Вирок № 92665477, 05.11.2020, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/1165/20

Провадження № 1-кп/628/243/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Демченко І.М.

за участю секретаря Романової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Куп`янську матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220370000678 від 01.04.2020 з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Куп`янська Харківської області, громадянина України, українця, працюючого охоронцем ТОВ «ЕДС Інжиніринг», не одруженого, з середньою освітою, особи з інвалідністю 3 групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 18.04.1995 за вироком Куп`янського міського суду Харківської області за ч.1 ст. 117 КК України 1960 року до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України умовно з іспитовим строком 2 роки, з переданням його на перевиховання трудовому колективу;

- 14.09.1998 за вироком Шевченківського районного суду Харківської області за ч.2 ст. 142, ч.2 ст. 206, ст. 42 КК України 1960 року до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 08.08.2001 на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 невідбута частина покарання замінена на умовну з іспитовим строком 2 роки;

- 28.02.2006 за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільненого 29.12.2007 із Олексіївської ВК Харківської області ( № 25) за відбуттям строку покарання;

- 03.02.2009 за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст. 76 КК України;

- 22.06.2010 за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 311, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяці позбавлення волі, звільненого 05.04.2013 з Олексіївської ВК Харківської області (№ 25) на підставі ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.03.2013 умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 21 день;

- 24.04.2014 за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186, ст.ст. 70, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців, звільненого 10.03.2017 з Темнівської ВК Харківської області (№ 100) на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 02.03.2017 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 днів;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 125, ст. 128 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

потерпілої ОСОБА_2 ,

прокурора Водолазького Б.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Пухтаєвича Є.В.,

В С Т А Н О В И В :

01.04.2020 близько 14 год 00 хв ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яку він орендує у ОСОБА_3 , безпричинно, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, ображаючи при цьому нецензурною лайкою свою співмешканку ОСОБА_2 , вчинив з останньою сварку та голосно кричав на останню, чим порушив п.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки мешканці даного багатоквартирного будинку, дотримуючись вимог Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», у переважній більшості перебували вдома та виказали своє невдоволення, викликали при цьому власницю даного помешкання ОСОБА_3 , яка по приїзду заспокоїла ОСОБА_1 .

Того ж дня, близько 17 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання за вищевказаною адресою, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з потерпілою ОСОБА_2 , з якою тривалий час перебуває у близьких стосунках та проживає разом, діючи з умислом, направленим на спричинення останній тілесних ушкоджень, наніс потерпілій декілька ударів долонею руки у обличчя, внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою м`яких тканин обличчя з наявністю параорбітальних гематом праворуч та ліворуч, забійної рани у ділянці правої надбрівної дуги, множинних саден обличчя, перелому медіального краю носової кістки із зміщенням кісткових уламків, множинних саден тулуба та кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/155-КП/20 від 19.05.2020 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 , діючи з умислом, направленим на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, хоча повинен і міг їх передбачити, наніс декілька ударів долонею руки по обличчю потерпілої, внаслідок чого остання впала передньою частиною тулубу на бильце ліжка, в результаті чого їй спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому ІХ ребра ліворуч по середньо-пахвовій лінії, який згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/155-КП/20 від 19.05.2020 є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості.

У подальшому, того ж дня близько 19 год 40 хв ОСОБА_3 прийшла до вищевказаної квартири разом із племінником ОСОБА_4 , де у кімнаті зали на ліжку вони побачили сплячу у стані алкогольного сп`яніння потерпілу ОСОБА_2 , яка мала численні тілесні ушкодження на тулубі та обличчі. Після чого, ОСОБА_3 зробила зауваження ОСОБА_1 з приводу нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 та попросила його зібрати свої речі і покинути приміщення вищевказаної квартири. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 безпричинно, умисно, повторно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з явною неповагою до суспільства, ображаючи при цьому ОСОБА_3 нецензурною лайкою, усвідомлюючи, що він порушує громадський порядок, з прямим умислом та з особливою зухвалістю, демонструючи свої п`яне молодецтво, бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, дістав із шафи страйкбольну гранату, яка за своїми зовнішніми характеристиками імітує гранату Ф-1, однак яка згідно з висновком судової вибухо-технічної експертизи № 15/93СЕ-20 від 21.05.2020 є імітаційно-тренувальною гранатою Ф-1 з активною чекою, яка до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів) не відноситься, та є засобом, призначеним для створення спеціальних піротехнічних ефектів та до вибуху не придатна, почав погрожувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 її застосуванням. Цю погрозу останні сприйняли як реальну та, побоюючись за своє життя, вибігли з приміщення вище вказаної квартири та викликали працівників поліції, які в подальшому евакуювали на вулицю мешканців дев`ятиповерхового будинку АДРЕСА_2 , чим було порушено їхні права на громадський спокій та відпочинок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у нанесенні умисно тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2 , тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ст. 128 КК України, визнав у повному обсязі; вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України не визнав. Під час допиту ОСОБА_1 пояснив, що з ОСОБА_2 фактично проживають разом декілька років, 01.04.2020 між ними зранку та протягом дня виникали сварки на ґрунті ревнощів, під час яких він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та декілька разів вдарив, від чого остання падала та вдарилася об бокову частину ліжка. Не заперечує, що сварки були дуже гучними, які могли почути сусіди та повідомити ОСОБА_3 , у якої вони орендують квартиру. Також обвинувачений додав, що ОСОБА_3 приходила до квартири двічі, перший раз удень, вона його заспокоїла та провела до сел. Куп`янськ-Вузловий, де мешкають його батьки та де він пообіцяв побути, щоб поспати та заспокоїтися, але знову повернувся у квартиру до потерпілої. Другий раз ОСОБА_3 прийшла увечері разом із своїм племінником. На той час він спав, а коли побачив у квартирі стороннього чоловіка, вскочив, став кричати, дістав гранату та погрожував її підірвати, хоча це була імітаційна граната, яка не є вибуховим предметом. Після цих дій ОСОБА_3 разом з племінником вибігла з квартири, а він не став їх наздоганяти. Заперечує перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ст. 128 Кримінального кодексу України, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що вона орендувала квартиру у буд АДРЕСА_2 , де проживала разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 . 1.04.2020 вони протягом дня разом вживали алкогольні напої та посварилися на ґрунті ревнощів, він її вдарив декілька разів руками в голову та тулуб, при цьому від удару вона похитнулася та вдарилася об спинку ліжка ребром. Після цього вона лягла спати і, коли прийшла ОСОБА_3 , вона не захотіла їхати у лікарню. Про те, що у ОСОБА_1 була граната, їй нічого не було відомо. Потім після приїзду поліції її відправили до лікарні, де вона близько тижня знаходилася на лікуванні. Просить ОСОБА_1 суворо не карати, бо вона його кохає.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що квартира у будинку АДРЕСА_2 , де відбулися вказані події, належить її дочці, яка на теперішній час мешкає в м. Харків. Оскільки квартира вільна, вони вирішили її здавати, за проханням ОСОБА_2 надали їй в оренду. Остання стала там мешкати з чоловіком, його прізвище ОСОБА_1 , він часто знаходився на заробітках в іншій місцевості, а коли повертався, у квартирі було шумно, тому свідок попередила жильців про недопущення такої поведінки в подальшому. Напередодні 01.04.2020 їй подзвонила сусідка та повідомила, що у квартирі чути гучні розмови, а саме в той день сусідка викликала свідка до помешкання та вона прийшла до буд. АДРЕСА_2 . Коли постукала у двері квартири, вийшов ОСОБА_1 , він був у нетверезому стані. При цьому ОСОБА_10 , яка є начальником ОСББ викликала поліцію, бо з квартири було чути звуки, схожі на бійку. Коли приїхала поліція, ОСОБА_1 сказав, що піде додому у сел. Куп`янськ-Вузловий, свідок його провела та повернулася до себе. Після 19 години знову подзвонила сусідка та сказала, що звуки бійки та сварки у вказаній квартирі продовжилися, на що свідок покликала свого племінника ОСОБА_4 та з ним знову повернулася до буд АДРЕСА_2 . Коли постукали до квартири, відкрив двері ОСОБА_1 , ОСОБА_2 лежала на підлозі уся у крові, на що свідок запропонувала викликати швидку, але та відмовилася. Свідок знову стала його просити залишити квартиру, на що він підійшов до шафи, звідки дістав гранату та почав погрожувати її підірвати, якщо вони не заберуться геть, нецензурно лаявся. Після цього знову викликала поліцію, яка евакуювала мешканців під`їзду. Приїхали спеціальні служби, кінологи, служба порятунку, відключили газопостачання, усі мешканці знаходилися на вулиці та обурювалися поведінкою ОСОБА_1 , якого потім затримали.

Як пояснив суду свідок ОСОБА_4 , він є племінником ОСОБА_3 та на її прохання прийшов до квартири, де знаходився ОСОБА_1 , щоб його вгамувати. ОСОБА_2 була вся у крові, а ОСОБА_1 був п`яний, нецензурно лаявся та погрожував: «я вам сейчас устрою». Коли останній дістав гранату, він з тіткою злякався та вони побігли геть з квартири, після чого викликали поліцію, яка евакуювала мешканців та все це продовжувалося до пізньої ночі.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що 01.04.2020 зранку їй подзвонили мешканці 26 квартири, сказали, що чутно сварку та бійку у квартирі АДРЕСА_2 та вони викликали поліцію. На мешканців квартири АДРЕСА_2 часто надходили скарги на шум та крики. Потім через деякий час крики та шум знову повторилися та вона змушена була сама викликати ОСОБА_3 , щоб та заспокоїла своїх квартирантів. Потім остання їй повідомила, що у ОСОБА_1 є граната, тому свідок сповістила мешканців про необхідність залишити будинок у зв`язку з небезпекою та викликати поліцію, а також швидку для потерпілої, оскільки вона була закривавлена і дуже побита. Через поведінку ОСОБА_1 постраждали усі мешканці під`їзду, які були змушені на вулиці тривалий час до глибокої ночі чекати, коли мине небезпека та відповідні служби дозволять повернутися їм до свого житла.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що 01.04.2020 о 20 год 07 хв до служби 102 від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що чоловік на ім`я ОСОБА_1 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , демонструючи предмет, схожий на гранату, погрожує підірвати її. Це повідомлення помічником чергового Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Платоновою Т.Ю. зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», ЄО № 3066 від 01.04.2020 (а.кр.пр. 6 т.1).

Інформацію за цим повідомленням 01.04.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220370000678 за ч.4 ст. 296 КК України (а.кр.пр. 1 т. 1).

На підставі рапортів працівників поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 02.04.2020 встановлено, що після надходження вищевказаного повідомлення від ОСОБА_3 на місце події за вищевказаною адресою було здійснено виїзд слідчо-оперативної групи, екіпірованої засобами індивідуального захисту та спец.засобами. На місці події були задіяні додаткові наряди СРПП № 1, СРПП № 2, СРПП № 3, евакуйовано мешканців першого під`їзду будинку 70 смт. Ківшарівка міста Куп`янська Харківської області та відведено їх на безпечну відстань. Введено оперативний план «Грім», задіяні спецпідрозділ «Корд», вибухотехніки та кінолог (а.кр.пр. 56-62 т. 1).

02.04.2020 о 00 год 01 хв у приміщенні квартири АДРЕСА_2 затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.кр.пр. 64).

Під час обшуку, проведеного 02.04.2020 у період часу з 00 год 01 хв до 01 год 10 хв старшим слідчим Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області Манаєвим С.В., за участю інспектора-криміналіста Овчаренка І.В. , начальника ВТКЗ ВТУ ГУНП в Харківській області Босенка Є.О. , старшого інспектора ВТУ ГУНП в Харківській області Панішева Ю.А. ,інспектора-кінолога ВТУ ГУНП в Харківській області Котляр О.О. у картонній коробці у дерев`яній шафі, розташованій у приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_2 , виявлено предмет полімерний чорного кольору еліпсоїдної форми, у верхній частині якого мається циліндричний виступ з пластикової пластиною та сталевим кільцем, за зовнішніми ознаками схожий на гральну страйбольну гранату у вигляді лимонки Ф-1. Крім цього, на ліжку виявлено подушку зі слідами речовини бурого кольору на наволочці (а.кр.пр.10-14 т.1). Ухвалою слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03.04.2020 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України надано дозвіл на проведення цього обшуку (а.к.р.пр.24-25 т.1).

На вилучені під час обшуку предмети - наволочку та предмет, схожий на гранату Ф-1, які постановою слідчого від 02.04.2020 визнано речовими доказами та передано на зберігання до кімнати речових доказів Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, ухвалою слідчого судді від 07.04.2020 накладено арешт (а.к.р.пр.19-20, 30-31 т. 1).

Відповідно акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів, проведеної групою спеціалістів-вибухотехніків вибухотехнічного управління ГУНП в Харківській області 02.04.2020 у період часу з 00 год 02 хв до 01 год 10 хв у квартирі АДРЕСА_2 виявлено полімерний предмет чорного кольору, ззовні схожий на страйкбольну гранату, імітуючий Ф-1, який згідно з довідкою цього ж відділу від 02.04.2020 належить до категорії обмежено небезпечних (а.к.р.пр.16-17 т. 1).

Актом про застосування службового собаки від 02.04.2020, складеного інспектором-кінологом ВТУ ГУНП в Харківській області Котлярем О.О., підтверджено, що при виїзді у складі вибухотехнічної групи за адресою: АДРЕСА_2 , службовим собакою на кличкою Айк у період часу з 00 год 02 хв до 01 год 10 хв опрацьовано територію та в приміщенні квартири вибухових матеріалів не виявлено (а.кр.пр.15 т.1).

Відповідно до висновку судового експерта відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Харківського НДЕКЦ МВС України за № 15/93СЕ-20 від 21.05.2020 наданий на дослідження предмет, зовні схожий на гральну страйкбольну гранату Ф-1, вилучений в ході обшуку 02.04.2020 у квартирі АДРЕСА_2 , є імітаційно-тренувальною гранатою Ф-1 з активною чекою, до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів) не відноситься, є засобом, призначеним для створення спеціальних піротехнічних ефектів, до вибуху не придатний, використовується у військово-спортивних іграх страйкбол, для військових реконструкцій та безпечного отримання навичок поводження з гранатою типу Ф-1, у якості заряду в гранаті використовується петарда класу «Корсар 4», у якості вражаючих елементів - кукурудза (а.кр.пр. 95-99 т.1).

Допитаний у судовому засіданні експерт відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_19 щодо проведеного дослідження пояснив, що імітаційно-тренувальна граната Ф-1 є піротехнічним засобом, щодо якого існують певні правила безпеки використання та обмеження, а саме використовується на відкритих ділянках місцевості та із захисними засобами (окуляри, захисні щитки). Питання можливості спричинення цим піротехнічним засобом тілесних ушкоджень людині знаходиться поза його компетенцією.

Окрім повного визнання своєї вини ОСОБА_1 у нанесенні потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів.

Протоколом усної заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнятої о/у СКП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області Бутнік Ю.В., яка була задіяна у складі оперативно-слідчої групи при виїзді на місце події за адресою: АДРЕСА_4 , про нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час сварки 01.04.2020, в ході якої він завдав їй удари в область голови, обличчя, тулубу (а.к.р.пр.81 т.1).

Крім того, 02.04.2020 о 01 год 09 хв до служби 102 від бригади медичної допомоги № 2307 (лікар Ковшар ) надійшло повідомлення про те, що за медичною допомогою звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій попередньо встановлено діагноз «сгм, параорбітальна гематома, забійна рана правової надбрівної дуги» та з її слів встановлено, що тілесні ушкодження їй завдав співмешканець ОСОБА_1 . Це повідомлення помічником чергового Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», ЄО № 3070 від 02.04.2020 (а.кр.пр. 80 т.1).

На підставі цих повідомлень 02.04.2020 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220370000689 за ч.1 ст.122 КК України та постановою начальника Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури від 02.04.2020 матеріали цього кримінального провадження об`єднані з кримінальним провадження, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220370000678 за ч.4 ст. 296 КК України (а.кр.пр. 90 т. 1).

За повідомленням Відокремленого підрозділу «Куп`янська центральна міська лікарня» КНП «Куп`янське територіальне медичне об`єднання» Куп`янської міської ради Харківської області за вих. № 380 від 21.04.2020 ОСОБА_2 , 1978 року народження, в період з 02.04.2020 по 09.04.2020 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку середньої тяжкості, лікворно-венозна дистенія, астентичний синдром, забійна рана правої надбрівної дуги, множинні забої м`яких тканин обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, перелом спинки носу, забій грудної клітини ліворуч, перелом ІХ ребра ліворуч»(а.кр.пр.144-156 т.1).

Згідно з висновком судово-медичного експерта Куп`янського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи КЗОЗ Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Водолагіна В.В. за № 12-14/155-КП/20 від 19.05.2020 у ОСОБА_2 згідно наданої медичної документації були встановлені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості можна розділити на 2 групи:

-закрита черепно-мозкова травма, забій м`яких тканин обличчя, з наявністю параорбітальних гематом праворуч та ліворуч, забійної рани у ділянці правої надбрівної дуги, множинних саден обличчя; перелом медіального краю носової кістки із зміщенням кісткових уламків; множинні садна тулубу та кінцівок, які утворились внаслідок ударної та ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмету (предметів), індивідуальні властивості якого встановити не представляється можливим, не пізніше строку звернення потерпілої до лікувальної установи. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-закритий перелом IX ребра ліворуч по середньо-пахвовій лінії, який утворився внаслідок ударної або ударно-тиснучої дії тупого твердого предмету, індивідуальні властивості якого встановити не представляється можливим, не пізніше строку звернення потерпілої до лікувальної установи; за ступенем тяжкості це тілесне ушкодження середнього ступеню тілесне ушкодження, за критерієм тривалості розладу, здоров`я. (а.кр.пр.158-160 т.1).

На підставі постанови старшого групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні - начальника Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Яциченка Д.О. від 02.04.2020 у зв`язку із виявленням під час проведення вищевказаного обшуку на наволочці слідів речовини бурого кольору у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають у цій квартирі, у приміщенні ВП «КЦМЛ» КНП в «КТМО» відібрано біологічні зразки крові (а.к.р.пр.34-37).

Відповідно до висновків експерта відділення судово-медичної імунології за № 14/796-Дм/20, 14/797-Дм/20, 14/798-Дм/20 від 09.04.2020 кров ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. На наволочці (об`єкти №№1-6), вилученій під час проведення обшуку, знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від гр-ки ОСОБА_2 не виключається, однак у вказаних об`єктах не можна виключити наявність домі шків крові, що походить від ОСОБА_1 при наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент вказаних подій (а.кр.пр.112-113, 117-123).

На підставі довідки № 26 від 02.04.2020 Відокремленого підрозділу «Куп`янська центральна міська лікарня» КНП «Куп`янське територіальне медичне об`єднання» Куп`янської міської ради Харківської області встановлено, що на час затримання та огляду черговим лікарем Фетисовою А.В. о 01 год 00 хв ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не мав, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився (а.кр.пр.186 т.1).

Таким чином, аналіз зібраних доказів, які повністю узгоджуються між собою, не містять розбіжностей та суперечностей, а саме: визнавальні показання обвинуваченого, потерпілої та свідків у співставленні з речовими доказами, висновками судово-медичної та імунологічних експертиз поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України, а також необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження та кваліфікує його дії за ст. 128 Кримінального кодексу України.

Щодо невизнання вини обвинуваченим у вчиненні хуліганства, а його пояснення про самозахист, необхідність якого обґрунтована тим, що він спросоння побачив у приміщенні квартири незнайомого чоловіка, у зв`язку з чим дістав гранату, судом це сприймається як позиція захисту, з огляду на те, що вона суперечить поясненням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були безпосередніми учасниками та очевидцями події та пояснили, що ОСОБА_1 особисто відкрив їм двері квартири, а згодом, обурившись на зауваження щодо неприпустимості поведінки, пов`язаної із застосуванням фізичного насилля до співмешканки, продемонстрував предмет, який за зовнішніми ознаками імітує гранату Ф-1, та сприймався ними, як сторонніми спостерігачами, як предмет, придатний до вибуху. При цьому, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він розумів, що своїми діями він злякав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ті вибігли з квартири. Тривалість конфлікту, ступінь зусиль, яких довелося докласти для забезпечення безпеки громадян та відновлення громадського спокою - введення правоохоронними органами операції «Грім», залучення до неї різних спеціальних служб - вибухотехніків, кінолога, спецпідрозділу «Корд», евакуація мешканців багатоповерхівки спростовують версію обвинуваченого щодо необхідності застосування саме такого способу забезпечення особистої безпеки. Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, суд зазначає, що вони також не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, оскільки потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вони разом протягом дня вживали алкогольні напої. Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 також підтвердили, що ОСОБА_1 у день події мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у лікарні через можливість зараження коронавірусною хворобою, суд розцінює як спосіб захисту та вважає ці доводи необґрунтованими.

Пояснення свідків щодо обставин подій 01.04.2020 є логічними, послідовними, узгоджуються із наявними письмовими доказами у матеріалах кримінального провадження та не суперечать один одному. Підстав у свідків оговорювати обвинуваченого, судом не встановлено.

Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.296 КК України, суд вважає за необхідне її змінити. Згідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №10 від 22.12.2006р., вирішуючи питання щодо наявності і діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, слід враховувати, що ця ознака має місце лише у тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян. Спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими-предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети та об`єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №749/1092/16-к.

Вилучена у обвинуваченого ОСОБА_1 страйкбольна імітаціно-тренувальна граната є засобом, призначеним для створення спеціальних піротехнічних ефектів, до вибуху не придатна, використовується у військово-спортивних іграх страйкбол, вона не є предметом, що спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень та не створювала реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Відтак, аналізуючи досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненому особою раніше судимою за хуліганство, доведена у ході судового розгляду поза розумним сумнівом та вважає правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Суд, вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, відповідно до яких призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення класифікуються як нетяжкі злочини та кримінальний проступок.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що він раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та непогашені в установленому законом порядку; працює охоронцем ТОВ «ЕДС Інжиніринг», неодружений, є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, має ряд захворювань: В-20 IV кл.ст., ЗЗТБ (27.11.18) посттуберкульозний остеохондроз тіла хребта L1-L2 кат 5 гр 5.1, хронічний гепатит «С» в стадії ремісії, синдром люмбаргії на фоні основного захворювання, хронічний катаральний фарингіт; перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога ВП «КЦМЛ» КНП «Куп`янське ТМО» з діагнозом «синдром залежності від опіатів», за амбулаторною психіатричною допомогою за останні п`ять років до кабінету лікаря психіатра цього ж медичного закладу не звертався, за місцем реєстрації характеризується задовільно. За повідомленням Куп`янського об`єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_1 військову службу не проходив, перебуває на обліку військовозобов`язаних запасу як раніше засуджений (а.кр.пр.176-227 т.1).

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченим покарання, суд приймає до уваги всі вказані вище обставини та враховує принципи законності, справедливості та обґрунтованості, адже відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_2 , яка матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 не має та у вирішення питання щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 06.08.2020 за № 51-436км20 поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що покарання та виправлення обвинуваченого, запобігання скоєнню ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому він за вчинення вказаних кримінальних правопорушень повинен понести покарання у виді позбавлення волі: за вчинення проступку - у виді арешту, а при визначенні остаточного покарання застосуванню підлягають правила ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним залишити щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Термін відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто 00 год 01 хв 02.04.2020 (а.кр.пр.64-66 т.1).

Потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов не заявлявся.

Прокурором в інтересах держави в особі Куп`янської міської ради Харківської області заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 за період її лікування у ВП «Куп`янська центральна міська лікарня» у розмірі 7969,94грн. (а.кр.пр.58-59 т. 2).

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

За положеннями статті 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з розрахунком ВП «Куп`янська центральна міська лікарня» Комунального некомерційного підприємства «Куп`янське територіальне медичне об`єднання» Куп`янської міської ради Харківської області потерпіла ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 02.04.2020 по 09.04.2020, на що витрачено 7969,94грн. бюджетних коштів, які складаються з вартості семи ліжко-днів (а.кр.пр.163 т. 1).

Вищезазначена сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, обрахована закладом охорони здоров`я у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993р. № 545.

Таким чином, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 кошти у розмірі 7969,94грн. підлягають відшкодуванню у повному обсязі обвинуваченим і підлягають зарахуванню на рахунок Куп`янської міської ради Харківської області, яка є засновником КНП «Куп`янська центральна міська лікарня».

Долю речових доказів підлягає вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

За вимогами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373- 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 296, ч.2 ст. 125, ст. 128 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 296 КК України - 2 (два) роки 3 (три) місяці позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 125 КК України - 3 (три) місяця арешту;

- за ст. 128 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити за сукупністю злочинів покарання ОСОБА_1 у виді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 02.04.2020.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов прокурора в інтересах Куп`янської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Куп`янської міської ради (р/р 35425201038550, ККД 24060300, код ОКПО 04058812, МФО 851011, одержувач: Куп`янське УДКС, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області) кошти у сумі 7969,94грн грн. (сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень дев`яносто чотири копійки), витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Накладений ухвалою слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07.04.2020 арешт на тимчасово вилучене майно - наволочку та імітаційно-тренувальну гранату Ф-1- скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-наволочку та імітаційно-тренувальну гранату Ф-1, які знаходяться на зберіганні в Куп`янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за адресою: м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, - знищити;

-диск DVD-R VS 4,7 Gb 120 min 16х МВ 80 min 52х із відеозаписом проведення обшуку від 02.04.2020 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведені судово-дактилоскопічну експертизу № 10/1/590КПСЕ-20 від 05.05.2020 у розмірі 1471,05грн. та судову вибухово-технічну експертизу № 15/93СЕ від 21.5.2020 у розмірі 1307,60грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - у цей же строк з моменту вручення копії вироку.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий : І.М.Демченко