Ухвала суду № 92655108, 04.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

04 листопада 2020 року Справа № 520/5779/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ДП “Чугуїво-Бабчанське лісове господарство” до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

В провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ДП “Чугуїво-Бабчанське лісове господарство” до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

13.10.2020 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправним наказ Державної екологічної служби у Харківській області від 29.07.2019 року № 557/11-02 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство"; визнати протиправним позаплановий захід держаного нагляду (контролю) щодо додержання ДП Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів Державної екологічної інспекції у Харківській області, вчинений в період із 30.07.2019 року по 12.08.2019 року, за результатами якого складено Акт проведеного планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів № 557/11-02/06-06; стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" розмір сплачених судових витрат.

Ухвалою від 19.10.2020 вказана заява про уточнення позовних вимог в частині вимоги про визнання протиправним наказу Державної екологічної служби у Харківській області від 29.07.2019 № 557/11-02 " Про здійснення позапланового заходу (перевірки) Державного підприємства "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" залишена без руху.

04.11.2020 представником позивача подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення та поновлення строку, яке мотивовано тим, що про підстави винесення наказу від 29.07.2019 № 557/11-02 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки) Державного підприємства "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" та зміст звернення гр. ОСОБА_1 , на підставі якого такий наказ виданий, підприємству стало відомо лише 09.06.2020 після отримання відзиву на адміністративний позов, до якого вказаний документ долучений в якості додатку.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Розглянувши вказане клопотання, суд, враховуючи положення ст.205, 229 КАС України вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Судовим розглядом встановлено, що за зверненням гр. ОСОБА_1 від 01.07.2019 на підставі погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.07.2019 № 5/4.1-11/8142-19 відповідачем видано наказ від 29.07.2019 № 557/11-02 " Про здійснення позапланового заходу (перевірки) Державного підприємства "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство".

На підставі вказаного наказу виписано направлення на проведення перевірки від 29.07.2019 № 557/11-02/06-06, у якому вказано реквізити наказу, яке під час виходу на перевірку вручено уповноваженій особі позивача, що підтверджується відповідним підписом у направленні.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний про оскаржуваний наказ, не був позбавлений можливості отримати його, ознайомитися з підставами видання та у випадку незгоди недопустити фахівців інспекції до проведення перевірки та, відповідно, оскаржити його протягом відведеного КАС України строку.

Зазначені ж позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Зі змісту п. 51 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п. 570 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії, правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 вбачається, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Враховуючи, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Не вирішення питання про можливість застосування строків звернення до суду може свідчити про порушення права на справедливий суд, яке закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”, справа “Голдер проти Сполученого Королівства”).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа “Gradescolo S.R.L. проти Молдови”. У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

В свою чергу, суд наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Строки звернення до суду обмежують, зокрема, можливість звернення особи до суду для оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо вони оскаржуються поза межами таких строків, встановлених процесуальним законом.

Слід зазначити, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративний позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.

За викладених вище обставин, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Резюмуючи все вищезазначене, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, проте не підтверджено жодних обставин, котрі були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суддя доходить до висновку, що жодних причин пропущення строку звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, ані матеріали позову, ані текст клопотання не містять.

Тому у клопотання про поновлення строку на звернення до суду належить залишити без задоволення, унаслідок чого позов підлягає поверненню у порядку ч. 2 ст. 123 КАС України.

Відповідно до положень п.2 ч. ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Оскільки під час підготовки справи до вирішення спору по суті виконані усі передбачені ч.2 ст.180 КАС України процесуальні дії в обсязі доводів та аргументів заявника і поданих ним документів, то відсутні перешкоди для прийняття рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 4-6,122,123, 180, 183, 194, 205, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

1.Клопотання про поновлення строку на звернення до суду - залишити без задоволення.

Позов в частині вимоги про визнання протиправним наказу Державної екологічної служби у Харківській області від 29.07.2019 № 557/11-02 " Про здійснення позапланового заходу (перевірки) Державного підприємства "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" повернути позивачу

Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

2. Закрити підготовче провадження по справі та призначити судове засідання для розгляду адміністративної справи по суті на об год. у приміщенні суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, зал №10.

Роз`яснити, що в частині закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті ухвала не оскаржується.

Роз`яснити, що рішення в частині повернення позову підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (а саме: протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Зоркіна Ю.В.