Рішення № 92654684, 05.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2020 року м. Рівне №460/4912/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04. 2020 року № 0070638-5305-1701, № 0070639-5305-1701, № 0070640-5305-1701, № 0070641-5305-1701, № 0070642-5305-1701, № 0070643-5305-1701 та № 0070644-5305-1701 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об`єктах нежитлової нерухомості,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, не у спосіб, закріплений Податковим кодексом України. Вказав, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а будівлі, які йому належать на прав приватної власності, використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, зазначив, що вказані об`єкти нежитлової нерухомості відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, а податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 13.07.2020 позовна заява була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 29.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, вказав, що за фізичною особою ОСОБА_1 обліковуються нежитлові приміщення, які є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки дані будівлі не використовуються у сільськогосподарській діяльності позивача, а будівлі їдальні та адмінбудівля не відносяться до споруд сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 06.10.2020, у зв`язку із перебуванням головуючого у щорічній відпустці, розгляд справи відкладено до 04.11.2020.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Позивач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 04.11.2020 суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 05.06.2008 та 21.01.2009 ОСОБА_1 належить на праві власності адмінбудівля, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 385,3 кв. м., будівля зерноскладу, що розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1024,0 кв. м., будівля корівника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1688,1 кв. м., будівля ворохосушилки, що розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 587,0 кв. м., будівля автовагової, що розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв. м., будівля зерноскладу, що розміщена за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 1049,2 кв. м., їдальня, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 90,0 кв. м. (а.с. 43-49).

Вказані обставини також підтверджено копіями технічних паспортів на дані будівлі (а.с. 43-49).

Право власності на зазначені судом об`єкти нерухомості набуті позивачем відповідно до рішень Березнівського районного суду Рівненської області від 20.05.2008 у справі № 2-499-2008 та від 23.12.2008 у справі № 2-1022-2008.

Крім того, вказаними рішеннями підтверджено, що нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , створено КСП «Україна`у межах своєї діяльності (а.с. 41, 42).

У квітні 2020 року Головне управління ДПС у Рівненській області згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі - ПК України), прийняло податкові повідомлення-рішення від 14.04. 2020 року № 0070638-5305-1701, № 0070639-5305-1701, № 0070640-5305-1701, № 0070641-5305-1701, № 0070642-5305-1701, № 0070643-5305-1701 та № 0070644-5305-1701, згідно з якими визначило позивачу грошове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на загальну суму 101867,11 грн. за 2017 рік (а.с. 34-40).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Разом з тим, звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

З системного аналізу зазначеної норми права суд дійшов висновку, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 01.10.2019 по справі № 0340/1905/18, який відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо не поширення пільг визначених у абзаці ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України на будівлі, що належать позивачу, оскільки вони не використовуються ним у сільськогосподарській діяльності, є безпідставними та відхиляються судом.

Разом з тим, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівля зерноскладу, будівля корівника, будівля ворохосушилки, будівля автовагової, будівля зерноскладу, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду, лізинг чи позичку відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що зазначені будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку та не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

Відтак, помилковими є доводи відповідача, що позивач не має права на пільгу, встановлену зазначеною нормою, оскільки не використовував об`єкти нерухомості за цільовим призначенням.

Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення від 14.04. 2020 року № 0070638-5305-1701, № 0070639-5305-1701, № 0070640-5305-1701, № 0070641-5305-1701, № 0070642-5305-1701 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 91949,98 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас будівля їдальні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та адмінбудівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за назвою до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства не відносяться. Доказів щодо віднесення зазначених будівель до відповідного класу позивачем не надано. Таким чином, вказані будівлі є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, а податкові повідомлення-рішення від 14.04.2020 №0070643-5305-1701 та №0070644-5305-1701 прийняті контролюючим органом у межах, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством, є правомірними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Крім того, Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача частково правомірні, обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення, а заперечення відповідача суд частково відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 919 (дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 51 коп. сплачених згідно квитанцій № 0.0.1759356923.1 від 07.07.2020 та № 0.0.1778646005.1 від 24.07.2020 (а.с. 22, 60).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 14.04. 2020 року № 0070638-5305-1701, № 0070639-5305-1701, № 0070640-5305-1701, № 0070641-5305-1701 та № 0070642-5305-1701.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 919 (дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 51 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля