Рішення № 92655036, 05.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2020 р. Справа №520/11735/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хаківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2614 від 30.06.2020;

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи : з 27.09.1990 по 22.01.1991, з 23.01.1991 по 07.01.1992, з 29.06.1998 по 10.01.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.06.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Рішенням відповідача №2614 від 30.06.2020 позивачу відмовлено, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки періоди роботи позивача з 27.09.1990 по 22.01.1991, з 23.01.1991 по 07.01.1992, з 29.06.1998 по 10.01.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2012 не зараховано. Позивач вважає рішення протиправним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв`язку з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не зараховано спірні періоди до стажу роботи правомірно.

Правом на подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив сторони не скористались.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Харківській області № 2614 від 30.06.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 8 місяців 4 дні.

ОСОБА_1 звернувся 20.07.2020 до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просив повідомити: які періоди трудової діяльності (у тому числі підприємницької діяльності) були зараховані ГУ ПФУ у Харківській області до страхового стажу під час вирішення питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ; які періоди трудової діяльності (у тому числі підприємницької діяльності) не були зараховані ГУ ПФУ у Харківській області до страхового стажу під час вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 та на підставі чого такі періоди не були зараховані; окремо повідомити, чи зараховано до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 2004 по 2014 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 14.08.2020 №2000-0221-8/56021 позивачу надіслано копію виправленого Рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Харківській області № 2614 від 30.06.2020, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного стажу.

У вказаному виправленому рішенні відповідач зазначив, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 8 місяців 21 день. Також зазначив, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 27.09.1990 по 22.01.1991, оскільки наявне виправлення в наказі та даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58; з 23.01.1991 по 07.01.1992, оскільки заявником не надано трудовий договір; період здійснення підприємницької діяльності з 29.06.1998 по 10.10.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, оскільки відповідно до довідки відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 фінансово-економічного управління головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.06.2020 № 833/05-16 страхові внески не сплачувались; період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2012, оскільки відсутні дані СПОВ за вказаний період.

Вважаючи протиправним вказане рішення, а також незарахування відповідачем до стажу спірні періоди роботи, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 6статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або па інших умовах, передбачених законодавством, або викопують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім 'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком: 2) пенсія по інвалідності: 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з приписами ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ст.26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судом встановлено, що в рішенні ГУ ПФУ в Харківській області № 2614 від 30.06.2020 року зазначено, що до трудового стажу не врахований період з 27.09.1990 по 22.01.1991, оскільки наявне виправлення в наказі та даті наказу про звільнення.

Позивачем додано до позовної заяви копію трудової книжки, з якої судом встановлено, що спірний запис (запис № 8) не містить виправлень в наказі та даті наказу про звільнення. Натомість, є виправлення в номері статті КЗпП, на підставі якої позивача звільнено.

При цьому, судом встановлено, що поряд з виправленим номером статті є її розшифрування словами - "звільнений за згодою сторін", у зв`язку з чим суд вважає, що будь-які сумніви щодо підстав звільнення відсутні. Крім того, звільнення на визначення періоду роботи не впливає.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача у період роботи з 27.09.1990 по 22.01.1991.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи з 23.01.1991 по 07.01.1992, оскільки заявником не надано трудовий договір, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містяться відомості про періоди роботи".

Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок надання додаткових документів, в тому числі письмових трудових договорів, лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З копії трудової книжки позивача судом встановлено, що про вказаний період роботи містяться записи № 9 від 23.01.1991 (зарахований до кооперативу "Активний" за договором в будбригаду в якості теслі 5-го розряду) та № 10 від 07.01.1992 (звільнений з роботи за закінченням договору).

Судом не встановлено, що вказані записи виправлені, неточні чи потребують додаткового підтвердження, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказані періоди роботи позивача відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу.

Щодо зарахування до загального трудового стажу період здійснення позивачем підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 р. подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 р. — за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується: спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 р. — довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5).

Відповідно до ч. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 час роботи осіб, які загинаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.

З 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу Фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкти підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданий позивачем, з 29.06.1998 року до 11.12.2018 року ОСОБА_1 здійснював підприємницькудіяльність як фізична особа- підприємець.

08 липня 1998 року позивач взятий на облік як платник єдиного внеску.

01 січня 2012 року позивачзареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_2 .

Здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується також копіями торгових патентів за 1999-2011 роки, деклараціями про доходи, які подано позивачем до податкового органу, довідкою Центрального управління ГУ ДПС у Харківській області від 06.07.2020.

Період підприємницької діяльності позивача з 1998 року по 2012 рік включно - у Реєстрі відсутній.

Судом встановлено, що позивач сплачував страхові внески, проте річні звіти за період з 01.01.2004 по 31.12.2012 до пенсійного фонду не подавав, внаслідок чого йому не було зараховано такі періоди до загального стажу.

Водночас, судом встановлено, що позивачем подавались до органу пенсійного фонду, а також до суду квитанції щодо сплати єдиного податку за періоди з 2012 рік по 2015 рік, квитанції про сплату страхового збору за період з 2004 року по 2007 рік та за 2010 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пенсійний орган помилково не врахував сплачені позивачем суми страхового внеску для зарахування страхового стажу, оскільки неподання звітів не свідчить про те, що приватний підприємець не займався підприємницькою діяльністю.

Аналогічна позиція викладена у постановах ВСУ 04 березня 2020 року по справі №284/289/16-а. від 16 травня 2019 року по справі №667/3500/14-а. від 26 березня 2020 року по справі № 414/1864/16-а.

Також суд звертає увагу, що за змістом оскаржуваного рішення період роботи з 06.01.2001 по 31.12.2002 не зарахований до страхового стажу, оскільки у цей період страхові внески не сплачувалися. Відповідач па підтвердження таких доводів посилається на Довідку відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 фінансово-економічного управління від 30.06.2020за № 833/05-16. При цьому, відповідно до Довідки фінансово-економічного управління від 07.07.2020 року №2000-0508-8/41346, виданої на ім`я позивача, за період з 01.02.2001 року по 31.12.2002заявник є платником фіксованого патенту, страхові внески сплачені.

Сплата страхових внесків за період з 01.02.2001 року по 31.12.2002 додатково підтверджується і листом ГУ ПФУ в Харківській області під 25.06.2020 року № 2000-0507-8/37216.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у не зарахуванні до трудового стажу періоди підприємницької діяльності позивача з 29.06.1998 по 10.01.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2012, а тому рішення ГУ ПФУ у Харківській області №2614 від 30.06.2020 підлягає скасуванню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи: з 27.09.1990 по 22.01.1991, з 23.01.1991 по 07.01.1992, з 29.06.1998 по 10.01.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2012, у зв`язку з чим призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.06.2020, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хаківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні ді ї- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2614 від 30.06.2020.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи: з 27.09.1990 по 22.01.1991, з 23.01.1991 по 07.01.1992, з 29.06.1998 по 10.01.1998, з 01.01.2000 по 05.06.2000, з 06.01.2001 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2012, у зв`язку з чим призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.06.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов