Рішення № 92656080, 04.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ № 640/17399/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 року №89287-5306-1008, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що сума визначена податковим повідомленням-рішенням та розрахунком до нього є відмінною, податкове повідомлення-рішення скеровано із порушенням пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України та складено із порушенням пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, розрахунок земельного податку з фізичних осіб здійснено контролюючим органом за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Натомість, позивачем подано відповідь на відзив із наданням судових рішень, у справах з аналогічних складом учасників щодо аналогічних спірних правовідносин.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 року №89287-5306-1008, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 9695,79 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до положень підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України).

В свою чергу, в контексті положень пункту 271.1 статті 271 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 272.2 ст. 272 ПК України).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 277.1 ст. 277 ПК України).

Між тим, особливості оподаткування платою за землю врегульовані статтею 284 ПК України.

Так, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

В той же час, за змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

За статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, фізична особа, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, є платником земельного податку і несе обов`язок по його сплаті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, серед іншого вказує на відмінність суми визначених грошових зобов`язань у розрахунку до спірного рішення та у ньому самому, надсилання такого рішення із порушенням пункту 286.5 статті 286 ПК України та складання останнього без зазначення підстав його прийняття.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 в цій частині суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян.

Як вже було вказано вище, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято 27.06.2019 року та відправлено 10.07.2019 року, а вручено позивачу 17.07.2019 року.

Дійсно, судом встановлено, що спірне рішення скеровано на адресу позивача поза межами строку, встановлено пунктом 286.5 статті 286 ПК України, однак вказані порушення не є безумовною підставою для скасування такого рішення. Порушення контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень не підтверджує обставин відсутності у платника податків обов`язку по сплаті податків, зборів визначених таким повідомленням, у тому числі не свідчить про відсутність обов`язку по сплаті земельного податку з фізичних осіб у ОСОБА_1 .

Варто наголосити, що спірне рішення прийнято до 01.07.2019 року.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що доводи позивача в цій частині, як підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 року №89287-5306-1008 є безпідставними.

Щодо відмінності сум в оскаржуваному рішенні та розрахунку до нього суд зверне увагу на наступне.

До спірного рішення долучено розрахунок податкового зобов`язання по 2 (двом) земельним ділянками, у тому числі земельної ділянки кадастровий номер 3221886001:02:147:0104, цільове призначення 02.01, площею 0,516 га у розмірі 9695,79 грн., що відповідає сумі грошового зобов`язання визначеного ГУ ДФС у Київській області податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2019 року №89287-5306-1008.

Між тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом фактично здійснено помилку у розрахунку податкових зобов`язань, а саме здійснено невірний математичний обрахунок суми податку - земельний податок з фізичних осіб.

Зокрема, судом встановлено, що спірним рішенням нараховані податкові зобов`язання за земельну ділянку кадастровий номер 3221886001:02;147:0105, цільове призначення 02.01, площею 0,1503, нормативна грошова оцінка 323193,02 грн., ставка податку 3% від нормативно грошової оцінки та замість суми 9695,79 грн. вказано суму податку 9779,65 грн., що в свою чергу підлягає сплаті за земельну ділянку кадастровий номер 3221886001:02:147:0104, цільове призначення 02.01, площею 0,516 га.

Варто відмітити, що розрахунок податкових зобов`язань дійсно містить помилки, проте такі помилки не свідчать про відсутність обов`язку у позивача по сплаті такого податку.

Таким чином, зазначені доводи не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення адміністративного позову.

При цьому, додаткового суд наголошує, що обставини наявності у позивача права власності на вказані вище земельні ділянки встановлено рішенням в адміністративний справі №826/11005/18 та ним в ході розгляду справи не заперечувалось.

Щодо відсутності зазначення відповідачем підстав для прийняття спірного рішення суд зазначить наступне.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру відповідно до статті 194 Земельного кодексу України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка - це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Пункт 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 01.01.2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Як вже було вказано судом вище, відповідно до пункту 286.5 статті 285 ПК Укнраїни нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Таким чином, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом зроблено розрахунок на підставі чинного законодавства з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Витягу Головного управління Держгеокадастру у Київській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.11.2018 року, яка становить 323 193, 02 грн. х на 3% ставка податку згідно з рішенням Новопетрівської сільської ради №912-38-VI від 27.01.2015 року (зі змінами), та становить - 9695, 79 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи позивача в частині здійснення контролюючим органом розрахунку податкових зобов`язань без врахуванням відомостей Державного земельного кадастру.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 подано до суду пояснення у справі №640/17399/19, де він зазначає про порушення відповідачем статті 285 ПК України, оскільки податкові зобов`язання нараховані до кінця податкового періоду та вказує про відсутність коефіцієнту у розрахунку земельного податку, що ставить під сумнів такий розрахунок взагалі.

Суд критично ставиться до вказаних доводів мотивуючи це наступним.

Як вже було зазначено судом вище, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

В свою чергу, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПК України).

Звідси слідує, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами до 1 липня поточного року за базовий податковий (звітний) період для плати за землю, тобто календарний рік.

Таким чином, доводи позивача про нарахуванням контролюючим органом земельного податку за 2019 рік до закінчення строку річного користування земельною ділянкою, що є порушенням норм Податкового кодексу України спростовано вищевикладеним.

Що стосується застосованих коефіцієнтів при здійсненні розрахунку слід звернути увагу на таке.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовуючись зі значенням 100 відсотків (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2-19877-19#Text).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (окрім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0.

Підсумовуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено у розрахунку коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки на 2019 рік, який становить 1,0, однак вказане не впливає жодним чином на визначені позивачу грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік, ані у бік їх збільшення, ані у бік їх зменшення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополченя, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева