Ухвала суду № 92665594, 04.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6409/18

Номер провадження 1-кп/629/86/20

УХВАЛА

04 листопада 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., суддів: Каращука Т.О., Мицик С.А., за участю секретаря Кремінь М.О., прокурора Черкаса О.О., захисника – адвоката Свистуна А.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому засіданні в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.01.2020 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому судом неодноразово продовжувався та строк дії якого спливає 11 листопада 2020 року.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали та є достатніми для продовження існуючого запобіжного заходу. Вказав, що обвинувачений вчинив злочин, у скоєнні якого обвинувачується, в період знаходження у суді іншої кримінальної справи у відношенні нього, раніше перебував у розшуку, тому є ризик, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність і вчинити нове кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Зазначив, що злочин не вчиняв, вину не визнає, справа сфальсифікована. Є інвалідом ІІ групи, потребує лікування, якого в умовах слідчого ізолятору отримати не може. Заявив клопотання про заміну йому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Захисник-адвокат Свистун А.В. в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, підтримав думку свого підзахисного.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ст.29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст.177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого, а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення, колегія суддів вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , зокрема, обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, тому усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, у якому він обвинувачується, та невідворотність покарання, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків, наведене дає підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити своє місце проживання. Крім того, на теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, у повному обсязі не досліджені докази по справі, а тому є підстави вважати, що обвинувачений, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, яких не допитано по справі.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником, проте в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, беручи до уваги відсутність офіційних даних, які б свідчили про необхідність проходження обвинуваченим лікування та неможливості отримання такого лікування в умовах слідчого ізолятору, а також даних, які б свідчили, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватися в місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таке застосування не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З огляду на наведене, з урахуванням цілей п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи, що мета, підстави, що стали обставиною для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою є й надалі актуальними, суд приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на строк до двох місяців, тобто до 04 січня 2021 року включно.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Свистуна А.В. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Відлік строку запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 04 листопада 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: Т.О. Каращук

С.А. Мицик