Постанова № 92648606, 30.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9524/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю представника позивача адвоката - Добродій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,- в с т а н о в и в :

До Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 червня 2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в м. Рівненській області рядовим поліції Івановим М.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2671488 відносно нього, за порушення вимог п. 2.1.б ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, виходячи з того, що інспектор не мав правових підстав для вимоги пред`явлення позивачем та перевірки реєстраційних документів на мотоцикл, яким керував позивач 11.06.2020 року, так як він не порушував ПДР України. Зазначає, що відносно нього винесено лише оскаржувану постанову, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, які полягали у русі по тротуару працівниками патрульної поліції не складалась.

06.07.2020 року судом винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Судом надано відповідачу 15-ти денний термін для подачі відзиву на позовну заяву, який обраховується з дня вручення копії ухвали.

Згідно розписки, представник відповідача отримав копію ухвали суду від 06.07.2020 року та примірник позовної заяви з додатками.

Відповідач, у встановлені строки до суду відзиву на позов не подав.

07.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов без доказів направлення його стороні відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються, зокрема документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідачем пропущено строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Добродій О.М. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та просила суд задовольнити позовні вимоги повністю. Додатково суду пояснила, що копія відзиву позивачу не надходила, а відтак просила не брати до уваги відзив та долучені до нього докази, омскільки вони подані з порушенням вимог КАС України.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Ухвалою суду від 06.07.2020р. відкрите спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.00 год. 13.08.2020р. з викликом сторін. Представник відповідача копію ухвали з копією позову та додатками до неї отримав в суді 06.07.2020р. Ухвалою суду відповідачу було роз`яснено право подачі до суду відзиву на позов тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та поперджено про наслідки порушення строків подачі відзиву.

Що стосується поданого до суду 05.10.2020р. відзиву, оптичного диску як докази, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Частиною 8 ст. 79 КАС України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Суд на місці ухвалив, докази, долучені відповідачем, до відзиву на позовну заяву, який подано з пропущенням строку встановленого судом, суд визнає такими, що не подані у встановлений строк та не приймаються до розгляду. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою від 11.06.2020р. інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в м. Рівненській області рядовим поліції Івановим М.В. ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, як особа яка порушила вимоги п. 2.1.б ПДР України за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Як убачається з оглянутої судом копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2671488, 11 червня 2020 року об 17:43:01 в м. Рівне, по вул. Драгоманова, 23 водій здійснив рух по тротуару та не мав при собі реєстраційного документа на автомобіль, чим порушив п. 2.1.б ПДР.

Ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, зокрема за порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Зі змісту оскаржуваної постанови випливає, що підставою для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 було порушення ним встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами та відсутність реєстраційного документу на автомобіль. Фактично у постанові вказані два окремих правопорушення. Постанова не містить посилань на застосування ст. 36 КУпАП - накладення адміністративного стягнення при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, та не надано доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (ч. 1 ст. 122 КУпАП).

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено з дослідженої копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2671488 від 11.06.2020 року - у фабулі правопорушення поліцейський зазначає, що ОСОБА_1 рухався по тротуару та не пред`явив реєстраційний документ на автомобіль, таке твердження не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 рухався не на автомобілі, як зазначено у оскаржуваній постанові, а на мотоциклі «YAMAHA» д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, суд приходить до висновку, що належні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного правопорушення відсутні.

Позивач стверджує, що рухався з дотриманням ПДР, а тому підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням у працівників патрульної поліції, не було, а відтак у нього не виник обов`язок пред`являти реєстраційний документ на транспортний засіб, такі твердження відповідача не спростовані відповідачем – суб`єктом владних повноважень, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування транспортним засобом, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Так, порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.6 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Окрім того, статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи

користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість

спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Суд приходить до висновку, що оскльки відносно позивача не виносилася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України за ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема за порушення ним встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови, то суд прийшов до висновку, про неправомірність вимог посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб. Така позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17. Суд касаційної інстанції у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 нагадав, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного

правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

На необхідності безсумнівного доведення вини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).

З огляду на наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2671488 від 11.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оскаржувана постанова не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, як незаконна, оскільки при ухваленні постанови порушений процесуальний порядок розгляду адміністративного правопорушення виходячи з положень чт. 36 КУпАП, та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують сам факт руху позивача по тротуару. Окрім того, у постанові зазначений не вірний транспортний засіб, на якому рухався в той день позивач.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. . 9, 19, 20, 77, 241, 244, 245, 246,286, 295, 297 КАС України, суд, - в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ №2671488 від 11 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Департамент патрульної поліції , місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646. Повний текст рішення виготовлено 05.11.2020 року. Повний текст рішення виготовлено 05.11.2020 року.

Суддя: О.В.Панас