Ухвала суду № 92665190, 05.11.2020, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/797/20

провадження № 2/624/337/20

У Х В А Л А

05 листопада 2020 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Крапівка Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначив, що 23.07.2020 близько 18-10 години по вул. Волошина, в смт. Кегичівка, Харківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій скутер, під керуванням ОСОБА_2 , проявив неуважність та допустив зіткнення з його автомобілем з правого боку по ходу руху. Внаслідок даної ДТП, належний позивачу автомобіль зазнав технічних пошкоджень. Даний факт підтверджується перевіркою, проведеною співробітниками Кегичівського ВП, а саме довідкою № 672 від 27.07.2020, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано відповідача у справі. Після скоєння ДТП позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодування завданої шкоди, але останній відмовився відшкодувати будь-яке відшкодування. У зв`язку з викладеними обставинами позивача просив стягнути з відповідача на його користь 9130,51 гривень в якості відшкодування матеріальних збитків, 2000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, 1500 гривень в якості відшкодування за оплату авто товарознавчого дослідження та покласти судові витрати по справі на відповідача у справі.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно ст.175 ЦПК України позовна заява, крім іншого, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п.п.4,17 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, — незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК (що відповідає ст. 82 діючої редакції ЦПК України) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що позивачем мають бути викладені обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги на підтвердження того чи мала місце подія дорожньо-транспортної пригоди та чи сталася вона з вини водія, чи були дії останнього неправомірними, між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, що може бути підтверджено тільки відповідним процесуальним документом, за результатами розгляду цієї події відповідними правоохоронними органами.

Тому позивачем на виконання даної ухвали мають бути зазначені та надані до суду докази на підтвердження події дорожньо-транспортної пригоди, а в разі неможливості їх надання повідомлені причини цього та заявлено клопотання про їх витребування судом.

Також позивачем зазначено про вчинення ним дій щодо досудового регулювання спору. Повідомлено про звернення до відповідача з проханням відшкодувати завдану шкоду, але до позовної заяви не додані докази підтвердження звернення.

Тому позивачем на виконання даної ухвали мають бути зазначені та надані до суду докази на підтвердження звернення до відповідача про що можуть свідчити, як приклад: саме звернення, чеки поштового відправлення, опис поштового відправлення, рекомендовані повідомлення про отримання поштового відправлення, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст .4 ЗУ «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», у разі подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175 ЦПК України, а саме: позивачем не додано до матеріалів позовної заяви квитанцію про сплату судового збору в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для подальшого руху справи позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 2102 гривні за наступними реквізитами: Рахунок отримувача UA398999980313111206000020277; код класифікації доходів бюджету 22030101; код банку отримувача (МФО) 899998; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код отримувача (ЄДРПОУ) 38008619; отримувач коштів УК Кегичівськ рн/КегичівкР/22030101.

Також, позивачу роз`яснюються положення п.2, п.5 ч. 3 ст.175 та ч. 5 ст.177 ЦПК України, якими встановлено, що позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зважаючи на принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та другою ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За правилами, встановленими частиною восьмою вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За правилами частини першої статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 187 ЦПК України суд має відкрити провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Враховуючи виявлені недоліки при оформленні позовної заяви, на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої ст. 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачу встановлюється строк для усунення недоліків.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просить позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Суд надає позивачу максимальний з передбачених ЦПК України строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Крапівка