Рішення № 92665495, 05.11.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"05" листопада 2020 р.

справа № 642/5212/18

провадження 2/642/387/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2020 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Самотой В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 337101, 73 грн., які складаються із залишку непогашеної частини кредиту в розмірі 206329,84 грн.; 3% річних за час прострочення сплати залишку кредиту в розмірі 3340, 85 грн.; витрат від інфляції за час прострочення сплати залишку по кредиту в розмірі 5830,84 грн; компенсації понесених витрат в розмірі 120076,44 грн.; 3% річних за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 972,11 грн; витрат від інфляційних за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 551,65 грн , а також понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3760,18 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 12000.00 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що ТОВ «Порше Мобіліті» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 500070466 від 12 грудня 2012 року відповідно до якого Позивач зобов`язався надати Відповідачу кредит у сумі 185 803,64 гривень, що еквівалентно на дату укладання Договору сумі 22826,00 доларів США, строком на 60 місяців, цільове призначення - для придбання автомобіля марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб.см., рік випуску 2012, а Відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та інші платежі відповідно до умов Договору. Згідно п. 1.6. Умов кредитування виконання зобов`язання Відповідача за цим Договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного Сторонами Договору застави транспортного засобу № 500070466 від 27.12.2012 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором Відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб.см., рік випуску 2012. У зв`язку з систематичним невиконанням умов Договору № 500070466 від 12.12.2012 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50007046 від 18.12.2017 року з вимогою повернути суму Кредиту. Вимога була надіслана на адресу Відповідача, яка була проігнорована, внаслідок чого, 05.02.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави. На підставі зазначеного виконавчого напису постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження№ 55815927 щодо примусового звернення стягнення на Предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса. 03.05.2018 року були проведені електронні торги з реалізації заставного майна, а саме – автомобіля марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб.см., рік випуску 2012. . 25.05.2018 року виконавче провадження було завершене та зазначено, що «коштів, які надійшли від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно. На рахунок стягувача перераховано 271221,40 грн. Стягнуто виконавчий збір в розмірі 27122,15 грн, витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій стягнуто 250,00 грн. Зважаючи на вказане, заборгованість за кредитним договором була погашена не в повному обсязі, залишок заборгованості становить 326406.28 грн . Вказана заборгованість складається із непогашеної частини кредиту в розмірі 206329, 84 грн. та витрат позивача, понесених на відновлення порушених прав та інтересів в розмірі 326406,28 грн., що передбачено п. 8.5 Кредитного договору. Отже. Вони просять стягнути з відповідача непогашену заборгованість за кредитом 206329,84 грн.; 3% річних за час прострочення кредиту в розмірі 3340,85 грн.; витрати від інфляції за прострочення сплати залишку по кредиту в розмірі 5830,84 грн. Також просять стягнути 120076,44 грн. компенсації витрат. Понесених на відновлення порушених прав; 3% річних від прострочення відшкодування цих витрат в розмірі 972,11 грн та витрати від інфляції за час прострочення відшкодування цих витрат в розмірі551,65 грн. Крім того, відповідно до умов договору, укладеного між ними та ТОВ Юридична компанія «Праймлекс» від 27.03.2018 року останнє надає позивачу юридичні послуги із комплексного юридичного супроводу справи за позовом ТОВ Порше Мобіліті» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50007046 . За умовами цього договору за представництво інтересів в суді першої інстанції позивачем сплачено 12000, 00 грн. Отже, у зв`язку із вимушеним зверненням до суду з цим позовом, позивачем сплачено 12000, 00 грн за надання юридичних послуг та 5056, 53 грн. сплачено судового збору, які позивач також просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представники позивача позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що дійсно ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на придбання автомобіля, згідно якого 12 грудня 2012 року нею було отримано 185803,64 грн. строком на 60 місяців. До лютого 2015 року позивачем умови договору виконувались в повному обсязі. Однак, з березня 2015 року змінилися життєві умови та можливість сплачувати кредит зникла, в неї виникла заборгованість. Розрахунок позивача в частині платежів від 04.03.2015 р. на суму 598, 62 грн. .від 03.04.2015 р. на суму 537, 33 грн.., від 17.04.2015 р. на суму 589,66 грн., від 05.05.2015 р. на суму 767, 41 грн, від 04.03.2016 р. на суму 6850, 98 грн, від 14.02.2018 р. на суму 7500 грн., від 29.03.2018 р. на суму 60203, 96 грн., від 30.03.2018 р. на суму 1252, 80 грн, від 18.04.2018 р. на суму 400, 00 грн, від 15.05.2018 р. на суму 400,00 грн та 18.05.2018 р на суму 50319,68 грн, вважають необґрунтованими і недоведеними. Вважає, що розрахована представником позивача сума заборгованості є хибною . Стягнення інших витрат також вважали необґрунтованими та просили в задоволенні позову відмовити. Крім того, просили застосувати строки позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором відповідачем був здійснений 15.02.2015 року, а до суду з цим позовом позивач звернувся 24.09.2018 року

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 12 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500070466 , відповідно до якого Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 185 803,64 гривень, що еквівалентно на дату укладання Договору сумі 22 826,00 доларів США, строком на 60 місяців, цільове призначення - для придбання автомобіля марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб.см., рік випуску 2012, а Відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та інші платежі відповідно до умов Договору, строк кредитування – 60 місяців.

27 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено Договір застави транспортного засобу № 50007046, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою М.В.., реєстровий № 1585, згідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см., рік випуску - 2012.

27 грудня 2017 року у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на адресу Позичальника Позивачем було направлено Вимогу за вих. № 50007046 про дострокове повернення невиплаченої суми кредиту та погашення заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги, позивач був змушений звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київского міського нотаріального округу Кірюховою Н.С.. вчинено виконавчий напис від 05.02.2018 року., реєстровий № 82, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем звернуто стягнення на предмет застави.

На підставі вказаного виконавчого напису 16.02.2018 року Постановою державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборським А.В. було відкрито виконавче провадження № 55815927.

03.05.2018 року відбулися електронні торги на яких було реалізовано предмет застави, а саме - автомобіль марки VW, модель Рassat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см., рік випуску - 2012.

17.05.2018 року. на рахунки позивача надійшли кошти у сумі 271221,40 грн. від реалізації заставного майна.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання заданим договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачу виставлялися рахунки на сплату платежів із повернення кредиту. Відповідно до наданих представником позивача рахунків-фактур та Зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 від 17.07.2018 року залишок непогашеної частини кредиту становить 206329, 84 грн.

За правилами ст.ст.10.11 ЦК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги; суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Крім того, відповідно до правил ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, а у ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки представником відповідача не було надано суду обґрунтованих заперечень та доказів щодо розрахунку вказаної суми, на підставі ст. 13 ЦПК України суд приймає доводи та докази представника позивача в цій частині позовних вимог та приходить до висновку щодо задоволення їх в цій частині.

За змістом частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене частиною другою ст.625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Тож, щодо позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов`язань, то суд вважає, що дана позовна вимога є обґрунтованою і підлягає до задоволення. Суд також погоджується з розрахунками відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, який був наданий позивачем в сумі 3340,85 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5830,84 грн. то у її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

З кредитного договору та умов кредитування вбачається, що сума кожного наступного платежу нараховувалася позивачем у доларах США та визначалася у гривневому еквівалентні, тому підстав для застосування індексу інфляції до вказаної заборгованості немає. Втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

Також не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" збитки, заподіяні товариству у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, з огляду на таке.

Нормою ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено законодавцем у ст.22 ЦК України. Так, положеннями ч. 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

ТОВ "Порше Мобіліті" заявлено до стягнення 120076,44 грн. у якості компенсації понесених збитків витрати на супроводження процесу повернення заборгованості (кошти, сплачені ТОВ "Юридична компанія Тріпл Сі», вчинення виконавчого напису, послуги з встановлення місцезнаходження предмету застави тощо).

Проте позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

За таких умов у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 120076,44 грн у якості компенсації понесених збитків. Відповідно, також відмовити у стягненні 3% річних за час прострочення цих витрат та витрат від інфляції за час прострочення відшкодування витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України , стягнувши з відповідача суму підтверджених витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено на 62,20 % (з 337101,73 грн. на 209670, 69 грн.). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяву у розмірі 3145,16 грн. (62.20 % від 5056,53 грн.).

Що до судових витрат по оплаті правової допомоги, то суду на підтвердження їх надано договір про надання юридичних послуг від 27.03.2018 р., укладений між ТОВ «Юридична компанія «Праймлекс» та ТОВ «Порше Мобіліті» та акт надання послуг від 02.08.2018 р. із зазначенням виду послуги «підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості» на суму 6000, 00 грн. При цьому, з наданого договору не витікає, що юридичні послуги надаються саме у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а у судовому засіданні представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатами Здоренеко В.Є. та Олейников А.Ю. за довіреністю від ТОВ «Порше Мобіліті» та жодних доказів його належності до ТОВ «Праймлекс» суду не надано. Так саме не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, по рахунку-фактурі від № ПМ—0007/01 від 02.08.2018 р. .

З огляду на наведене , суд приходить до висновку, що в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 12000. 00 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Щодо застосування строків позовної давності, то відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що вимога № 50007046 від 18.12.2017 року щодо дострокового повернення кредиту була направлена на адресу відповідача 27.12.2017 року та повернута 02.02.2018 р. на адресу позивача внаслідок невдалих спроб вручення відповідачу ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить, що звернувшись в суд з даним позовом 24.09.2018 року позивач не пропустив встановлений законом 3-річний строк позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався саме з пред`явленням вимоги щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

При цьому відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що було узгоджено будь-які інші строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, 247 ч.2 265ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 598, 599, 1050, 1054 ЦК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50007046 від 12.12.2012, а саме – залишок непогашеної частини кредиту в розмірі 206329, 84 грн . (двісті шість тисяч триста двадцять дев`ять грн. 84 коп.) та 3% річних за час прострочення сплати залишку кредиту в розмірі 3340,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», сплачений судовий збір в сумі 3145,16 грн. (три тисячі сто сорок п`ять) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05 листопада 2020 року.

Суддя А.М. Гримайло