Рішення № 92656070, 04.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ № 640/1183/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною скасування постанови про накладення штрафуВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1855/1322/АВ/НП/СПТД/ФС-695 від 13.12.2019 року та судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує про неотримання жодних документів, що стосуються інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . Також, позивач зазначає, що не здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , а здійснює її за іншою - АДРЕСА_2 , а тому не міг допускати або не допускати працівників Головного управління Держпраці у Київській області для проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, позивач вказує, що в оскаржуваній постанові відсутня будь-яка конкретика щодо обставин не допуску, зокрема не зазначено дату, час, інші ідентифікуючі ознаки цих подій, в тому числі якою особою та/або особами було вчинено такі дій, в чому виражено це недопущення тощо. За таких обставин, на думку ФОП ОСОБА_1 , відповідач не встановив сам факт порушення, який став підставою для застосування штрафу, а саме створення перешкод при приведенні інспекційного відвідування саме позивачем. Також ФОП ОСОБА_1 вказує про порушення пункту 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №509, а також про невірне застосування відповідачем підстави для відповідальності, відповідного порушення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Так, зокрема, відповідач посилається на підпункт 3 пункту 5, пункт 10, 11 Порядку здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823. Також, відповідач зазначає, що направлення та вимога про надання документів були направлені на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 , а не отримання таких документів позивачем виходить за межі компетенції Головного управління Держпраці у Київській області. Окрім цього, відповідач посилаючись на Конвенцію Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», ратифікована Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV стверджує про правомірність накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки, а також про правомірність застосування штрафу на підставі абзацу 7 частини 2 статті 256 Кодексу законів про працю України. Разом з тим, відповідач вказав, що договір комерційної концесії не є реєстраційним документом та не може бути доказом, що позивач здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, в Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №509 відсутні вимоги щодо обов`язкової участі суб`єкта господарювання та/або його представника у розгляді справи про накладення штрафу.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де наводяться доводи на спростування тверджень відповідача. Окрім того, вказується на визнання нечинним в судовому порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295, з огляду на що остання не може застосовуватись до спірних правовідносин. Також позивач посилається на Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 року №378-IX, яким зменшено відповідальність суб`єктів господарювання за порушення трудового законодавства.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84, на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийняти за результатами аналізу інформації, отриманої із засобі масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ від 04.11.2019 року №5523 «Про проведення інспекційного відвідувань ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 ТОВ «ЗООЛЮКС»» (далі - наказ №5523).

04.11.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано направлення №1855 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , яке дійсне з 06.11.2019 року по 19.11.2019 року.

06.11.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області сформовано вимогу про надання документів №1855, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати з 11 год. 00 хв. 06.11.2019 року по 11 год. 00 хв. 15.11.2019 року документи необхідні для інспекційного відвідування згідно переліку.

19.11.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт №КВ1855/1322/АВ/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із не наданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця: приміщення ветеринарної клініки «Зоолюкс» за адресою: АДРЕСА_1 ; не надання на ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завіреним об`єктом відвідування копій або витягів згідно вимоги №1855 від 06.11.2019 року; ненадання керівником, працівниками об`єкта відвідування усних та/або письмових пояснень з питань, що стосуються законодавством про працю; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю згідно вимоги №1855 від 06.11.2019 року.

Листом від 06.12.2019 року №43/1/19/21071 позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 7 частини 2 статті 256 Кодексу законів про працю.

Надалі, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 та на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1855/1322/АВ/НП/СПТД/ФС-695 від 13.12.2019 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417 300, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 вказаного закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

В свою чергу, за змістом частини 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ч. 5 ст. 2 Закону №877-V).

Згідно статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Разом з цим, частиною 4 статті 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (ч. 2 ст. 6 Закону №877-V).

Разом з цим, положення частини 3-4 статті 6 Закону №877-V встановлюють, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Аналіз наведеної правової норми дає суду підстави дійти до висновку, що наведений у ній перелік підстав для здійснення позапланових заходів є вичерпними.

В той же час, частина 2 статті 6 Закону №877-V передбачає можливість, у випадках, визначених частиною 4 статті 2 Закону № 877-V, здійснювати проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених статтею 6 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці.

Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Порядок №823).

Згідно із пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 3 Поряду №823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 8 Порядку №823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктами 9-10 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення.

В контексті положень пункту 11 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п. 12 Порядку №823).

Згідно із приписами пунктів 16-18 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, інспекційні відвідування проводяться, серед іншого, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

По-друге, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

По-третє, у разі не виконання об`єктом вимоги інспектора праці надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою, який надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

В четверте, у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів, а на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно із частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Згідно із пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно із пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до наступних висновків.

По-перше, штрафи накладаються на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

По-друге, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зокрема, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Тобто, після отримання уповноваженою особою акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування розпочинається 45-денний строк для розгляду справи про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано вимогу від 06.11.2019 року про надання документів №1855, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати з 11 год. 00 хв. 06.11.2019 року до 11 год. 00 хв. 15.11.2019 року документи необхідні для інспекційного відвідування згідно переліку, яка скерована позивача 07.11.2019 року на юридичну адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказану вимогу позивачем не отримано, поштовий конверт повернувся до відповідача 11.12.2019 року, що не заперечується сторонами.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 06.11.2019 року по 05.12.2019 року перебував за кордоном.

Тобто, фактично вимогу від 06.11.2019 року про надання документів №1855 ФОП ОСОБА_1 мав можливість отримати лише з 05.12.2019 року, що в свою чергу, виключає його фізичну можливість її виконати у строк до 15.11.2019 року.

Відповідно до пункту 18 Порядку №823 відповідачем повторної вимоги із зазначенням строку поновлення та/або надання документів не приймалось, зупинення строків інспекційного відвідування не здійснювалось.

Також, судом встановлено, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 » №КВ1855/1322/АВ/НП складений 19.11.2019 року.

Відповідно до матеріалів справи, такий акт скерований відповідачем засобами поштового зв`язку, однак поштовий конверт повернувся 23.12.2019 року. Вказане не заперечується відповідачем.

Тобто, при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено вимоги пункту 3 Порядку №509, адже справу про накладення штрафу розглянуто до отримання уповноваженою посадовою особою акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Суд акцентує увагу, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без належної перевірки обставин отримання вимоги від 06.11.2019 року про надання документів №1855, підтвердження обставин отримання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, за відсутності формування повторної вимоги із зазначенням строку поновлення та/або надання документів, та як наслідок зупинення строків інспекційного відвідування.

Таким чином, суд вважає відсутніми обставини створення перешкод позивачем у проведенні відносно нього інспекційного відвідування, зокрема умисного ненадання Головному управлінню Держпраці у Київській області документів, необхідних для проведення відповідного інспекційного заходу та відсутність документів, як таких, оскільки станом на час складення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування вимога від 06.11.2019 року про надання документів №1855 ФОП ОСОБА_1 отримана не була, як і не був отриманий такий акт станом на час прийняття оскаржуваного рішення.

Що ж стосується недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування здійснювалось відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Між тим, юридичною адресою позивача є: АДРЕСА_3 .

Згідно договору комерційної концесії від 10.01.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує комплекс прав, комерційного досвіду та ділової репутації виключно у торговому залі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що договір комерційної концесії не є реєстраційним документом та не може бути доказом того, що на момент здійснення інспекційного відвідування позивач здійснював свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд критично ставиться до наведених тверджень, оскільки відзив на позовну заяву не містить в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за адресною: АДРЕСА_1 . Відповідачем не надано жодних пояснень на підставі яких даних встановлено фактичне здійснення господарської діяльності позивачем за вказаною адресою.

Тобто, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин безпосереднього здійснення ФОП ОСОБА_1 обставин не допуску до здійснення інспекційного відвідування. Також, суд акцентує увагу на тому, що згідно відео фіксації працівники відповідача мали доступ до приміщення, у тому числі здійснювали огляд виробничих приміщень.

В той же час, з відео фіксації не можливо встановити, що об`єкт відвідування за адресою: АДРЕСА_1 належить чи там здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_1 . При цьому, на відео фіксації видно, що працівники були в приміщенні, встановлювали осіб, фіксували ініціали.

За таких обставин стверджувати, що позивач створював перешкоди або не допустив відповідача до проведення інспекційного відвідування не вбачається за можливе.

Таким чином, на думку суду, відсутній склад порушення, а відтак відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За таких обставин, зважаючи на встановлені процедурні порушення при прийнятті спірного рішення, відсутність належних та достатніх доказів здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято передчасно.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Інші доводи на заперечення сторін не впливають на хід розгляду справи в цілому, оскільки встановлені судом обставини є самостійними підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_5 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, б. 10, код ЄДРПОУ 39794214) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1855/1322/АВ/НП/СПТД/ФС-695 від 13.12.2019 року.

3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, б. 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева