Рішення № 92648858, 05.11.2020, Кам'янський районний суд Черкаської області

05.11.2020

Справа № 696/956/20

2/696/458/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року місто Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Ніколенко О.Є.,

за участі:

секретаря судового засідання – Зачепи Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду в місті Кам`янка, цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1

до

відповідача Михайлівської об`єднаної територіальної громади

вимоги позивача: визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Михайлівської об`єднаної територіальної громади, у якому просить визнати за ним впорядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), що належала його матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що згідно архівної довідки, виданої Архівним відділом Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області в архівному фонді відділу Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області у книзі реєстрації та їх переоформлення на право власності на земельну частку (пай) по Кам`янській міській та Ревівській сільській раді (ВАТ «Кам`янське») зареєстровано 5.10.2001 р. за реєстраційним № 253 сертифікат серія PH №038950 на ім`я ОСОБА_2 , за місцем проживання власника сертифікату - АДРЕСА_1 , розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 3,62; вартість земельної частки (паю) в грн.- 18349. Підпис власника сертифікату на земельну ділянку в книзі реєстрації сертифікатів отримувача - зазначено.

Тобто за життя його мати, ОСОБА_2 , отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), подала документи на оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, однак не встигла його оформити та одержати у зв`язку із її смертю.

Маючи намір прийняти спадщину звернувся до приватного нотаріуса, але постановою від 24.01.2020 у прийнятті заяви йому було відмовлено в зв`язку з тим, що спадщина не прийнята у встановленому порядку.

Позивач вважаючи, що порушено його право власності на спадщину звернувся до суду та просить:

визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) колишнього члена ВАТ «Кам`янське» ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якій земельна частка (пай) належала на праві власності згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 038950, виданого та зареєстрованого 5 жовтня 2001 року за № 253 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах, що розташована в адміністративних межах Ревівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року (а.с.22-23) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року (а.с. 30) підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник Михайлівської ОТГ також у судове засідання не з`явився, до суду від сільського голови В. Максименка, надійшла заява в якій він просить розгляд справи провести без участі їхнього представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть виданого повторно 22.10.2019 року, серія НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кам`янка Черкаської області (а.с. 11).

З постанови приватного нотаріуса Кам`янського районного нотарільного округу Аренґель Ґ.Ю. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 24.01.2020 року вбачається, що у видачі ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відмовлено в зв`язку з тим, що ним не прийнята спадщина в установленому порядку та не подані правовстановлюючі документи на майно (а.с. 12).

Згідно копії державного акту на право колективної власності на землю серія І-ЧР № 000155 від 14.11.2001 (а.с. 13-14) Державний акт на право колективної власності на землю видано ВАТ «Кам`янське» с. Ревівка Кам`янського р-ну, Черкаської обл., Кам`янською районного Радою народних депутатів Кам`янського району Черкаської області вказаному власнику землі передається у колективну власність 1096.0 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Кам`янської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 18 червня 2001 року № 253. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 20.

Відповідно до копії архівного витягу з додатку до протоколу засідання комісії від 14.11.2003 р. «Про надання в приватну власність земельних ділянок часток (паїв) співвласникам землі ВАТ «Кам`янське» по Кам`янській міській та Ревівській сільській радах», де в 325 графі заначено прізвище ім`я та по батькові ОСОБА_2 , № земельної ділянки НОМЕР_1 , площа 3,56 га. (а.с. 15-17).

Згідно копії довідки про наявність та розмір земельної частки (паю) №Ч-6/0-0.260-6/134-20, виданої відділом у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що згідно розпорядження Кам`янської районної державної адміністрації «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) співвласникам землі ВАТ «Кам`янське» по Кам`янській міській та Ревівській сільській раді» від 12.12.2003 № 423 в адмінмежах Ревівської сільської ради в розмірі 3,35 кадастрових гектари, вартістю 17055 (Сімнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень в цінах 1995 р. (а.с. 18).

Довідкою № 203 від 23.01.2020 року виданої виконавчим комітетом Кам`янської міської ради Кам`янського району Черкаської області підтверджується, що ОСОБА_2 , 1922 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до довідки голови вуличного комітету була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_2 . Інші особи на день смерті ОСОБА_2 не проживали (а.с. 19).

Архівною довідкою № 04-02/97 від 09.09.2020, виданою Архівним відділом Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області підтверджується, що в архівному фонді відділу Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області у книзі реєстрації та їх переоформлення на право власності на земельну частку (пай) по Кам`янській міській та Ревівській сільській раді (ВАТ «Кам`янське») зареєстровано 5.10.2001 р. за реєстраційним №253 сертифікат серія PH №038950 на ім`я ОСОБА_2 , за місцем проживання власника сертифікату - АДРЕСА_1 , розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 3,62; вартість земельної частки (паю) в грн.- 18349. Підпис власника сертифікату на земельну ділянку в книзі реєстрації сертифікатів отримувача – зазначено (а.с. 20).

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права інтересу.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Відповідно до ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1,4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, якімістять інформацію що до предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, що не стосуються предмета доказування.

Правові підстави для задоволення позову зазначені позивачем враховуючи наступне.

Як вказано у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує це право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець має право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У відповідності до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця - ст. 525 ЦК УРСР.

Згідно з ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Натомість з доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Доказів щодо управління або володіння спадковим майном в законом передбачений термін, також в матеріалах справи відсутні.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, або вступити у фактичне володіння спадковим майном на протязі законом встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох видів спадкування, як за законом, так і за заповітом.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини як за законом так і за заповітом слід вчинити дії, які б свідчили про дійсний намір спадкоємця прийняти спадщину в порядку спадкування.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про продовження строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Такий позов позивачем не подано і доказів того, що останній звертався із заявою про продовження строку для прийнятття спадщини і є чинне рішення суду з даних підстав не надано.

Згідно п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 « Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай) суд повинен з`ясувати чи була ця особа членом КСП на час передання Державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього Державного акта.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку що додається до Державного акта на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі не може позбавити її права на земельну частку.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до Державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі Державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого є певна особа.

До вручення зазначеного акту власником землі була держава, а після передачі його у КСП земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП. Всі працівники колишніх господарств, у тому числі й пенсіонери, які залишалися членами нових підприємств та були живими на дату отримання Державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Земельного Кодексу України, в редакції 05.05.1993 року, який діяв на час виникнення відповідних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, при цьому правоздатність це передбачена нормами правоздатність (можливість) індивіда мати суб`єктивні юридичні права і виконувати суб`єктивні юридичні обов`язки, яка виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

В листі Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, зазначено - що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Суд враховує, що відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред`явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.(ст. 76 ЦК УРСР).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог можливо лише у разі наявності на те законних підстав.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що обставини справи та наявні у ній докази не дають підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги не звертався в межах законом встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.

Жодних доказів того, що в межах строку, передбаченого законодавством, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, або про поважність пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини та продовження строку на прийняття спадщини, він не надав, що виходячи зі змісту ст. 549 ЦК УРСР України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

Разом з тим, пропуск позивачем строків звернення до суду з позовом, суд розцінює як окрему підставу для відмови в задоволенні позову, що передбачено п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Таким чином враховуючи обставини справи та правові підстави для задоволення позову, докази надані позивачем, юридичну природу спірних правовідносин і Закон, який їх регулює, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати по справі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважати фактично понесеними позивачем.

З цих підстав, керуючись ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Земельного Кодексу України, в редакції 05.05.1993 року, ст. 524, 525, 548, 549, 550, 551 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.1218 ЦК України в редакції 2004 року, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 року, п.п. 1-2, 5 Указу Президента від 08.08.1995, № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" ст.ст. 4, 12, 13, 78, 89, 142, 206, 210, 247, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Михайлівської сільської об`єднаної територіальної громади про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кам`янський районний суд Черкаської області.

На рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: с. Пасічна, Надвірнянського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Михайлівська сільська об`єднана територіальна громада, місцезнаходження: вул. ГероївМайдану, 27, с. Михайлівка, Кам`янський район Черкаської області, 20825, ЄДРПОУ 34176446.

Повне судове рішення складено 05.11.2020 року.

Суддя Кам`янського районного суду

Черкаської області О.Є. Ніколенко