10.2020р. повідомлено сторони про розгляд заяви від 22.10.2020р. №юр/1783 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-енергія", м.Бахмут в судовому засіданні, яке відбудеться 04.11.2020 року о 14:00 год.

29.10.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява №юр/1834 від 29.10.2020р. про долучення документів до матеріалів справи.

30.10.2020р. до суду від відповідача надійши уточнення до заяви про відстрочку виконання судового рішення №юр/1794 від 26.10.2020р. та на електронну адресу суду надійшла заява №юр/1841 від 30.10.2020р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою суду від 03.11.2020р. у задоволенні заяви №юр/1841 від 30.10.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засідання 04.11.2020р. з`явився представник позивача, надав усні заперечення щодо поданої заяви про відстрочку.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення по справі №905/1280/20, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст.160 Господарського процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цого Кодексу.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно положень ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні правові приписи містяться у п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ГПК України.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.18р. року у справі №920/199/16.

Як встановлено, заява мотивована тяжким фінансовим становищем відповідача, у зв`язку із початком опалюваного сезону 2020/2021р. заявнику необхідно здійснювати закупівлі електроенергії, природного газу та води, діючи договірні взаємовідносини з постачальниками енергоресурсів передбачають авансові внески на їх закупівлю. Також, відповідач отримує доходи виключно від реалізації теплової енергії, вартість якої, згідно з п.п.3, 5 ст.ст.20, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.68 ЖК України, – сплачуються споживачами до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-енергія», м.Бахмут не має фінансового ресурсу на забезпечення тепловою енергією споживачів: дитячі сади, школи, лікарні. Таким чином, підприємство є збитковим, оскільки наявний дефіцит коштів пов`язаний із систематичними неплатежами з боку населення та бюджетних установ за спожиті послуги; субвенції, які надаються державою, не мають постійного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію. Підставою, яка істотно ускладнює виконання рішення, є те, що об`єктом господарської діяльності відповідача є цілісний майновий комплекс котельні 40 одиниць, теплові траси 70 км, автотранспортні засоби 32 одиниці з призначенням для усунення аварійних ситуацій, на даний час розпочато опалювальний сезон і вказане майно задіяне у здійсненні теплопостачання для споживачів міста Бахмут та Соледар. В разі примусового стягнення одноразово буде накладено арешт на майно та транспорт та проходження опалювального сезону стане під загрозою.

До вказаної заяви відповідачем додано копії звіту про фінансові результати за 1 Півріччя 2020р., довідки дебіторської заборгованості на 01.10.2020р., балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2020р., втрат ТОВ «Бахмут-Енергія» за опалювальний період 2017-2018р., дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, рішення №261 від 09.09.2020р Бахмутської міської ради про початок опалювального сезону2020-2021рр., рішення №179 від 06.10.2020р Соледарської міської ради про початок опалювального сезону2020-2021р., акту звіряння заборгованості 05.02.2018р., розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах за період 2016р- 1 кв.2020р. (населенню), розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах за період 2016р- Ікв.2020р.(установам та організаціям).

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено правило, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За висновками суду, надані відповідачем до своєї заяви докази свідчать про здійснення останнім певної господарської діяльності. Ризики при збитковість підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони.

Так, за приписами ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до позивача грошових коштів у строк, вказаний у заяві про відстрочення виконання рішення -01.07.2021р. Зокрема, суду не представлено доказів на підтвердження намірів укладання договорів з потенційними контрагентами з метою отримання потенційного прибутку, продажу активів, або інших можливих джерел надходження коштів з процесі комерційної діяльності.

Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву про відстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан відповідача не свідчить про виключність обставин, з яким пов`язується відстрочення виконання рішення.

Суд також враховує можливі негативні наслідки не лише для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, для стягувача при затримці виконання рішення.

Неотримання позивачем присудженого до стягнення судовим рішенням призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як наслідок, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, а також розмір стягнутої судом суми, заява від 22.10.2020р. №юр/1783 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-енергія", м.Бахмут про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020р. по справі №905/1280/20 підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.74, 76, 79, 86, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви від 22.10.2020р. №юр/1783 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-енергія", м.Бахмут про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020р. по справі №905/1280/20.

В судовому засіданні 04.11.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 05.11.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина