Рішення № 92658374, 30.10.2020, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1814/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Бакаїм М. В.

з участю секретаря Стеців Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Золочеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

в с т а н о в и в:

Представник позивача АТ «Мегабанк» Кульбій-Кухар Ю.В. звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 17.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 4-092-850-2-19-Г, згідно з яким відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 22421,52 грн., на строк з 17.01.2019 року до 14.01.2022 року включно, зі сплатою 15,00 процентів річних.

Стверджує, що позивач перед відповідачем свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши останньому кредитні кошти. Водночас, відповідачем свої зобов`язання перед позивачем за кредитним договором виконуються не належним чином, внаслідок чого станом на 05.08.2019р. заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35399,21 грн. та складається з: залишкова сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) складає - 21404,78 грн.; залишок нарахованих та несплачених процентів - 1079,63 грн.; залишок нарахованої та несплаченої комісії - 2825,12 грн.; штраф за кредитним договором - 10089,68 грн.

Зазначає, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме: направляв відповідачу вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, однак до цього часу відповідач заборгованість за договором не сплатив.

З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 4-092-850-2-19-Г від 17.01.2019 р. в розмірі 35399,21 грн, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача АТ «Мегабанк» Кульбій-Кухар Ю.В., не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути у її відсутності та зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак в суд не з`явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.

Ухвалою судді від 15.10.2019 року відкрито провадження у даній справі та встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву до суду не надано, будь-які поважні причини ненадання відзиву відповідачем суду не повідомлено. У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене та беручи до уваги думку представника позивача, яка не заперечує щодо можливості ухвалення заочного рішення, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 4-092-850-2-19-Г, згідно з яким відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 22421,52 грн., на строк з 17.01.2019 року до 14.01.2022 року включно, зі сплатою 15,00 процентів річних.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору Відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору погашення кредитної заборгованості та сплату процентів Позичальник здійснює ануїтетними платежами. Сплата ануїтетних платежів здійснюється Відповідачем щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно пункту 6.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, сплатити кредитодавцеві штраф у розмірі 45% від суми кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Кредитного договору, надавши відповідачеві грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених Кредитним договором, що підтверджується особистим підписом Відповідача в заяві на видачу готівки від 16.01.2019 року.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 05.08.2019 р. має заборгованість 35399,21 грн. та складається з: залишкова сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) складає - 21404,78 грн.; залишок нарахованих та несплачених процентів - 1079,63 грн.; залишок нарахованої та несплаченої комісії - 2825,12 грн.; штраф за кредитним договором - 10089,68 грн.

Матеріалами справи також підтверджується те, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме: направляв відповідачу вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, однак на час розгляду справи в суді вищевказану заборгованість відповідача перед позивачем не погашено.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією Кредитного договору № 4-092-850-2-19-Г від 17.01.2019 р. з Додатком №1 до нього; копією заяви ОСОБА_1 № 146569 на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «Мегабанк» від 16.01.2019 року; виписками по особовому рахунку відповідача; розрахунком заборгованості за Кредитним договором копією листа-вимоги від 03.05.2019 року; копією заяви на видачу готівки від 17.01.2019року; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копією статуту АТ «Мегабанк» та іншими матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 546 ч.1 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідачем перед Позивачем виконання зобов`язання за Кредитним договором було забезпечено: неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ч.1 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ч.2 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 610 ЦК України, зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

ЦПК України встановлено, що відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення залишкової суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) складає - 21404,78 грн., залишок нарахованих та несплачених процентів - 1079,63 грн. та залишок нарахованої та несплаченої комісії в сумі 2825,12 грн ґрунтуються на законі, а отже, за відсутності будь - яких заперечень зі сторони відповідача, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 10089,68 грн. штрафу, то така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.6.3. Кредитного договору передбачено в разі порушення строків сплати ануїтентних платежів або комісійної винагороди на понад 90 днів сплату Позичальником Кредитодавцеві штрафу у розмірі 45% від суми Кредиту.

Статті 549 ЦК України чітко визначено порядок обчислення штрафу і пені : у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання та у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання відповідно.

До грошових зобов`язань, яким є зобов`язання з погашення кредиту, застосовується неустойка у виді пені, а не штрафу.

Суд враховує висновки Конституційного Суду України, зроблені у рішенні від 10.11.2011 р. по справі №1-26/2011. Так, Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава, як вказується у цьому рішенні, забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин ( споживача) а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, що дія положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає такі права споживача, зокрема право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; та інші, поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.

Отже, суд вважає, що сплата штрафу у відсотках від суми Кредиту встановлена у Кредитному договорі на незаконних засадах . Тому, у стягненні 10089,68 грн. штрафу суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що відповідач в порушення умов договору належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена, беручи до уваги те, що позивачем вживалися заходи до погашення відповідачем суми заборгованості в досудовому порядку, проте такі бажаних результатів не дали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 25309,53 грн. боргу, що складається: із залишкової суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 21404,78 грн., залишку нарахованих та несплачених процентів - 1079,63 грн. та залишку нарахованої та несплаченої комісії -2825,12 грн., у стягненні штрафу - слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позивач при поданні до суду позовної заяви майнового характеру сплатив 1921,00 грн. судового збору, що вбачається з платіжного доручення в матеріалах справи.

Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1373 грн. 52 коп., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» (місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, 30; код ЄДРПОУ - 09804119) заборгованість за Кредитним договором №4-092-850-2-19-Г від 17.01.2019 р в розмірі 25309 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 53 копійок та 1373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 52 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30.10.2020.

Суддя М. В. Бакаїм