Рішення № 92650539, 05.11.2020, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/582/20

Провадження № 2/499/253/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

05 листопада 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін по справі в смт.Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу № 499/582/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до підписаної ним заяви № б/н від 18.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено, початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.

Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався до 7000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування картрахунку.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.04.2020 року має заборгованість - 18968,60 грн., яка складається з наступного: 10345,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10345,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3614,42 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 3629,57 грн нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 гривень (фіксована частина); 879,46 грн (процентна складова)

Розрахунок суми заборгованості позивачем додається.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

У справі призначено спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі.

Відповідач судове поштове відправлення не отримав, до суду кореспонденція повертається з відмітками про інші причини невручення.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судове поштове відправлення (копія позову з додатками, ухвала про відкриття спрощеного провадження) направлялося за адресою за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а згідно позначки працівника вручити поштове відправлення не представляється можливим, відповідачка не проживає, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач отримав ухвалу про відкриття спрощеного провадження та повідомлений про порядок розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитом підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свій висновок суд мотивує тим, що відповідно до заяви № б/н від 18.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено, початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався до 7000,00 гривень.

Судом в якості доказу досліджено належним чином завірену копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» ( а.с.17).

Про недійсність цієї заяви відповідач не заявляє, тому суд вважає за можливе взяти до уваги даний доказ, як доказ того , що між сторонами відбулись цивільні правовідносини.

Укладений між сторонами договір складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості та не спростована відповідачем.

За наданим позивачем розрахунком у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.04.2020 року має заборгованість - 18968,60 грн., яка складається з наступного: 10345,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10345,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3614,42 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 3629,57 грн. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 гривень (фіксована частина); 879,46 грн. (процентна складова).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути такі його складові: заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, пеню, а також штрафи.

Дослідивши додані банком розрахунки, судом було встановлено, що у першій частині наданого Банком розрахунку заборгованості за період з 18.11.2016 року по 31.07.2018 року у стовпчику - «тіло кредиту прострочене на звітню дату» прострочена заборгованість зазначена у розмірі 0,00 грн. ( а.с.7-9)

Заборгованість у стовпчику «тіло кредиту прострочене» починає рахуватися тільки з 11.08.2018 року в розмірі 263,5 грн. Таким чином, штучно змінюючи ліміт, Банк фактично погашує заборгованість за процентами за користування кредитом (у позові заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., у розрахунку заборгованості заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.) і показує заборгованість по «тіло кредита прострочене».

Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позові не вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості, не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі 10345,15 грн.

Взагалі банком у позові зазначається, що кредитний ліміт був збільшений до 7000,00 гривень, при цьому заборгованість відповідача становить 10345,15 гривень, при цьому доказів цієї заборгованості не надає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обґрунтування.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХII «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Судом встановлено відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Тобто, відсутні підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, оскільки не можливо встановити строк з якого у позивача настає право вимоги до відповідача про стягнення простроченої заборгованості.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Судом встановлено, що при розгляді справи фактично знайшла підтвердження та обставина, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, що підтверджується анкетою-заявою, яка має природу кредитного договору та розрахунком заборгованості, разом з тим, правові підстави для стягнення заявлених сум позивачем відсутні.

Оскільки вимоги про стягнення заборгованості за відсотками на прострочений кредит згідно ст.625, пені, а також штрафів є похідними від стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, у їх задоволенні також необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки тіло кредиту складає 00,00 грн., в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів як стягнення штрафних санкцій за користування кредитними коштами.

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

При розгляді цих спірних правовідносин судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 та у постанові Верховного Суду у справі № 344/3627/169-ц від 12.06.2019.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207,525, 526, 530,549,551, 610-612, 623, 624, 625, 629, 634, 638, 640, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄРДПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР. М. Тимчук