Рішення № 92653601, 09.09.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7262/20

пр. № 2/759/3842/20

09 вересня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 12046 грн 23 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп., відшкодування вартості проведеної оцінки збитку у розмірі 2000 грн 00 коп., відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп. та вирішити питання щодо судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 12.12.019 приблизно о 19 год. 15 хв. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Hyundai» д.н.з НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження траснпортних засобів та позивачу завдано матеріальної шкоди, оскільки цвільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai» д.н.з НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у АТ «СГ «ТАС» , яка за результатами розгляду заяви позивачу було відшкодовано страхове відшкодування у розмірі 12555 грн 77 коп., разом з тим розмір відновлювального ремонту складає 24602 грн 00 коп., крім цього внаслідок пошкодження майна позивачу також було завдано моральної шкоди, яка за внутрішнім переконанням позивача складає 10000 грн 00 коп., при цьому позивачем було понесено матеріальні виплати у зв`язку із проведенням оцінки збитку, які складають 2000 грн 00 коп., а також витрати пов`язаін з наданням правової допомоги у розмірі 7000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2020 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 40).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 24046 грн 23 коп., що за своїм розміром не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12.12.2019 приблизно о 19 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai» д.н.з НОМЕР_1 по пр. Палладіна, 46 у м. Києві не виьрала безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 13.1 ПДР України

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2020 ОСОБА_2 визнано винною за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 92).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно полісу №АО 6505650 діючий на 12.12.2019 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai» д.н.з НОМЕР_1 застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне) (а.с. 58).

Згідно рахунку фактури №017/01 від 28.01.2020 сума матеріального збитку завданого транспортному засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 становить 24602 грн 00 коп. (а.с. 59, 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 6 Закону Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як зазначив позивач страхова компанія АТ «СГ «ТАС» (приватне) виплатило йому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , яка становить 12555 грн 77 коп., при цьому ним не долучено таких доказів до матеріалів справи.

Таким чином позивач вважає, що підповідач зобов`язана відшкодувати різницю від суми рахунку та виплатою страхового відшкодування у розмірі 12046 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Проведення оцінки транспортних засобів регулюється спільним наказом (Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних «транспортних засобів».

Відповідно до п. 1.2. Методики Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Проведення оцінки та оформлення звіту (результатів оцінки) здійснено з порушенням норм методики та ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну і оціночну діяльність в Україні.

Так, відповідно до п.п. г) п. 5.3 Методики До початку технічного огляду оцінювач (експерт) ознайомлюється з наданими документами і фіксує такі дані (якщо вони необхідні для складання висновку): ідентифікаційні дані КТЗ згідно з наданими документами: тип, марка, модель (модифікація), виробник, країна-імпортер (для КТЗ іноземного виробництва, що ввозиться на митну територію України), колір кузова (кабіни - для вантажних автомобілів, платформи - для причепів, рами, паливного бака та оперення - для мототехніки), рік виготовлення, номери двигуна, кузова, шасі (рами), ідентифікаційний номер КТЗ , реєстраційний номер КТЗ , відмітки про дату заміни номерних складників.

Відповідно до п. 5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Також, було порушено п. 5.2. Методики, де зазначено, про виклик заінтересованих осіб, зокрема немає доказів того, що відповідача було повідомлено про проведення огляду.

Однак позивачем не надано звіту відповідно до якого встановлено матеріальну шкоду транспортного засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 24046 грн 23 коп., а рахунок №017/01 від 28.01.2020 не є в повній мірі належним доказом, оскільки ним не підтверджується обсяг та характер пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та і професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов`язкового проведення, зазначених у ст. 7 цього Закону, виконана суб`єктами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Вимоги в частині стягнення відшкодуванян вартостті проведеної оцінки збитку у розмірі 2000 грн 00 коп. є похідними від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, у задоволенні яких відмовлено.

Позивач у своїх позовних вимогах просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп.

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за матеріальну та моральну шкоду згідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму ВСУ України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» юридичною підставою виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є склад цивільного правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди, який включає в себе наступні невідємні елементи: 1) безпосередньо наявність такої шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного звязку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача; 4) вині останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню шкоди якщо остання була заподіяна не з її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

У силу ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №5 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Надані докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди, остання не довела та не надала належні та допустимі докази заподіяння їй такої шкоди, обґрунтованості зазначеного розміру такої шкоди. Тобто відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні у даній частині вимог.

Згідно доадатку №1 до договору пронадання юридичних послуг №18/02/20-ЮП/IL позивач також поніс витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп., яку він просить стягнути з відповідача по справі (а.с. 33).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3. ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 7 ст. 135 ЦПК України у випадку відмови у позові суд ухвалює рішення про відшкодування за рахунок позивача витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141,142 цього Кодексу.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

У постанові від 01.10.2002 по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак, позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували сплату витрат пов`язаних із опатою коштів на правничу допомогу.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат, однак позивачем таких доказів не було надано до суду на підставі чого у задоволенні зазначеної вимоги необхідно відмовити.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було долучено до позовної заяви жодного доказу який би підтверджував розмір збитків.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353, 417 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 14.09.2020.