Рішення № 92662232, 05.11.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4274/20

Провадження № 2/204/1383/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Легостаєвої А.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро заяву представника позивача - адвоката Гусакової Оксани Борисівни про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітку за вимушений прогул та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гусакової О.Б. про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій вона просила ухвалити додаткове рішення суду у справі, яким вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви вказала на те, що у даній справі вона як адвокат за договором представляла інтереси позивача та надавала йому правничу допомогу, сума якої склала 15000 грн. та яка була сплачена Позивачем на користь адвоката, а тому вказана сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 16.10.2020 розгляд справи проведено без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним ухвалити у даній справі додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Встановлено, що 05 жовтня 2020 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська була розглянута цивільна справа №204/4274/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітку за вимушений прогул та зобов`язання вчинити певні дії, - і за результатами розгляду цієї справи ухвалено відповідне рішення суду, яким (рішенням) позовні вимоги задоволено, а саме зобов`язано відповідача винести наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та видати йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення, стягнуто з АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 80700 грн. 15 коп. - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період квітень 2019 року - березень 2020 року та 33722 грн. 40 коп. - середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а всього 114422 грн. 55 коп.; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільнені в межах суми платежу за один місяць; стягнуто з АТ «Дніпропетровський агрегатний завод» судовий збір у розмірі 1985 грн. 03 коп. на користь держави.

При цьому, зважаючи на положення п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, у вищевказаному рішенні судом було вирішено питання лише щодо розподілу судових витрат в частині судового збору, питання щодо розподілу інших судових витрат пов`язаних з розглядом справи, вирішено не було.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У зв`язку із зазначеним, представник позивача звернулась до суду в порядку п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України з відповідною заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання як розподілити між сторонами судові витрати на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зокрема, у даній справі позивачу ОСОБА_1 адвокатом Гусаковою О.Б. надавалася правнича допомога на підставі укладеного Договору №29 від 10.06.2020 року. За надану правничу допомогу позивачем було сплачено суму коштів у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру №16 від 10.06.2020 року, №20 від 09.07.2020 року, №41 від 06.10.2020 року (а.с.65-67).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, суд, керуючись принципом співмірності, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, обґрунтованості витрат та їхню необхідність, доцільність та пропорційність до предмета спору, за наявності перелічених документів, наданих позивачем та його представником, зазначає, що заявлений обсяг коштів та витраченого часу суд вважає неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, оскільки витрати часу на здійснення підготовки позовної заяви щодо уточнення позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви, здійснення розрахунку заборгованості, перебували в прямій залежності з якістю наданої правової допомоги, зокрема можливістю завчасного визначення правовідносин між сторонами, встановлення кола осіб, що беруть у них участь, визначення предмету позову, виконання розрахунку позовних вимог, тощо. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що обґрунтований та документально підтверджений розмір витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню, складає 5000 грн., понесених позивачем за надані послуги правової допомоги.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та обсяг задоволених позовних вимог та вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 5000 грн., оскільки, з урахуванням задоволення позову, саме в цій сумі витрати на професійну правничу допомогу є пропорційними, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та поза межами судового розгляду, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

До аналогічних висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа N755/9215/15-ц провадження N 14-382цс19).

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про відшкодування судових витрат в частині витрат на правову допомогу, зокрема стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 суми 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 141, 247, 258-261, 270, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача - адвоката Гусакової Оксани Борисівни про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітку за вимушений прогул та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Ухвалити по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітку за вимушений прогул та зобов`язання вчинити певні дії - додаткове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В задоволені решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя Н.В. Токар