Рішення № 92648688, 27.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2653/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Нечепорук Л.Ю., Коцюбинської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просили суд стягнути з відповідача ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 600 000 грн.

Представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та письмових поясненнях, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що 06 грудня 2016 року о 19 год. їй зателефонував чоловік та повідомив, що отримав опіки на виробництві і його відпустили додому. Повернувшись додому о 21 год. того ж дня злякалася зовнішнього вигляду чоловіка, побачила, що нога була набрякла, очі дуже «текли» та запропонувала викликати швидку, однак чоловік відмовився з тієї причини, що начальник цеху запевнив його, що нічого страшного не трапилося, він може йти додому, йому відкриють лікарняний. На наступний день разом з чоловіком вони поїхали, до лікарів окуліста та хірурга, які повідомили, що ОСОБА_1 необхідно терміново госпіталізувати у зв`язку з отриманими травмами. ОСОБА_1 лікувався стаціонарно в КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» та інших медичних закладах, в тому числі в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук» в м.Києві, де була проведена операція. Вказала, що ПрАТ «Рівнеазот» коштів на лікування чоловіка не надало, лише після операції перерахували 24 000 грн. Зазначила, що ОСОБА_1 необхідно провести ще одну операцію, але за відсутності коштів це зробити неможливо. В результаті отриманих травм та каліцтва чоловік отримав III групу інвалідності та переведений на іншу роботу по стану здоров`я.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що 06 грудня 2016 року разом з ОСОБА_1 працювали в одній зміні та зливали аміак із залізничних цистерн. Вказав, що коли ОСОБА_1 підійшов до цистерни, щоб перевірити залишок аміаку стався розрив гумового рукава. ОСОБА_1 відразу побіг в ЦПУ. Зазначив, що він разом з ОСОБА_7 перекрили вентилі по подачі аміаку. Вказав, що гумовий рукав, який використовувався для приєднання до залізничних цистерн для зливу рідкого аміаку розривався неодноразово, про що було відомо керівництву підприємства, однак керівництво не поспішало здійснювати його заміну пояснюючи це тим, що іншого рукава в наявності немає. Зазначив, що коли він прийшов в ЦПУ ОСОБА_1 промивали ногу водою. Під час роботи ОСОБА_1 був у спецодязі та спецвзутті. Вказав, що після нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 гумові рукави, які використовувалися на підприємстві для наливу (зливу) рідкого аміаку були замінені.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 суду показав, що 06 грудня 2016 року біля 18 год. прийшов до свого брата ОСОБА_1 та звернув увагу на його праву ногу, яка була покрита пухирцями. Зі слів брата йому стало відомо, що на підприємстві стався розрив шлангу по якому подавався аміак, внаслідок чого аміак потрапив йому на ногу та обличчя. Запропонував викликати швидку, однак брат відмовився. На наступний день брат звернувся в КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня», де був госпіталізований в стаціонар.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що 06 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримав опік правої ноги під час виконання зливу аміаку із залізничних цистерн внаслідок розриву рукава, який мав дефекти. Після отриманої травми ОСОБА_1 звернувся в ЦПУ для отримання допомоги. Про те, що у нього були пошкодженні очі ОСОБА_1 нічого не казав. Під час виконання роботи ОСОБА_1 не було порушено вимоги законодавства про охорону праці.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показала, що 06 грудня 2016 року повернувшись з роботи додому побачила, що права нога її сина ОСОБА_1 була в тяжких опіках, на ногу неможливе було дивитися. Зазначила, що син нічого не хотів розповідати про травмування та на наступний день був госпіталізований в КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня». Вказала, що зі слів сина їй стало відомо, що рукав, який використовувався на підприємстві для наливу рідкого аміаку рвався не вперше.

Суд, заслухавши- позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Нечепорук Л.Ю., Коцюбинську О.Ю., свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, 06 грудня 2016 року о 16 год. 35 хв. при виконанні трудових обов`язків апаратника підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції 5-го розряду дільниці виробництва аміачної води і розділення повітр`я, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав виробничу травму - відмороження правої гомілки І-ІІ-ІІІ ст., ранній реактивний період.

Комісією ПАТ «Рівнеазот» проведено розслідування нещасного випадку, що стався 06 грудня 2016 року о 16 год. 35 хв. на ПАТ «Рівнеазот», на естакаді наливу (зливу) рідкого аміаку в залізничні цистерни Е-1 кор.308 цеху Аміак-1, з потерпілим ОСОБА_1 за результатами якого складено акт від 09 грудня 2016 року форми Н-5. та акт №3 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Із акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №3 від 09 грудня 2016 року форми Н-1 вбачається, що основною причиною настання нещасного випадку є технічна причина, конструктивні недоліки, недостатня надійність, розрив гнучкого гумового рукава через неякісне виготовлення, а в даному випадку не герметичність внутрішньої гумової оболонки. При проведенні гідравлічного випробування частинки води попали в пустоти між зовнішньою і внутрішньою оболонками рукава. При експлуатації рукава аміак з`єднавшись з водою, утворив агресивну рідину, яка привела до корозії проволоки і в подальшому втрати міцності властивостей обплетення (згідно заключення відділу діагностики і контролю від 08.12.2016 року).

Згідно п.п.6.3.1 п.6.3 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5, немає відомостей про осіб, в тому числі потерпілого, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, перелік порушень вимог законодавства про охорону праці, посадових інструкцій.

Позивач ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» POP з 07 грудня 2016 року по 09 січня 2017 року з діагнозом комбінована травма правої гомілки та гомілково-ступневого суглобу: відмороження правої гомілки І-ІІ ст., хімічний опік правої гомілки (аміак) та гомілково-ступневого суглобу І-ІІ-ПІ ст.2% поверхні тіла, хімічний опік кон`юктиви і рогівки обох очей І-ІІ ст.

Відповідно до листа КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» POP №504/1/01-26/16 від 09.12.2016 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в опіковому центрі з 07 грудня 2016 року з діагнозом: відмороження правої гомілки І-ІІ-ІІІ ст., ранній реактивний період. Отримана травма відноситься до легких.

Згідно довідки МСЕК серії АБ №0001454 від 19 липня 2017 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, при первинному огляді, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 30% та ІІ групу інвалідності з 17 липня 2017 року. Дата переогляду липень 2018 року.

Згідно довідки МСЕК серії АВ №0752508 від 19 липня 2017 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 17 липня 2017 року по 01 серпня 2018 року, внаслідок трудового каліцтва, з ураженням опорно-рухового апарату.

Згідно довідки МСЕК серії АБ №0031407 від 10 лютого 2020 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, під час повторного огляду, позивачу ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 30 % з 23 січня 2020 року. Дата переогляду січень 2021 року.

Після отриманих травм позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до медичних закладів, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №541646 ДУ «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України від 27 січня 2017 року, епікризами КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» РОР від 03 березня 2017 року та від 10 листопада 2019 року, довідкою ДУ «Інститут травматології та ортопедії «НАМН України від 10 березня 2017 року.

09 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву про відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом в розмірі 600 000 грн.

Згідно листа ПрАТ «Рівнеазот» №716 від 26.02.2018 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що причиною настання нещасного випадку, який стався з ним 06 грудня 2016 року є розрив гнучкого гумового рукава 38x54 через неякісне його виготовлення виробником АО «Кварт», Росія. Тому даний факт свідчить про відсутність вини підприємства в настанні нещасного випадку.

Із довідки ПрАТ «Рівнеазот» №1344 від 11 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 у лютому 2017 року була надана матеріальна допомога в сумі 30 000 грн., яка була оподаткована ПДФО, згідно зі ст.167 ПК України за ставкою 18% в розмірі 5400 грн., а також військовим збором за ставкою 1,5% відповідно до п.161 Перехідних положень ПК України в розмірі 450 грн. Після утримання вище перелічених та передбачених діючим законодавством податків ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога в сумі 24 150 грн.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року за клопотанням представників сторін по справі була призначена судово-медична експертиза, виконання якої доручено КЗ «Обласне бюро судової-медичної експертизи» Рівненської обласної ради.

Згідно висновку експерта №14 від 29 січня 2020 року, ОСОБА_1 був уражений водним розчином аміаку на виробництві 06 грудня 2016 року близько 16 год. 30 хв. Після ураження потерпілий відчув печіння, почервоніння і появу міхурів на правій гомілці. Гомілку обробили «Пантенолом» (хто саме не вказано). У зв`язку з погіршенням стану звернувся в лікувальний заклад 07 грудня 2016 року о 10 год. 00 хв., де йому було виставлено діагноз «Комбінована травма правої гомілки і гомілково-ступневого суглобу, відмороження правої гомілки І-ІІ ст., хімічний опік правої гомілки (аміак) та гомілково- ступневого суглобу І-ІІ-ІІІ ступеня 2% поверхні тіла, хімічний опік кон`юктиви і рогівки обох очей І-ІІ ст.

З приводу вказаної травми ОСОБА_1 неодноразово протягом 2016-2018 років лікувався у різних лікувальних закладах. Станом на жовтень місяць 2018 року у потерпілого мали місце такі наслідки травми: післяопікові рубці нижньої третини правої гомілки та правого гомілково-ступневого суглоба з незначним порушенням функції правого гомілково-ступневого суглоба; незначне порушення функцій опори та пересування.

Відмічені наслідки виробничої травми (контакт з аміаком), на думку експертної комісії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неправильним наданням йому медичної допомоги, зволіканням із зверненням у спеціалізований лікувальний заклад і, як наслідок, довготривала дія аміаку на шкіру потерпілого протягом 18 годин, що і призвело до некротичного її ураження. При умові надання медичної допомоги у відповідності з діючими інструкціями та негайної доставки потерпілого ОСОБА_1 в лікувальний заклад (бригадою швидкої чи транспортом підприємства), найбільш ймовірно, що вказаних наслідків можна було б уникнути.

Згідно ч.4 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч.1 ст.1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювана.

Згідно частин 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Суд критично ставиться до заперечень представників відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди, оскільки її наявність підтверджується наданими позивачем суду вищезазначеними доказами дослідженими в судовому засіданні. Представники відповідача не надали суду доказів, які б з достовірністю підтверджували відсутність вини підприємства у заподіяні шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом враховано тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість отриманої травми, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату життєвих зв`язків, обсяг втрати позивачем працездатності внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», і вважає, що сума 600 000 грн. є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу шкоди, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду завдану трудовим каліцтвом в розмірі 150 000 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за категорією спорів про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом, задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану трудовим каліцтвом в розмірі 150 000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» судовий збір в дохід держави в розмірі 1500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.І Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.