Вирок № 92651353, 02.11.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7223/20

Провадження №1-кп/522/2286/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

учасники судового провадження (до суду не викликались на підставі ч.2 ст.381 КПК України):

прокурор Богулевський А.В.,

представник потерпілого ТОВ «МН ГРУП» Башликова Т.С.,

захисник Терлецька К.А.,

обвинувачений ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160500001262 від 17 березня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Молдова, молдованина, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 07.06.2019 Саратським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 128 КК України до 150 годин громадських робіт;

- 26.02.2020 Тарутинським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 389, ч. 2 ст. 389 КК України до обмеження волі терміном 1 рік, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Так, 16.03.2020, близько 16:30 години, ОСОБА_1 заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебував на території торгівельно-готельного комплексу «Пассаж» по вул. Преображенська, 34, в м. Одесі та підшукував майно, яким можливо заволодіти.

Піднявшись по сходах на третій поверх вказаного комплексу ОСОБА_1 побачив пожежний щит, в якому розміщувався комплект з ствола, гайки та пожежного рукава. Вказані речі він визначив предметом свого злочинного посягання, розуміючи, що вони мають певну матеріальну цінність.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви та розуміючи протиправність своїх дій, впевнившись в тому, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих, ОСОБА_1 підійшов до пожежного щиту, зірвав пломбу та відчинив його. Далі він дістав звідти пожежний комплект – ствол, гайку ГЦ-50 та рукав 51 мм, які належать ТОВ «МН ГРУП» та поклав до сумки, яку завчасно підготував для викрадення майна.

Виконавши вказані дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, ОСОБА_1 покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши ТОВ «МН ГРУП» матеріальну шкоду на суму 1710 грн. Вищезазначені обставини встановлені органом досудового розслідування та, як встановлено судом, не оспорюються учасниками судового провадження.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 в присутності захисника - адвоката Башликової Т.С., надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, згоден з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.1 ст.162 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Представником потерпілого ТОВ «МН ГРУП» Башликовою Т.С. надано письмову заяву, в якій остання погодилась з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодилась з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

З огляду на те, що під час досудового розслідування підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності прокурор Богулевський А.В. у обвинувальному акті виклав своє клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч.1 ст.302 КПК України.

Як встановлено, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.185 КК України.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він не працює, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, не одружений.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив.

При призначенні обвинуваченому покарання за вчинений кримінальний проступок, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, який не працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, суд вважає що виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 2 (два) місяці, що відповідає санкції статті станом на 16.03.2020 року.

Вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 1 ст. 389, ч. 2 ст. 389 КК України до обмеження волі терміном 1 рік, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 скоїв до набрання зазначеним вироком Тарутинського районного суду Одеської області законної сили.

Остаточно покарання обвинуваченому, на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року, при цьому суд вважає за доцільне застосуватипринцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також суд враховує, що покарання за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року ОСОБА_1 не відбув повністю, оскільки триває випробувальний термін, тобто приписи ч. 4 ст. 70 КПК України щодо зарахування до остаточного покарання покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у даному випадку застосовані бути не можуть.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді обмеження волі, призначеного за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, суд ухвалює остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На думку суду, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особа обвинуваченого, дають суду підстави вважати, що його виправлення та перевиховання можливі без відбування покарання, у зв`язку із чим відповідно до ст.75 КК України він підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням, а також на нього слід покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які є необхідними та достатніми для його виправлення, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (справа №199/1496/17, провадження № 51-4631км18) об`єднана палата Касаційного кримінального суду зазначила, що підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду виявлене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Суд доходить такого висновку на підставі тих відомостей, які оцінює на момент ухвалення вироку, зокрема, відомостей про вчинений особою злочин (злочини). Разом із тим, вчинення особою не одного, а двох і більше злочинів, може мати визначальний вплив на зміст висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, вид і розмір призначеного покарання.

Саме тому суд, при призначенні покарання за злочин (злочини), про який (які) стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання, від відбування якого особу звільнено згідно положень ст. 75 КК, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів.

При цьому слід виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК, вмотивувавши своє рішення щодо цього.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд, виклавши відповідні мотиви, має встановити тривалість іспитового строку (в межах визначених ст. 75 КК), з урахуванням кількості вчинених злочинів, форми вини, виду умислу чи необережності, мотивів та мети, якими керувався винуватий, стадії вчинення злочину, конструкції складу злочину (формальний, матеріальний, усічений), характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів та особи обвинуваченого, форми та виду співучасті, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Перебіг іспитового строку починається з моменту проголошення вироку (ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід не обирався.

Судові витрати по справі - відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370-374, 381-382 КПК України

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 2 (два) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді обмеження волі, призначеного за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-пожежний рукав Д-51 з стволом (РС-50, 2015, виготовлений з металу типу алюміній), вважати таким, що повернуто власнику;

-сумку дорожню «Ding Zgi, ezciting world» повернути власнику;

-цифровий диск з відеозаписами з камер внутрішнього спостереження торгівельно-готельного комплексу «Пассаж» по вул. м. Одеса, вул. Преображенська, 34, зберігати в матеріалах судової справи.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Суддя Л.С. Єршова