Постанова № 92669398, 04.11.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/14322/20

н/п 3/766/6480/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В.

за участю секретаря: Зими А.Б.

захисника: Березняка А.А.

інспектора Головного управління Держпраці

в Херсонській області: Шевцової С.П.

розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Держпраці у Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене

ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокаль Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , директор-художній керівник КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора-художнього керівника КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР за період з серпня 2019 р. по вересень 2020 р. допустив наступне порушення: закладом допускається звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпПУ Так, відповідно листка непрацездатності серії АДЛ №758375 ОСОБА_2 звільнена від роботи з 28.07.2020 р. по 04.08.2020 р., проте роботодавець звільняє працівника з посади у період її непрацездатності, а саме 28.07.2020 р. (наказ №99-ОС від 27.07.2020 р.).

У діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме: інші порушення вимог законодавства про працю.

Крім того за змістом протоколу про адміністративне правопорушення №ХС 16432/502/АВ/П/ПТ від 11.09.2020 р. ОСОБА_1 за зазначений вище період інкриміновано вчинення наступних порушень:

1) в порушення ч. 2 ст. 23 КЗпПУ, коли з працівником встановлені трудові відносини на невизначений строк, закладом укладається строковий трудовий договір. Так, наказом від 31.01.2020 р. №12/1-ОС головного бухгалтера ОСОБА_2 з 03.02.2020 р. переведено на посаду заступника головного бухгалтера. Крім цього, з 03.02.2020 р. роботодавцем укладено з працівником ОСОБА_2 строковий трудовий договір №1./1. від 03.02.2020 р., відповідно до якого працівник приймається на посаду заступника головного бухгалтера і цей договір діє до виходу основного працівника з декретної відпустки. Отже, в порушення ч. 2 ст. 23 КЗпПУ з ОСОБА_2 вже був укладений безстроковий трудовий договір (наказ №111-ОС від 23.09.2019 р. про переведення ОСОБА_2 з посади заступника головного бухгалтера на посаду головного бухгалтера з 01.10.2019 р.) і трудові відносини з працівником укладені на невизначений строк;

2) в порушення п. 2.4 гл. 2 Наказу Міністерства праці України Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованого в Мін`юсті 17.08.1993 р. записи у трудовій книжці працівника не відповідають тексту наказу закладу. Так, відповідно до наказу від 31.01.2020 р. № 12/1-ОС головного бухгалтера ОСОБА_2 з 03.02.2020 р. переведено на посаду заступника головного бухгалтера. Проте, в трудовій книжці працівника у відомостях про роботу зроблено запис про переведення з 01.01.2020 р. замість з 03.02.2020 р. на підставі наказу №03/1-ОС від 03.01.2020 р. замість наказу №12/1-ОС від 31.01.2020 р.;

3) в порушення ч. 3 ст. 32 КЗпПУ про зміну істотних умов праці, а саме розмірів оплати праці, працівника не повідомили не пізніше ніж за 2 місяці. Так, згідно до наказу від 31.01.2020 р. №12/1-ОС головного бухгалтера ОСОБА_2 з 03.02.2020 р. переведено на посаду заступника головного бухгалтера, але працівника не попередили про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за 2 місяці;

4) в порушення п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ відсутні підстави для припинення трудового договору. Наказом від 27.07.2020 р. №99-ОС звільнено ОСОБА_2 з 28.07.2020 р. із займаної посади заступника головного бухгалтера у зв`язку із виходом основного працівника, тоді як з працівником ОСОБА_2 трудові відносини укладено на невизначений строк (наказ №111-ОС від 23.09.2019 р. про переведення ОСОБА_2 з посади заступника головного бухгалтера на посаду головного бухгалтера з 01.10.2019 р.);

6) в порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи. Так, відповідно табелю обліку робочого часу за липень поточного року 28.07.2020 р. у працівника ОСОБА_2 стоїть 8 годин відпрацьованого часу, тоді як ОСОБА_2 відповідно листка непрацездатності серія АДЛ №758375 знаходилася в цей день на лікарняному, чим недотримано ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» в частині не забезпечення роботодавцем достовірного обліку виконуваної працівником роботи;

7) в порушення ч. 5 ст. 79 КЗпПУ власник не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні;

8) в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпПУ про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник письмово не повідомив працівника ОСОБА_2 перед виплатою зазначених сум (наведене міститься в наказі про звільнення);

9) в порушення ч. 1 ст. 47 КЗпПУ власник в день звільнення працівника ОСОБА_2 не видав їй належно оформлену трудову книжку.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, заперечив проти обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Дав показання про те, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера тимчасово, а саме: до виходу працівника з декретної відпустки, про що і було зазначено в трудовій угоді, з огляду на викладене і відбулось звільнення ОСОБА_2 одразу після виходу працівника на роботу. З приводу помилки щодо обліку робочого часу ОСОБА_2 зазначив, що це єдина помилка, яка одразу після отримання даних про перебування останньої на лікарняному була виправлена. Крім того помилка в трудовій книжці ОСОБА_2 також вже виправлена, а про розрахунок заробітної плати та сум, які підлягають виплаті, остання була повідомлена згідно наказу про звільнення, крім того неодноразово зверталась до бухгалтерії з проханням надати довідку про заробітку плату та її прохання жодного разу не було відхилено.

Зазначив, що дійсно графіки відпусток КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР складаються на початку року і доводяться до відома працівників шляхом розміщення на дошці оголошень. Коли щодо конкретного працівника оформляється наказ про відпустку, то він в обов`язковому порядку доводиться до відома шляхом його відповідного підписання.

Захисник Березняк А.А. в судовому засіданні просив суд закрити провадження в справі, оскільки протокол лише є констатацією виявлених фактів під час перевірки КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР і не свідчить про умисний характер дій ОСОБА_1 . Конкретно яка частина диспозиції інкримінована останньому протокол відомостей не містить. Також просив врахувати, що порушення викладені в протоколі інспектором при складанні протоколу належно доведені не були, оскільки більшу частину документів суду було надано ними.

Інспектор Головного управління Держпраці в Херсонській області Шевцова С.П. під час судового розгляду зазначила, що перевірка була ініційована ОСОБА_2 , в рамках якої і були виявлені порушення перераховані в акті інспекційного відвідування КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР. Протокол про адміністративне правопорушення складається з огляду на встановлену форму, а тому жодних відомостей, окрім тих, які передбачені формою, вона туди як особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення вносити права не має.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, в частині встановленій судом, підтверджена наступними дослідженими та перевіреними під час судового засідання доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення №ХС 16432/502/АВ/П/ПТ від 11.09.2020 р., в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в частині викладення обставин звільнення працівника в період тимчасової працездатності, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП;

- актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХС 16432/502/АВ від 11.09.2020 р., відповідно до якого виявлено наступне порушення, а саме: звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпПУ. Так, відповідно листка непрацездатності серія АДЛ №758375 ОСОБА_2 звільнена від роботи з 28.07.2020 р. по 04.08.2020 р., проте роботодавець звільняє працівника з посади у період її непрацездатності, а саме 28.07.2020 р. (наказ №99-ОС від 27.07.2020 р.).

- наказом №12/1-ОС від 31.01.2020 р., відповідно до якого ОСОБА_2 переведено з 03.02.2020 р. з посади головного бухгалтера на посаду заступника головного бухгалтера, про що остання ознайомлена того ж дня;

- трудовим договором №1./1. від 03.02.2020 р., відповідно до умов якого ОСОБА_2 приймається на роботу на посаду заступника головного бухгалтера. Термін дії договору з 03.02.2020 р. до виходу основного працівника з декретної відпустки;

- копією трудової книжки, з якої вбачається, що на підставі Наказу №03/1-ОС від 03.01.2020 р. ОСОБА_2 переведено на посаду заступника головного бухгалтера, про що зроблено відповідний запис 01.01.2020 р. 28.07.2020 р. ОСОБА_2 звільнено з посади заступника головного бухгалтера відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП;

- наказом №99-ОС від 27.07.2020 р., відповідно до якого ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, про що 28.07.2020 р. зроблено відповідний запис в трудові книжці;

- листком непрацездатності серії АДЛ №758375, відповідно до якого ОСОБА_2 з 28.07.2020 р. перебувала на лікарняному.

Оцінюючи викладене, необхідно враховувати наступне.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 КУпАп не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КУпАП), а також у період перебування працівника у відпустці.

Наведена норма свідчить про те, що єдиним виключним випадком для звільнення особи в період тимчасової працездатності є нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв?язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, підстави звільнення працівника навіть за умови закінчення строку дії строкової трудової угоди. Викладений же вище зміст доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 була звільнення в період тимчасової непрацездатності, а тому можна дійти висновку, що особою уповноваженою на складання протоколу було зроблено правильний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 вказаного порушення.

Висновок про те, що ОСОБА_1 не допущено решту порушень, визначених в протоколі, суд робить, виходячи з наступного.

1. Так відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпПУ строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

З додатково наданих ОСОБА_1 на обґрунтування своєї позиції документів вбачається, що згідно наказу від 31.07.2019 р. №99-ос ОСОБА_2 на умовах строкового договору прийнято на посаду заступника головного бухгалтера з 02.08.2019 р., про що також укладено трудовий договір №1 від 02.08.2019 р., за змістом якого останній є строковим, оскільки термін його дії обмежений «виходом основного працівника з декретної відпустки».

У той же час підстави припинення трудового договору визначені ст. ст. 36-41, 45 КЗпП, не містять такої підстави, як переведення працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, передбачене частиною першою ст. 32 КЗпП. Оскільки таке переведення не є підставою для припинення трудового договору, йдеться про зміну раніше укладеного трудового договору, що передбачає зміну трудових обов`язків, виконуваної роботи, посади при фактичному продовженні трудових правовідносин.

Формулювання «призначення на посаду» використовується в наказі при укладенні трудового договору; при зміні договору в наказі з посиланням на ч. 1 ст. 32 КЗпП та згоду працівника зазначається, що працівника переведено на іншу посаду на цьому ж підприємстві.

Статтею 114 КЗпП передбачено, що при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. №13 (далі – Постанова №13) визначено, що зазначене положення статті 114 КЗпП застосовується, якщо інше не передбачено законодавством, і в тому разі, коли переведення мало місце з ініціативи самого працівника.

Отже, враховуючи викладене можна зробити висновок, що трудовий договір з ОСОБА_2 як з заступником головного бухгалтера від 02.08.2019 р. припинений не був, а тому трудовий договір від 03.02.2020 р. фактично продублював попередній і був підставою для переведення на раніше займану посаду, а тому керівником КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР було вірно прийнято рішення про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строку дії укладеного договору.

2. Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпПУ у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд не погоджується з висновками органу уповноваженого на складання протоколу, що дії ОСОБА_1 містять зазначене порушення, оскільки ОСОБА_2 підписавши договір від 03.02.2020 р. висловила свою згоду з його умовами, а відповідно підтвердила і обізнаність щодо зміни істотних умов праці, крім того останній свідчить про її згоду на переведення, а відповідно і добровільність такого переведення, отже застосування двохмісячного строку в даному випадку не є безумовним.

3. Відповідно до п. 2.4 гл. 2 Наказу Міністерства праці України Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованого в Мін`юсті 17.08.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Частиною 5 ст. 79 КЗпПУ визначено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов?язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпПУ про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 47 КЗпПУ визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

Надаючи оцінку викладеним порушенням інкримінованим ОСОБА_1 , інспектор Головного управління держпраці у Херсонській області мала б перевірити хто саме в КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР є особою уповноваженою на виконання визначених обов?язків при звільненні працівників. Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 наділений повноваженнями виконання вимог вищевикладених норм.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, про що свідчить і частина досліджених судом документів, що в КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР є відділ кадрового забезпечення. Також суду було надано копію повідомлення на ім`я ОСОБА_2 про необхідність отримання трудової книжки від 28.07.2002 р. №01-01/01/136, а також повідомлення від 11.09.2020 р. №01-01/01/162 про необхідність виправлення помилки в трудовій книжці, того ж дня направлені їй засобами поштового зв?язку. Також наказ про звільнення від 27.07.2020 р. містить відомості про суми, які підлягають виплаті ОСОБА_2 при звільненні, а табель обліку робочого часу свідчить про нарахування відповідних сум, що також виключає можливість притягнення як ОСОБА_3 , так і будь-яку іншу уповноважену особу КЗ «Херсонський академічний обласний театр ляльок» ХОР до відповідальності саме за ці порушення.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР роботодавець зобов?язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Так з табелю обліку робочого часу за липень 2020 р. вбачається, що дійсно ОСОБА_2 помилково було обліковано як робочий час день, коли вона згідно вищевказаного листа непрацездатності перебувала на лікарняному, проте наведене за відомостями наданими ОСОБА_1 було виправлено. Крім того, інспектором не було перевірено чим була спричинена наведена помилка, зокрема коли саме ОСОБА_2 довела до керівника факт перебування на лікарняному.

Слід також звернути увагу, що інспектор Держпраці не зважаючи на винесення припису про усунення виявлених порушень, частина з яких є суто технічними і відповідно до зазначених норм законодавства можуть бути виправлені, із встановленням відповідних строків, передчасно складає протокол про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що зазначені вище порушення мають бути виключені з обсягу, визначеному протоколом.

Решта доказів, взятих судом до уваги, як такі, що підтверджують факт звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності, яким надано під час судового розгляду оцінку, узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому вказують на наявність в діях останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальних межах, визначених санкцією статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 41, ст. ст. 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п?ятсот десять) гривень.

(Рахунок отримувача: UA628999980314080542000021002, Одержувач – УК у м. Херсоні /м Херсон/ 21081100, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37959779, Банк отримувач – Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

(Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Л.В. Валігурська