Рішення № 92650069, 29.10.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа№303/3774/20

2/303/1429/20

ряд. стат. звіту - 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивований тим, що 22.05.2018 року о 07 год. 30 хв., біля буд.№6 по вул..Пряшівська в м.Мукачево сталася ДТП, під час якої автомобіль марки «Mercedes-Bens», д.н.з.: НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 , рухаючись в напрямку вул.І.Франка в м.Мукачево, зіткнувся з велосипедом під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення. В період лікування, з метою відновлення життєдіяльності ОСОБА_1 було здійснено витрати, які були викликані необхідністю придбання медикаментів, медичних матеріалів та виробів медичного призначення тощо на загальну суму у розмірі 12 695 гривень. Крім цього, у зв`язку із вищезазначеним ДТП, позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, зокрема їй завдано фізичних та душевних страждань, які спричинили негативні зміни у її житті, негативні переживання та спогади, фіксованість уваги та неможливості повного відновлення життєдіяльності, переживання, фізичних незручностей, неспроможність вести звичайний спосіб життя тощо. Таким чином, позивач оцінює розмір завданої моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень.

Представник позивача Азьома Ю.М. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача ОСОБА_1 , просить суд позов задоволити з підстав зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме визнає в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000 - 30 000 гривень. В іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення в якому просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у ньому.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7105 в ЗОКЛ ім.А.Новака та №9541 в Мукачівській ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.05.2018 року по 11.06.2018 року, а також з 09.07.2018 року по 02.08.2018 року (а.с. 9-13).

Із Постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2020 року слідує, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018070040001218 від 22.05.2018 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с. 22-24).

Дані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п.4 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього буди неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано лише внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

З огляду на встановлені судом обставини, слід зазначити, що представник позивача, на підтвердження своїх вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, подав до суду копії чеків з різних аптек з різними сплаченими сумами (а.с. 14-21), однак не додав до суду докази, які підтверджували б їх належність саме позивачу ОСОБА_1 , які пов`язані саме з лікуванням останньої внаслідок вищезазначеної ДТП, тобто відсутні докази про медичне призначення їх позивачу, та які б давали суду можливість прийти до висновку про взаємозв`язок з призначеним лікуванням та вчиненими на це витратами.

Таким чином, суд не бере до уваги зазначені чеки про вартість медикаментів, оскільки вони є неналежними та недостовірними доказами, не містять інформацію предмета доказування та на підставі них не можна встановити дійсні обставини справи. Представник позивача, у свою чергу, не обґрунтував належність їх для підтвердження своїх вимог, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Що стосується іншої позовної вимоги представника позивача, а саме стягнення моральної шкоди, то згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги вищезазначене, у суду не викликає сумнів щодо спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ДТП, а тому вважає, що із врахуванням душевних страждань, переживань та порушення звичного способу життя, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, часткове визнання відповідачем позову в цій частині, дану позовну вимогу слід задоволити частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 35 000 гривень моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 211, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29.10.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір