Ухвала суду № 92671845, 05.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14328/20

Номер провадження 2 – З/638/401/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретарки судового засідання Бондаренко А. С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріальної округу Карташова Світлана Іванівна про визначення недійсним договору купівлі – продажу квартири,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 20.10.2020 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.09.2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект» (ЄДРПОУ 37825968) та ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою Світланою Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 1314. Компенсувати позивачу – ОСОБА_1 всі підтверджені судові витрати.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 29.10.2020 р. відкрито провадження у вищевказаній справі, розгляд справи проводиться у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 звернувся 30.10.2020 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд до набрання чинності рішення у чинній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174185463101, номер об`єкта в РПВН: 15743117, та встановлення заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо відчуження квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174185463101, номер об`єкта в РПВН: 15743117, а також шляхом заборони будь – яким третім особам, у тому числі представникам TOB «Кей – Колект» та ОСОБА_2 , вчиняти будь – які дії щодо проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті. Відповідну копію ухвали суду направити для негайного виконання до департаменту реєстрації Харківської міської ради (61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, 6 – й пов.), департаменту реєстрації Харківської міської ради Центр надання адміністративних послуг (м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 26) та сторонам по справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що 14.10.2020 року невідомі для позивача особи почали ламати замок в іпотечній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зайшовши в квартиру приблизно о 08:00 год. вони повідомили, що у квартирі позивача змінився власник на підставі договору купівлі – продажу квартири від 23.09.2020 року, тому вони в грубій формі вимагали, щоб позивач та члені його сім`ї покинули квартиру та фактично викинули його та його родину та вулицю. Цього ж числа йому стало відомо, що відповідно до договору купівлі – продажу нотаріус ХМНО Карташова C. І. без згоди позивача (іпотекодавця), без будь – яких доручень, здійснила відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Реєстрація права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 дозволяє останньому у будь – який момент продати квартиру третім особам, що у разі задоволення позову ОСОБА_3 в чинній справі, призведе до істотного ускладнення виконання або неможливості виконання в майбутнього рішення суду, а також реєстрацію та вселення в спірну квартиру сторонніх осіб, що порушить законні права та інтереси позивача, а також членів його сім`ї. Тим більше, що 23.10.2020 року на сайті оголошень ОЛХ, позивач знайшов оголошення про продаж спірної квартири з позначкою «терміново» за 33000,00 дол. США.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 10 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, не завдає шкоди відповідачу, оскільки заборона розпорядження або відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушення або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язком є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема і у пункті мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 – 33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів держави.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1 – 12/2003 року наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Шкода для позивача у випадку незастосування заходу забезпечення позову полягатиме у неможливості відновлення правового стану сторін недійсного договору (у випадку визнання його недійсним), за умови якщо відповідач – ОСОБА_2 вчинить дії щодо відчуження вищевказаної квартири. Щодо відповідача – ОСОБА_2 , то від застосування заходу забезпечення позову для реального (такого, що дійсно придбав квартиру для власних цілей) набувача не буде жодних наслідків, адже тимчасова заборона розпорядження (відчуження) квартири, не позбавляє його можливості користування та володіння квартирою, а як наслідок є мінімальне (таке, що не завдає шкоди власності) втручання.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд доходить висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Вимоги в частині забезпечення позову шляхом заборони будь – яким третім особам, у тому числі представникам TOB «Кей – Колект» та ОСОБА_2 , вчиняти будь – які дії щодо проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті є такими, що можуть завдати істотної шкоди власнику майна ОСОБА_2 , а тому не можуть бути задоволені судом.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріальної округу Карташова Світлана Іванівна про визначення недійсним договору купівлі – продажу квартири – задовольнити частково.

Заборонити відчуження у будь – який спосіб об`єкту нерухомості, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174185463101, номер об`єкта в РПВН: 15743117, до розгляду справи по суті.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо відчуження квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174185463101, номер об`єкта в РПВН: 15743117, до розгляду справи по суті.

В задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації не відома.

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , інші дані відсутні.

Дані відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла II, будинок 4/6, корпус «В», поверх 4, кабінет 402, ЄДРПОУ 37825968.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: