Рішення № 92649108, 27.10.2020, Волноваський районний суд Донецької області

221/5388/20

2/221/1347/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 р. м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Писанець С.І.,

при секретарі Гуровій Л.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Волноваського районного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 11.08.2020р. звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» з вищевказаними вимогами. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 1994 року працював на підприємстві відповідача на різних посадах та 02 березня 2020 року наказом №200-к від 02.03.2020р. його було звільнено згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. В порушення вимог закону, виплата належних позивачу при звільненні сум - 86 507,13 грн. у день звільнення власником здійснена не була, а відбулась лише 28.07.2020 року. У зв`язку із вказаною затримкою та відповідно до ст. 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний сплатити окрім заборгованості при звільненні, також й середній заробіток за весь час затримки, що на момент складання позовної заяви становить 113 629,00 гривень. Дії роботодавця щодо непроведення з позивачем розрахунків при звільненні поставили останнього у скрутне матеріальне становище, унеможливили його нормальне існування та членів його сім`ї, що мало наслідки виникнення тяжкого психологічного стану для нього як особи, що невзмозі забезпечити свою родину коштами для існування та зумовило необхідність шукати джерела доходу для забезпечення коштів для існування. Тому, ОСОБА_1 незаконними діями відповідача була спричинена моральна шкода, оцінена у 10 000,00 гривень. З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи у розмірі 113 629,00 гривень та 10 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 19.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання з розгляду справи, розгляд якої відкладався та був призначений на 14 вересня 2020 року.

Від відповідача на адресу суду 23.09.2020 року надійшов відзив на позов, з порушенням строку для його надання визначеного ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 19.08.2020 року, однак враховуючи введення карантину на території держави, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахта імені М.С.Сургая» до розгляду в межах даної цивільної справи.

Згідно відзиву на позов відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено з підприємства наказом №200-к від 02.03.2020 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Сума до сплати, яка належала позивачу на час звільнення становила 86 507,13 гривень, згідно платіжних доручень, зазначена сума вже повністю була перерахована позивачу 28.07.2020р. У зв`язку з відсутністю у підприємства грошових коштів на виплату заробітної плати та введенням простою на підприємстві з грудня 2019 року, несплатою в повному обсязі підприємством за поставлену вугільну продукцію з боку покупців, ДП «Шахта імені М.С.Сургая» не мало можливості розрахуватись з позивачем у строки визначені ст. 116 КЗпП. Тому, відповідач, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, та заявляючи про неспівмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 113 629,00 гривень з сумою заборгованістю перед позивачем, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсягу, врахувати також недоведеність позивачем перед судом спричинену йому моральну шкоду. Окрім того, у відзиві відповідач просив суд справу розглянути без участі представника ДП «Шахта імені М.С.Сургая».

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до вимог статті 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який працював на ДП «Шахта імені М.С.Сургая», 02 березня 2020 року наказом №200-к було звільнено згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до змісту відзиву Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» ОСОБА_1 нараховані грошові кошти, які на момент звільнення складали 107 641,98 гривень, належна сума до сплати за березень 2020 року становила 86 507,13 гривень.

Грошові кошти були перераховані відповідачем позивачеві:

- у розмірі 10181,93 гривень згідно платіжного доручення №59 від 29.04.2020 року;

- у розмірі 1318,68 гривень згідно платіжного доручення №67 від 22.05.2020 року;

- у розмірі 75006,52 гривень згідно платіжного доручення №42 від 28.07.2020 року;

Тобто, станом на 28.07.2020 року позивач отримав у повному обсягу суму заборгованості по заробітній платі. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день його звільнення складає 1136,29 гривень.

Так, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Шахта імені М.С.Сургая» та був звільнений з підприємства на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення, з останнім не було проведено повного розрахунку всіх належних йому сум. Середньоденна заробітна плата становить 1136,29 гривень, оскільки кожна зі сторін посилається на зазначені обставини як в досліджених письмових доказах, так і в наданому суду позові.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Позивачем визначена загальна сума стягнення середнього заробітку за весь час розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи, яка станом на 11.08.2020 року становить 113629,00 гривень, яку останній вираховував виходячи з 100 робочих днів за які має бути оплачений середній заробіток та середньоденного заробітку - 1136,29 гривень, суд погоджується з даним розрахунком позивача.

Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме, за період з 03 березня 2020 року по 28 липня 2020 року, який підлягає відшкодуванню позивачеві Державним підприємством «Шахта імені М.С.Сургая» становить 113629,00 гривень (100 робочих дні х 1136,29 гривні = 113 629,00 гривень).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, зазначаючи про відмову у виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з його неспівмірністю з розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати, з відсутністю вини підприємства відповідача - посилається на висновки викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, яка визначає умови/підстави та обставини, які мають бути враховані судом при визначенні такої співмірності.

Однак, відповідач не заперечуючи проти факту наявності станом на 03 березня 2020 року заборгованості перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати та її розміру, не визначає, які саме заходи були вжиті підприємством для здійснення щонайшвидшої виплати звільненому працівникові належних йому сум та узгодження з останнім можливого часу/графіку проведення такої виплати.

Більш того, суд вважає необхідним зауважити, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, сума нарахованої заробітної плати була сплачена йому невеликими частинами, остання з яких майже за десять днів до розгляду справи, а тому, суд приходить до висновку, що при стягненні з ДП «Шахта імені М.С.Сургая» на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 113 629,00 гривень буде в повній мірі дотримано балансу та принципу співмірності між розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати та стягуваної з підприємства компенсації.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача, який тривалий час працював на ДП «Шахта імені М.С.Сургая», був вимушений звільнитись у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що перешкоджало продовженню виконуваній роботі, а наслідком невиплати при звільненні всіх сум, що належали позивачу від підприємства, стала втрата ОСОБА_1 нормальних життєвих зав`язків, погіршення його життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу для забезпечення власного утримання та утримання родини.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача ДП«Шахта імені М.С.Сургая» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої до суду квитанції від 10.08.2020 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову у сумі 1136,30 гривень.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 , суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору розмірі 852,23 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23 ЦК України, ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» (ЄДРПОУ 40695853) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 113 629 (сто тринадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» (ЄДРПОУ 40695853) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» (ЄДРПОУ 40695853) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 852,23 (вісімсот п`ятдесят дві) гривні 23 копійки.

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Волноваський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.В.Писанець