Рішення № 92661264, 28.10.2020, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1472/20

Провадження №2/173/697/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

При секретареві – Рудовій Л.В

За участю: представника позивача – адвоката Романовської Т.М.

Відповідача – ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську, за правилами загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом припинення дій, які порушують право та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_2 , з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом припинення дій, які порушують право та зобов`язати вчинити дії до відповідача ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3

11.09.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

11.09.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 28 жовтня 2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

28.10.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить зобов`язати відповідача власними коштами демонтувати споруду у вигляді вуличної вбиральні разом з бетонною плитою перекриття, на якій розташована вбиральня, відновивши цілісність земельного шару на місці розташування вигрібної ями, що знаходиться на межі належної їй на праві власності земельної ділянки (кадастровий номер 1221010100:20:002:0025 за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки відповідача за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07.04.2015 року державним реєстратором Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області за індексним номером 36041984, вона є власником Ѕ частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої Ѕ частини вищезазначеного будинку є її син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 квітня 2015 року та договором купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року, а також відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0.0602 га., кадастровий номер 1221010100:20:002:0025 , яка належить їй та її синові на праві спільної часткової власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. сформованими 27 липня 2020 року державним реєстратором Верхньодніпровської міської ради.

Власником будинку АДРЕСА_1 є відповідач , ОСОБА_1 .

На межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_2 зі сторони відповідача на бетонній плиті перекриття, частина якої розміщена на території її домоволодіння встановлена дворова вбиральня з вигрібною ямою. Орієнтований розмір частини плити, яка виступає на її територію становить 2.5Х0.8 метрів. Крім цього сама вбиральня побудована безпосередньо на межі земельних ділянок, належних їй та відповідачці, складаючи своєю боковою стіною частину паркану, що не співпадає з технічною документацією на житловий будинок.

Наявність цієї споруди створює їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, тому що на даному місці неможливо нічого посадити та збудувати.

Своєї згоди на встановлення спірного спорудження, а ні вона, а ні її син не надавали. Дана вбиральня встановлена за відсутності проектної документації і з порушенням правил добросусідства, визначених у ст. 103 Земельного кодексу України та ст. 17 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів.

Вона неодноразово зверталась до відповідачки з вимогою усунути дані порушення. Більш того комісією Верхньодніпровської міської ради було складено Акт від 21 лютого 2020 року, яким зобов`язано відповідача відновити місце розташування вбиральні у відповідності із технічним паспортом на житловий будинок по АДРЕСА_3 або перенести її на інше місце з дотриманням відповідних норм: демонтувати частину бетонної плити, що виступає на належну їй територію. влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи, які перешкоджали б стоку атмосферних опадів з даху домоволодіння в відповідачки на територію належного їй домоволодіння. Комісією були залучені посадові особи відповідних органів, зафіксували саме факт порушення відповідачкою стандартів норм правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

На сьогоднішній день частину зобов`язань відповідачка виконала, влаштувала необхідні інженерно-технічні заходи, які б перешкоджали стоку атмосферних опадів з даху домоволодіння відповідачки на територію її домоволодіння, але в іншій частині результатів немає, що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши. що в позовній заяві викладені всі обставини справи та наведені доводи на їх обґрунтування. також пояснила, що під вигрібною ямою мається на увазі нижня частина спірної вбиральні, а не окремий об`єкт..

Відповідач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення пояснивши, що частина робіт нею з чоловіком вже виконана, а частина вони поступово виконують. На даний час ними викопана нова яма для вбиральні і вони будуть демонтувати спірну вбиральню, а місце її розташування засиплють землею.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вислухавши учасників розгляду справи, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07.04.2015 року державним реєстратором Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області за індексним номером 36041984, позивач є власником Ѕ частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої Ѕ частини вищезазначеного будинку є син позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 квітня 2015 року та договором купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року, а також відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0.0602 га,. кадастровий номер 1221010100:20:002:0025, яка належить позивачці та її синові на праві спільної часткової власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. сформованими 27 липня 2020 року державним реєстратором Верхньодніпровської міської ради.

Власником будинку АДРЕСА_3 є відповідач , ОСОБА_1 .

На межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_2 зі сторони відповідача на бетонній плиті перекриття, частина якої розміщена на території її домоволодіння встановлена дворова вбиральня з вигрібною ямою. Орієнтований розмір частини плити, яка виступає на територію позивача становить 2.5Х0.8 метрів. Крім цього сама вбиральня побудована безпосередньо на межі земельних ділянок, належних їй та відповідачці, складаючи своєю боковою стіною частину паркану, що не співпадає з технічною документацією на житловий будинок.

Наявність цієї споруди створює позивачці перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, тому що на даному місці неможливо нічого посадити та збудувати.

Своєї згоди на встановлення спірного спорудження, а ні позивачка, а ні син позивачки не надавали. Дана вбиральня встановлена за відсутності проектної документації і з порушенням правил добросусідства, визначених у ст. 103 Земельного кодексу України та ст. 17 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України - Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1,2 ст. 103 ЗК України - Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ч.3. 3 ст. 152 ЗК України - Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; (п. б ч. 3 ст. 153 ЗК України)

Відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92 « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 року 44, встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів,що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Факт порушень в розміщенні вбиральні між домоволодіннями сторін підтверджується Актом від 21 лютого 2020 року, складеним комісією Верхньодніпровської міської ради, яким зобов`язано відповідача відновити місце розташування вбиральні у відповідності із технічним паспортом на житловий будинок по АДРЕСА_3 або перенести її на інше місце з дотриманням відповідних норм: демонтувати частину бетонної плити, що виступає на належну їй територію. влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи, які перешкоджали б стоку атмосферних опадів з даху домоволодіння відповідачки на територію належного їй домоволодіння. Також дана обставина визнається самим відповідачем та відповідачем здійснено частину робіт на усунення виявлених порушень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому демонтажу підлягає спірна вбиральня. з її верхньою і нижньою частиною, а не вигрібна яма я к самостійний об`єкт..

Відповідно до ст. 142 ЦПК України - У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляд справи по суті. позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 27838 від 20 серпня 2020 року в сумі 420 (чотириста двадцять грн. 40 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, в іншій частині сплачений судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом припинення дій, які порушують право та зобов`язати вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , власними коштами демонтувати споруду у вигляді вуличної вбиральні разом з бетонною плитою перекриття, на якій розташована вбиральня, відновивши цілісність земельного шару на місці розташування вбиральні, що знаходиться на межі належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 1221010100:20:002:0025 та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченої відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 27838 від 20 серпня 2020 року в сумі 420 (чотириста двадцять грн. 40 коп. Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах цивільної справи № 173/1472/20 (провадження № 2/173/697/2020)

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 420 грн. 40 коп.., на відшкодування понесених с удових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05.11.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР 05.11.2020 року

Дата набрання законної сили: 08.12.2020 року