Рішення № 92668879, 23.10.2020, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/3708/19

(провадження № 2/658/291/20)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

прокурора Капустіна М.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом Каховської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

Керівник Каховської місцевої прокуратури С`єдін Д. звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку.

В позовній заяві відображено наступну позицію (а.с. 1 – 7).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 3294-СГ від 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Волинської сільської ради Каховського району, за межами населених пунктів.

На підставі вказаного наказу, 23 жовтня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором відділу державної реєстрації Новокаховської міської ради Кобіцькою І.С., зареєстровано вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 .

Проте, ОСОБА_2 раніше отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7569 га (кадастровий номер 2320655200:03:001:0199) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Тобто, ОСОБА_2 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, шляхом приватизації вказних земельних ділянок, повторно, безоплатно, на підставі ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6523580700:03:001:0222, розташовану на території Волинської сільської ради Каховського району, за межами населеного пункту.

За вказаних обставин позивач просив:

- визнати недійсним підпункт 15 пункту 2 наказу Головного управління Держеокадастру у Херсонській області від 20 вересня 2018 року № 3294-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,000 га (кадастровий номер 6523580700:03:001:0222) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Волинської сільської ради Каховського району;

- скасувати у Державному реєтрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 28562865 на земельну ділянку, площею 2,00 га з кадастровим номером 6523580700:03:001:0222 (реєстраційний номер нерухомого майна 1677112865235), власником якої є ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 6523580700:03:001:0222) для ведення особистого селянського господарства, нормативно грошовою оцінкою 53 676,14 грн., що розташована за межами населених пунктів Волинської сільської ради Каховського району Херсонської області;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Херсонської області сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 5 763 грн.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року задоволено клопотання прокурора про витребування доказів. Витребувано в ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області копії наказу від 14 березня 2018 року та документи, надані ОСОБА_2 для отримання у власність земельної ділянки для ведення ОСГ (а.с. 99 - 100).

Відповідачем - ГУ Держгеокадастр у Херсонській області поданий відзив, який містить заяву про визнання позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути на користь держави надану земельну ділянку, площею 2 га, та заперечення проти інших позовних вимог.

У відзиві викладено наступну позицію (а.с. 65 - 66).

Під час звернення до управління ОСОБА_2 підтверджено, що ним право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки не використано, тобто останній ввів в оману управління щодо обставин, які мали істотне значення при прийнятті оскаржуваного наказу - у з в`язку із цим, виданий наказ в частині надання дозволу ОСОБА_2 є нікчемним та не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

В судовому засіданні прокурор на задоволенні позовних вимог наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастр у Херсонській області в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте в судові засідання не з`являвся, про причини неявки, їх поважність суд не оповістив; будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи те, що уповноважений орган не вчинив дій на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тому суд вважає, що існують підстави для звернення прокурора до суду з вказаним позовом в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України.

Судом встановлено, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Андріївської селищної Бердянського району Запорязької області, кадастровий номер 2320655200:03:001:0199, площею 1,7569 га. та передачу її у власність, для ведення особистого селянського господарства (а.с.109).

Наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 березня 2018 року № 8-347/15-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області за межами населеного пункту, передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,7569 га (кадастровий номер 2320655200:03:001:0199), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області, за межами населеного пункту (а.с. 108).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 1,7569 га, кадастровий номер 2320655200:03:001:0199 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1529999423206) відповідно до наказу 8-347/15-18-СГ, виданого 14 березня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є ОСОБА_2 (а.с. 8 - 9).

Таким чином, ОСОБА_2 в повному обсязі, використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах граничних норм, передбачених ст.121 ЗК України.

Разом з тим, 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадстру у Херсонській області щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2.0 га., що розташована на території Волинської сільської ради Каховського району для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до змісту вказаної заяви відповідач зазначив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за данним цільовим призначенням не використав (а.с. 17, 67).

Наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадстру у Херсонській області від 20 вересня 2018 року № 3294-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власніть земельні ділянки, серед них ОСОБА_2 , площею 2,000 га (кадастровий номер 6523580700:03:001:0222) (а.с. 22 - 23).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано державним реєстратором Кобіцькою І.С. 23 жовтня 2018року право власності на земельну ділянку (реєстраційний номур об`єкта нерухомого майна 1677112865235) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 2.0 га. Номер запису про право власності - 28562865 (а.с. 10 - 12).

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Виключень з цього правила законодавець не передбачив.

Отже, ЗК України чітко встановлено, що громадяни мають право на набуття права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності шляхом їх безоплатної передачі лише один раз по кожному виду використання.

За наведених обставин, суд вбачає доводи прокурора викладені в позовній заяві щодо незаконності пп. 15 п. 2 наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області обгрунтованими, у зв`язку з чим приходить до висновку про те, що відповідач - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області виніс оскаржуваний наказ в указаній частині без належної перевірки обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29вересня 2016 року № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд вважає, що ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності. Такі дії ОСОБА_2 та посадової особи, уповноваженої від імені держави на вчинення дій з видачі землі громадянам, є явно незаконними, тому підлягають визнанню саме такими, з застосуванням наслідків, на яких наполягав прокурор.

Суд визнає позов прокурора обгрунтованим в частині визнання недійсним та скасування пп. 15 п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонської області.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами. Так, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його України як частина національного законодавства.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, ст. 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідача повернути у власність держави земельну ділянку є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатна передача у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Відповідач ОСОБА_2 не міг законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття державним органом низки незаконних рішень.

Отже, позовні вимоги про повернення відповідачем земельної ділянки є обгрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

З врахуванням того, що доведено вибуття земельної ділянки розміром 2,0000 га для ведення особистого селянського господарстваїї з державної власності з порушенням вимог закону, суд дійшов висновку про її витребування від ОСОБА_2 на користь держави.

Відповідно до правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18), навіть у випадку, коли суб`єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, одночасно підлягають задоволенню вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Керуючись ст.ст. 3 – 10, 13, 18, 263 – 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Каховської місцевої прокуратури (адреса місцезнаходження: м. Каховка Херсонської області, вул. Соборності, 18) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (юридична адреса: м. Херсон, вул. Університетська, 136а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39766281), ОСОБА_2 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пп. 15 п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20 вересня 2018 року № 3294-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,000 га, з кадастровим номером 6523580700:03:001:0222, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Волинської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28562865 від 23 жовтня 2018 року, внесене державним реєстратором відділу реєстрації Новокаховської міської ради Кобіцькою Інною Сергіївною.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області земельну ділянку, площею 2,000 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6523580700:03:001:0222, розташовану за межами населених пунктів на території Волинської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_2 на користь Херсонської обласної прокуратури по 2 881,50 грн. з кожного, в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків