Рішення № 92647944, 04.11.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2039/20

Провадження № 2/539/892/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Даценка В.М.,

з участю секретаря судових засідань – Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.06.2017 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів в електронній формі № 201619, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти у сумі 550 гривень, шляхом перерахування на картковий рахунок, вказаний позичальником, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків у розмірі, відповідно до п. 1.5 договору, а саме зобов`язувався сплатити відсотки за користування позикою на наступних умовах: 1,9% від суми позики, але не менше 30 гривень за перший день користування позикою; 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня позики в межах строку позики, зазначеного у п.1.3 Договору; 1,9% додатково до основних процентів від суми позики, що не була повернута своєчасно за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у п.1.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Отримавши кошти, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання зі сплати боргу, в зв`язку з чим заборгованість за вказаним договором станом на 02.07.2020 року становить 22937,20 гривень, з яких: 550 гривень - заборгованість за основною сумою позики; 11226,60 гривень - заборгованість за відсотками; 11160,60 гривень - заборгованість за простроченими відсотками, яку і просив стягнути позивач, а також судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, звернувся до суду з клопотанням, прохаючи розглядати справу без його участі, позовні вимоги прохав задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча, відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши обставини справи дослідивши докази в порядку заочного провадження, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 05.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики грошових коштів №201619 в електронній формі (а.с.23-31), строком на 30 днів, тобто до 05.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти у сумі 550 гривень (п.1.1 Договору), шляхом перерахування на картковий рахунок, вказаний позичальником (п.1.4 Договору), строком на 30 днів (п.1.3 Договору), зі сплатою відсотків у розмірі, відповідно до п. 1.1.5 Договору, а саме зобов`язувався сплатити відсотки за користування позикою на наступних умовах:1,9% від суми позики, але не менше 30 гривень за перший день користування позикою; 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня позики в межах строку позики, зазначеного у п.1.3 Договору; 1,9% додатково до основних процентів від суми позики, що не була повернута своєчасно за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у п.1.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором.

В разі, якщо позичальник не повернув суму позики у встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених п.1.5.1 Договору проводиться на фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім цього додатково до основних процентів на вимогу позикодавця, доведену до позичальника, шляхом розміщення відповідного повідомлення в особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 1,9% від суми позики за день прострочення, при цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів (п.1.5.2 Договору).

На виконання умов договору позики, ТОВ «ВЕЛЛФІН» через оператора послуг платіжної інфраструктури WAYFORPAY, яке надає послуги з переказу коштів ТОВ «ВЕЛЛФІН», відповідно до договору № ВП-180516-3, укладеного 18 травня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (а.с.34-36), перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 550 гривень.

Відповідно до графіку розрахунків за договором позики № 201619 від 05.06.2017 року (а.с.32), сукупна вартість позики на 05.07.2017 року складає 883,50 гривень (550 гривень сума по договору + 333,05 гривень - сума до сплати процентів).

Як вбачається з Довідки щодо заборгованості, наданої позивачем - ТОВ «ВЕЛЛФІН», (а.с.33), станом на 02.07.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 201619 від 05.06.2017 року становить: 22937,20 гривень, з яких: 550 гривень - заборгованість за основною сумою позики; 11226,60 гривень - заборгованість за відсотками; 11160,60 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.

Так, суд зазначає, що підставами позовних вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» є неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов Договору позики, укладеного в електронній формі, шляхом направлення заявки для отримання позики та отримання грошових коштів від ТОВ «ВЕЛЛФІН» у вигляді позики на платіжну картку, які він не повернув у строк та в порядку, що встановлені Договором.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст. ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону № 675-VIII.

Таким чином, 05.06.2017 року ОСОБА_1 , оформивши на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» заявку для отримання позики у розмірі 550 гривень на строк 30 днів, шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просив перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайта ТОВ «ВЕЛЛФІН» https://creditup.com.ua. (а.с.16-22), погодився з умовами договору позики, оформленому сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Прийнявши позитивне рішення ТОВ «ВЕЛЛФІН» через ТОВ ВК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3, здійснило переказ 550 гривень на платіжну картку ОСОБА_1 .

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору позики.

У п. 3.1 Договору позики сторони погодили, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься відповідно до графіку розрахунків (а.с.32).

За встановлених обставин укладення Договору позики та не виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо повернення позики та нарахованих відсотків за користування коштами, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики – 550 гривень.

Щодо стягнення суми нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами Договору позики № 201619 від 05.06.2017 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальниці суму позики, а остання зобов`язувалася повернути надану позику у повному обсязі до 05.07.2017 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 14.07.2017 року. Після закінчення строку його дії, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Суд критично оцінює Довідку щодо заборгованості за Договором позики № 201619 від 05.06.2017 року (а.с.33), оскільки із неї не вбачається порядку щоденного нарахування відсотків та прострочених відсотків, тобто дана довідка містить лише загальну суму без наведення розрахунку.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач - ТОВ «ВЕЛЛФІН» нараховувало заборгованість за відсотками за договором (11226,60 гривень) та простроченими відсотками (11160,60 гривень) за користування позикою за 1093 календарних днів, що включає період, який виходить за межі строку надання позики - 30 днів.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, заявлена позивачем - ТОВ «ВЕЛЛФІН» вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності з п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 526, 629, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 280 ЦПК України суд , -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, рахунок ІВАN- НОМЕР_1 , в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя,48) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за Договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість по Договору позики № 201619 від 05.06.2017 року в сумі 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень, що складається із основної суми позики.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судові витрати в розмірі 52 (п`ятдесят дві) гривні 68 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення – за його письмовою заявою, поданою протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко