Рішення № 92656049, 04.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ № 640/16552/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан»

до 1. Головного управління Державної податкової служби

у Донецькій області;

2. Головного управління Державної казначейської служби України

у Донецькій області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (далі - ТОВ «АГ «Богдан») звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Донецькій області) та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДКСУ у Донецькій області) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не вчинення дій по коригуванню облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.;

- зобов`язання відповідача 1 провести коригування облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.;

- стягнення з місцевого бюджету Кіровського району м. Донецька надмірно сплаченої плати за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. (код бюджетної класифікації платежу (18010600), сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що на початок 2014 року ТОВ «АГ «Богдан» мало в орендному користуванні земельну ділянку у Кіровському районі м. Донецька по вул. Кірова, 61-А, сплачувало плату за землю до місцевого бюджету через ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Відповідно до наказів ДФС України відбулося переміщення територіальних органів, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Відповідно до спеціального Переліку функціональні обов`язки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька як територіального органу, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій території було покладено на Маріупольську ОДПІ, яку надалі було реорганізовано шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС у Донецькій області.

У зв`язку з внесенням змін до підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який доповнено пунктом 38, визначено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованих територіях, у тому числі на умовах оренди з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, у якому завершено антитерористичну операцію.

При цьому, нараховані та сплачені за період проведення АТО суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

З огляду на це, позивач 29 березня 2017 року поштою надіслав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за базовий звітний (податковий) період - 2014 рік та заяву про повернення надміру сплачених сум у розмірі 74 952,93 грн., сплачені з 14 квітня по 30 вересня 2014 року. Проте, зазначену заяву залишено без розгляду у зв`язку з перевищенням строку давності для подання уточнюючого документу. Пізніше позивача повідомлено, що сума 74 952,93 грн. не обліковуються як помилково та/або надміру сплачена, та за товариством рахується недоїмка з плати за землю за 2014 рік.

На подальші звернення позивача позиція відповідача 1 не змінилася, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та стверджує, що має право на повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., а бездіяльність відповідача 1 є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та наявні докази, роз`яснено положення пункту 12 частини дев`ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких позовні матеріали підлягають врученню суб`єкту владних повноважень безпосередньо у суді.

Від відповідача 1 до суду 11 жовтня 2019 року надійшла заява, у якій зазначено, що ГУ ДФС у Донецькій області отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі №640/16552/19 від 23 вересня 2019 року, але не отримано позовної заяви, у зв`язку з чим відповідач 1 просить продовжити термін надання відзиву. Проте, будь-яких інших заяв, клопотань, а також відзиву на позовну заяву від відповідачів не надійшло.

За таких обставин, суд виходить з того, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у даній справі та зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року задоволено клопотання представника позивача, замінено сторону у порядку процесуального правонаступництва у справі №640/16552/19, а саме: Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на початок 2014 року ТОВ «АГ «Богдан» мало в орендному користуванні земельну ділянку, кадастровий номер 1410137100:00:043:0654, розташовану в Кіровському районі міста Донецька по вул. Кірова, 61-А. Позивач на той час перебував на обліку як платник податку за неосновним місцем обліку (плати за землю (орендної плати) у ДПІ Кіровського району міста Донецька ГУ ДФС у Донецькій області та сплачував плату за землю (орендну плату) до місцевого бюджету Кіровського району міста Донецька через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Відповідно до наказу ДФС України від 07 листопада 2014 року 3256 «Про переміщення та закінчення простою», а також постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби», №236 «Про Державну фіскальну службу України», від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та у зв`язку з тимчасовим не здійсненням або здійсненням не у повному обсязі своїх повноважень територіальними органами Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України відбулося переміщення територіальних органів, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Згідно з Додатком до наказу №256 визначено перелік територіальних органів, яким змінено юридичні адреси та на які покладено виконання функціональних обов`язків.

Виходячи з Переліку, функціональні обов`язки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька як територіального органу, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій території покладено на Маріупольську ОДПІ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», наказу ДФС України №160 від 24 лютого 2016 року «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області» ДПІ у Кіровському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області реорганізовано шляхом приєднання до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» (щодо Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, які реорганізуються шляхом приєднання як структурні підрозділи до відповідних територіальних органів Служби) Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області реорганізована шляхом приєднання як структурний підрозділ до ГУ ДФС у Донецькій області.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року внесені зміни до підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та доповнено його пунктом 38, відповідно до якого не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованих територіях, у тому числі на умовах оренди з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, у якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

З огляду на зазначене, позивачем поштою надіслано на адресу Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області як контролюючого органу за неосновним місцем обліку уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за базовий звітний (податковий період) - 2014 рік та заяву про повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., сплачених за період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року.

У відповідь листом від 21 квітня 2017 року №16862/10/-5-66 позивача поінформовано, що уточнена податкова декларація ТОВ «АГ «Богдан» з плати за землю за базовий звітний період 2014 року залишається без розгляду у зв`язку з перевищенням строку давності для подання уточнюючого документу (20 квітня 2014 року + 1095 днів).

Також листом від 05 травня 2017 року №18687/05-65-01 позивача повідомлено, що відповідно до особової картки платника податків ТОВ «АГ «Богдан» за кодом платежу 18010600 станом на 03 травня 2017 року сума у розмірі 74 952,93 грн. не обліковується як помилково та/або надміру сплачена, а за даними електронного кабінету за ТОВ «АГ «Богдан» як платником станом по сьогоднішній день рахується недоїмка з плати за землю за 2014 рік.

На інші звернення позивача відповідачем висловлювалася позиція, що в ІКП по орендній платі за землю відсутня надміру сплачена сума, відсутній й механізм застосування підпунктів 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; наповнення ІКП в інформаційній системі органів ДФС здійснюється на підставі первинних документів, зокрема, податкових декларацій, у той час як уточнююча декларація з плати за землю за 2014 рік суперечить вимогам чинного законодавства, оскілки Товариство мало право подати уточнюючу декларацію з плати за землю за 2014 рік упродовж 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а саме: до 04 лютого 2017 року, а відтак, в результаті ненадання у встановлені законодавством терміни уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік на зменшення сум узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по ІКП за кодом бюджетної класифікації 18010600 обліковується заборгованість в сумі 156 143,92 грн.

Разом з тим, позивач вважає, що має право на повернення надміру сплаченої суми з плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., а фактичне не відображення такої переплати в ІКП утворює наявність штучної заборгованості товариства та є наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року №1989-VIII, який набрав чинності з 15 квітня 2017 року та на який посилається у листах відповідач, внесено зміни до підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України , відповідно до яких передбачено, що нараховані та сплачені за період проведення АТО суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податку рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Водночас, відповідно до пункту 1 розділу ІІ зазначеного Закону, останній набирає чинності х дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується до податкових періодів, починаючи з 01 січня 2017 року (тобто до податкового періоду - 2014 рік не застосовується).

Рішенням Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року у справі №3-р(І)/2019 за конституційною скаргою ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 24,25, 26 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року №1989-VIII, визнано таким, що не відповідає України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 року №1989-VIII, згідно з якими нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, до звітного періоду - 2014 рік, про який йдеться у даній справі, мають застосовуватися положення підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції до внесення до нього змін зазначеним вище Законом від 23 березня 2017 року №1989-VIII.

Твердження відповідача про зворотне, викладені у листах, адресованих позивачу, є невірними та такими, що суперечать висновкам та рішенню Конституційного Суду України.

Окрім того, суд зазначає, що у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційним Судом України роз`яснено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів означає, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, відповідно до якого підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був доповнений підпунктом 38.7 пункту 38, є тим самим випадком, коли шляхом прямої вказівки про це в законі надається зворотна дія в часі, а саме визначено конкретний період: з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, у якому завершено АТО.

З викладеного суд приходить до висновку, що нараховані та сплачені за період проведення АТО суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України за податкові періоди, що передують 01 січня 2017 року, вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

У Рішенні Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року у справі №3-р(І)/2019 серед іншого зазначено, що у другому реченні абзацу двадцять шостого розділу І Закону №1989-VIII вказано: до зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність». Цим реченням законодавець визнав, що нараховані та сплачені відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України суми плати за землю за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями платників податків, та, по суті, встановив, що у таких випадках для захисту права власності шляхом повернення надміру сплачених сум плати за землю строки давності не застосовуються.

За правилами підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Ураховуючи викладене, днем виникнення надміру сплаченої суми/днем здійснення переплати є день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, тобто 01 січня 2017 року, оскільки до вказаного дня Податковий кодекс України не містив норм, які б давали змогу та підстави ТОВ «АГ «Богдан» вважати самостійно задекларовані податкові зобов`язання з плати за землю, зокрема, земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованих територіях, переплатою/надміру сплаченою сумою.

Отже, позивач має право на повернення надміру сплаченої суми плати за землю у розмірі 74 952,93 грн., сплаченої у період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року, в силу положень підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції до внесення до нього змін Законом №2989-VIII від 23 березня 2017 року, який набрав чинності 15 квітня 2017 року.

У Рішенні Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року у справі №3-р(І)/2019 наголошено, що держава зобов`язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам, та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод.

Отже, суд вважає підтвердженими обставини протиправної бездіяльності відповідача 1, яка полягає у безпідставному не здійсненні дій щодо коригування облікових показників ТОВ «АГ «Богдан» в інтегрованій (особовій) картці, чим позбавляє позивача можливості повернути з бюджету надмірно сплачену орендну плату, а з другого боку обтяжує його неіснуючим податковим боргом.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Визначеним в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям дії відповідача 1 не відповідають.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на таке, суд вважає, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту, який забезпечить поновлення порушеного права, та, зокрема, полягає у визнанні протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Донецькій області щодо не вчинення дій по коригуванню облікових показників (у бік зменшення) ТОВ «АГ Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.. а також зобов`язання відповідача 1 до вчинення відповідних дій.

Разом з тим, сума надмірно сплаченої ТОВ «АГ «Богдан» у період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плати за землю (орендної плати) у розмірі 74 952,93 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Донецькій області, яке у даному випадку є належним та повноважним органом з реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 5 387,45 грн. відповідно до платіжних доручень №1167 та №1168 від 29 серпня 2019 року. Водночас, виходячи з позовних вимог, які є майновими, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області підлягає сума 3466,45 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області; Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо не вчинення дій по коригуванню облікових показників (у бік зменшення) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області провести коригування облікових показників (у бік зменшення) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» в інтегрованій (особовій) картці на суму фактично відсутнього податкового боргу з орендної плати за землю на загальну суму 156 143,92 грн., у тому числі за недоїмкою з плати за землю (код бюджетної класифікації платежу (18010600) - 65 652,20 грн. за період з 01 вересня по 31 грудня 2014 року та нарахованої на неї пені в сумі 90 491,72 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» надмірно сплачену в період з 14 квітня по 30 вересня 2014 року плату за землю (орендну плату) у розмірі 74 952,93 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 93 коп.) (код бюджетної класифікації платежу (18010600).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 466,45 грн. (три тисячі чотириста шістдесят шість грн. 45 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан», адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 32347815, тел. 0762692017.

Відповідач 1: Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826.

Відповідач 2: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, адреса: 87500, м. Маріуполь, проспект Миру, 68, код ЄДРПОУ 37967785, тел. 0629470013.

Суддя В.І. Келеберда