Рішення № 92654350, 02.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3842/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ТОВ "Єристівський ГЗК", позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (надалі також відповідач, митний/контролюючий орган), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2020 №00000441501 та №00000451501 про застосування штрафу згідно зі статтею 120 Податкового кодексу України у розмірі 1020,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність спірних рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України з огляду на відсутність у відповідача повноважень щодо застосування до ТОВ "Єристівський ГЗК" штрафів за несвоєчасне подання митних декларацій без проведення перевірки та оформлення її результатів актом встановленої форми. Крім того, на переконання позивача, Дніпровська митниця не являлась контролюючим органом у спірних відносинах, а в діях підприємства відсутній склад правопорушення, визначеного пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та протиправність /а.с. 46-51/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірних рішень, зауваживши, що факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 120 ПК України, підтверджено актами про несвоєчасне подання митних декларацій від 09.04.2020 №№ 205/7.5-28-18/7.5-15-17 та 207/7.5-28-18/7.5-15-17, що складені посадовою особою ВМО №2 митного поста "Кременчук" Дніпровської митниці Держмитслужби.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив /а.с. 80-82/, а представником відповідача - заперечення на відповідь /а.с. 87-93/, у яких підтримано раніше висловлені позиції з приводу вирішення спору.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ТОВ "Єристівський ГЗК" є юридичною особою, основний вид діяльності товариства - добування залізних руд (код КВЕД 07.10), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 6-7/.

18.11.2019 позивачем до митного поста "Кременчук" доставлені товари "шини гумові, нові, для вантажних автомобілів "BRIDGESTONE", ввезені на митну територію України за попередніми митними деклараціями від 31.10.2019 № UA806060/2019/000597 та від 01.11.2019 № UA806060/2019/000601 /а.с. 52-54, 62-64/.

Зазначені товари розміщені позивачем на складі тимчасового зберігання ТОВ "Єристівський ГЗК" з єдиними уніфікованими документами від 12.12.2019 № UA110380/20065 та від 13.12.2019 № UA110680/20066 /а.с. 60, 70/.

09.04.2020 посадовою особою ВМО №2 митного поста "Кременчук" Дніпровської митниці Держмитслужби складено акти про несвоєчасне подання митних декларацій №№ 205/7.5-28-18/7.5-15-17 та 207/7.5-28-18/7.5-15-17, у яких зазначено, що позивачем не виконані вимоги частини першої статті 263 МК України щодо строків декларування товарів, ввезених на митну територію України 18.11.2019 /а.с. 61, 71/.

10.04.2020 Дніпровською митницею Держмитслужби сформовані податкові повідомлення-рішення №№ 00000441501, 00000451501, якими на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та частини другої пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн за кожне порушення /а.с. 10-13/.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДМС України, однак рішеннями контролюючого органу вищого рівня від 23.06.2020 №№ 08-1/10-03/13/6777 та 08-1/10-03/13/6781 скарги ТОВ "Єристівський ГЗК" залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін /а.с. 14-27/.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 10.04.2020 №№ 00000441501, 00000451501, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, урегульовані положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МК України).

За змістом пунктів 20, 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 МК України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

У силу пункту 7 частини першої статті 337 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Порядок проведення посадовими особами митних органів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, визначений статтею 345 МК України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

За змістом частин четвертої та шостої згаданої статті, під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Процедуру документування результатів перевірок визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (надалі - Порядок №727).

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Відповідно до пунктів 41.1, 41.3 статті 41 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

У контексті наведеного варто зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Цією постановою Уряду установлено, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна митна служба є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено Положення про Державну митну службу України (надалі - Положення №227). Цією постановою установлено, що Державна митна служба, її територіальні органи виконують встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функції та повноваження органів доходів і зборів до внесення до таких актів відповідних змін у частині, що стосується повноважень Державної митної служби, її територіальних органів.

Пунктом 1 Положення про Державну митну службу України визначено, що Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

У силу підпунктів 3, 34, 36, 37 пункту 4 Положення №227 Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань: забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; проводить відповідно до законодавства документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати у повному обсязі митних платежів, і зустрічні звірки; визначає у передбачених Митним та Податковим кодексами України випадках суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовує до платників податків передбачені законом штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог законодавства з питань митної справи та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, інші санкції та обмеження у торгівлі з окремими країнами відповідно до міжнародних актів.

За змістом абзацу другого пункту 46.1 статті 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Статтею 110 ПК України визначено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 116.1 статті 166 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

У силу пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішень митного органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання митних декларацій.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність таких рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку юридичній обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з того, що в силу положень частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

У контексті наведеного суд не погоджується з доводами позивача про те, що Дніпровська митниця Держмитслужби на момент виникнення та реалізації спірних відносин не набула повноважень контролюючого органу у розумінні пункту 41.1 статті 41 ПК України, адже відповідні повноваження були визначені у постановах Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та від 06.03.2019 №227.

Водночас суд враховує спосіб реалізації відповідачем своїх повноважень у спірних відносинах. При цьому суд акцентує увагу на тому, що діяльність органів державної влади (у даному випадку Дніпровської митниці Держмитслужби) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом" або, інакше кажучи, "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Так, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі актів про несвоєчасне подання митних декларацій від 09.04.2020 №№ 205/7.5-28-18/7.5-15-17 та 207/7.5-28-18/7.5-15-17, що складені посадовою особою ВМО №2 митного поста "Кременчук" Дніпровської митниці Держмитслужби, а юридичною підставою їх прийняття зазначені положення підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та частини другої пункту 120.1 статті 120 ПК України.

Оцінюючи наведені доводи митного органу, суд звертає увагу на такі обставини.

Дослідивши залучені до матеріалів справи копії згаданих актів про несвоєчасне подання митних декларацій суд встановив, що їх складено у довільній формі, без урахування вимог Порядку №727, яким визначено процедуру документального оформлення результатів перевірок платників податків, зокрема з питань дотримання вимог митного законодавства.

Як наслідок, такі акти не приймаються судом у якості належного доказу вчинення позивачем правопорушень у сфері дотримання вимог митного законодавства, адже в силу їх невідповідності вимогам Порядку №727 вони не можуть вважатись актом перевірки, у якому відображено факт вчинення платником податків порушень.

До того ж, суд звертає увагу на те, що згадані акти складені одноособово посадовою особою митного органу, без проведення перевірки платника податків, залучення його уповноважених осіб до такої перевірки, отримання від нього документів, пояснень тощо та без дотримання вимог МК України в частині визначення порядку проведення документальних перевірок.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що відповідач у спірних відносинах допустив розширене тлумачення своїх повноважень, оскільки обраний ним спосіб реалізації владної управлінської функції щодо здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи не передбачений чинними нормативно-правовими актами.

Окрім того, суд визнає необґрунтованими висновки відповідача щодо необхідності застосування до ТОВ "Єристівський ГЗК" штрафних (фінансових) санкцій з підстав, визначених підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та частиною другою пункту 120.1 статті 120 ПК України. При цьому суд виходить з того, що підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України не передбачено застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства з питань митної справи. Натомість цією нормою визначено, що у разі неподання платником податків в установлені строки податкової (митної) декларації контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів (тобто нараховує суму відповідного податку та/або збору), якщо при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування.

Водночас застосування до платника податків виключно штрафних (фінансових) санкцій є можливим на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, однак відповідач зазначену норму у спірних відносинах не застосував.

Так само, пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій виключно у разі неподання або несвоєчасного подання таким платником податкових декларацій.

Посилання відповідача на положення абзацу другого пункту 46.1 статті 46 ПК України, у силу якого митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань, суд визнає безпідставними, адже передбачене у статті 120 ПК України податкове правопорушення безпосередньо не пов`язане з нарахуванням митних платежів.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом, що їх видав, конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень є можливим лише у разі достатнього та належного обґрунтування таким суб`єктом підстав та умов, що передували ухваленню рішення.

Невиконання відповідним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході розгляду справи не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, не надано суду доказів вчинення дій щодо виявлення та документального оформлення вчиненого позивачем правопорушення у спосіб, передбачений законом.

З цих підстав суд не надає правову оцінку доводам відповідача про порушення ТОВ "Єристівський ГЗК" вимог 263 МК України в частині строку подання митних декларацій, адже ухвалення суб`єктом владних повноважень рішень без дотримання визначеної законом процедури свідчить про невідповідність оспорюваних рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України, що є безумовною підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Єристівський ГЗК" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір загалом у розмірі 4204,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 02.07.2020 №№1960, 1961 /а.с. 38, 39/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Таким чином, зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 10 квітня 2020 року №№00000441501 та 00000451501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 35713283; вул. Будівельників, 15, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39802).

Відповідач (боржник): Дніпровська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба