Ухвала суду № 92647297, 16.10.2020, Миронівський районний суд Київської області

16.10.2020 Єдиний унікальний № 371/201/20

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 201/ 20

Провадження № 1-кп/371/ 68 /20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

з секретарем Овчаренко В.С.,

за участі

прокурора Саєнка С.О.,

представника

потерпілої особи Вторнікової Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Ткаченка С.О.,

розглянувши клопотання представника потерпілої особи про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 08 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000007, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області від Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000007 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України.

У підготовчому засіданні представник потерпілої особи заявила клопотання про повернення обвинувального ату прокурору, в зв`язку із його невідповідністю вимогам, передбаченим КПК України.

Своє клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_1 не є службовою особою, а відтак не являється суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того своє клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема у складанні та видачі службовою особою завідомо не правдивих офіційних документів під час виконання умов договору підряду від 23 грудня 2019 року «398 «Про виконання поточного ремонту по заміні вікон даху Миронівської районної філії Київського обласного центру зайнятості», проте умови цього договору сторонами виконано.

Обвинувачений та його захисник клопотання представника потерпілої особи підтримали. Захисник обвинуваченого звернув увагу суду на некоректність формулювань, викладених в обвинувальному акті. Зокрема коштами якого бюджету обвинувачений заволодів, комунального бюджету, державного бюджету, бюджету підприємства чи ОСОБА_1 . Некоректно вказано потерпілу сторону. Вказано, що обвинувачений завірив довідку про вартість будівельних робіт свого підприємства, при цьому про підприємство мова в обвинувальному акті не йде.

Прокурор Побірайко Ю.О. в судовому засіданні 30 червня 2020 року заявив клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні, яке мотивував необхідністю ознайомлення із клопотанням представника потерпілої особи та надання йому часу для підготовки заперечень.

Протокольною ухвалою суду від 30 червня 2020 року в підготовчому судовому засіданні була оголошена перерва для надання можливості прокурору Побірайко Ю.О. ознайомитись із клопотанням представника потерпілої особи про повернення обвинувального акту прокурору, для підготовки ним своєї позиції щодо неї. Ця перерва тривала понад три місяці, проте прокурор Побірайко Ю.О. за цей час не направив до суду своїх аргументів на підтримку чи заперечення по суті клопотання, в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні 15 жовтня 2020 року прокурор Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Саєнко С.О. своєї думки щодо заявленого представником потерпілого клопотання про повернення обвинувального акту прокурору не висловив, оскільки не знайомий із матеріалами справи, включений до групи прокурорів по даному кримінальному провадженню лише 15 жовтня 2020 року, тому просив суд повторно оголосити перерву для його ознайомлення із матеріалами кримінального провадження.

Протокольною ухвалою суд відмовив прокурору в повторному оголошенні перерви по справі для надання йому часу на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, оскільки матеріали кримінального провадження знаходяться в прокурора, суд 30 червня 2020 року саме для надання часу прокурору Побірайку Ю.О. ознайомитися із клопотанням представника потерпілої сторони про повернення обвинувального акту та підготовки заперечень оголошувалася перерва в підготовчому судовому засідання, тривалість якої склала понад три місяці, проте в судове засідання прокурор Побірайко Ю.О. не з`явився, протягом часу перерви своїх заперечень до суду не направив.

Включення до групи прокурорів нового представника державного обвинувача, зокрема в день продовження підготовчого судового засідання, за умови, що в групі прокурорів наявні і інші прокурори, всі матеріали кримінального провадження знаходяться в прокурора, прокурору вже було надано для підготовки своїх заперечень строк тривалістю понад три місяці не утворює юридичних наслідків, які обумовлюють необхідність повторного оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні. За нормою ч. 2 ст. 317 КПК України суд зобов`язаний забезпечити часникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання, лише після призначення справи до судового розгляду, а тому судом розцінюється такі дії сторони обвинувачення як зловживання своїми процесуальними правами, з метою затягування розгляду клопотання про повернення обвинувального акту.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні не заперечували, представник потерпілої особи проти задоволення клопотання прокурора заперечила, свої заперечення мотивувала тим, що суд вже оголошував перерву в підготовчому судовому засіданні за аналогічним клопотанням прокурора.

Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для усунення його невідповідності вимогам частин 2 та 4 ст. 291 КПК України, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу.

Словосполучення «зобов`язані неухильно додержуватися» означає, що слідчий та прокурор під час прийняття процесуальних рішень повинні чітко виконувати приписи процесуального закону, оскільки недотримання цих норм при вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень створює наслідки їх недійсності

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За загальним правилом судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Як вбачається із першої сторінки обвинувального акту, у ньому після реквізитів прокурора який затвердив цей обвинувальний акт зазначено, що «Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020110220000007, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020, про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України».

Тобто, в найменуванні кримінального провадження, така особа як ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України.

При цьому як вбачається із цієї ж першої сторінки обвинувального акту, після вищенаведених слів, зазначено, що «у кримінальному провадженні №12020110220000007, від 08.01.2020 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, обвинувачується: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , …».

Таким чином, обвинувальний акт містить розбіжності щодо переліку злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України;

чи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.

Кримінальна відповідальність в Україні та процедура притягнення до кримінальної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.

Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

З огляду на те, що обвинувальний акт містить розбіжності в переліку злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на те що він повинен бути детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, при цьому обвинувальний акт, як рішення прокурора яким обвинуваченому висунуто обвинувачення містить розбіжності в переліку злочинів, в яких він обвинувачується, то суд приходить до висновку, що обвинувальний акт складено із порушенням норм п. п. 1, 5, ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, в обвинувальному акті допущено неточності та розбіжності у викладенні як фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, так і формулюванні обвинувачення, а саме:

В обвинувальному акті містяться твердження, що ОСОБА_1 «підписав та завірив печаткою свого підприємства документи, а саме довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 від 26.12.2019 за ф. КБ-3 на суму 55500 гривень та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 від 26.12.2019 за ф. КБ-2в на суму 55500 грн…».

При цьому в обвинувальному акті не зазначено найменування підприємства, печаткою якого обвинувачений завірив ці документи, та не зазначено, яке відношення має таке підприємство до виконання умов договору підряду №398 від 23 грудня 2019 року «Про виконання поточного ремонту по заміні вікон даху Миронівської районної філії Київського обласного центру зайнятості».

У відповідності до ст. ст. 57, 62 Господарського кодексу України підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, який є юридичною особою та має своє найменування.

Фізична особа-підприємець це громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність за умови його державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи (ст. 128 Господарського кодексу України).

Таким чином, діяльність ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця (не є юридичною особою) та його діяльність у якості працівника підприємства (є юридичною особою), наповнені різним буквальним та правовим змістом, що в обвинувальному акті повинно бути чітко розмежовано та зрозуміло викладено для того, щоб обвинувачений та суд чітко розуміли які конкретні дії (об`єктивна сторона кримінального правопорушення) прокурор ставить в обвинувачення ОСОБА_1 .

Окрім зазначених розбіжностей, обвинувальний акт також має наступні неточності у викладенні як фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, так і в формулюванні обвинувачення:

На 14 сторінці обвинувального акту містяться звинувачення, що ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів заволодів чужим майном, а саме бюджетними грошовими коштами у сумі 55500 гривень, чим заподіяв Державі в особі Київського обласного центру зайнятості майнової шкоди на вказану суму.

Проте у відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» кошти Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України не включаються до складу Державного бюджету України.

Також, як вбачається із II та III розділів Бюджетного кодексу України розрізняється два види бюджетів: «Державний бюджет України» та «Місцевий бюджет».

Тобто, із обвинувального акту не зрозуміло заволодіння якими коштами ставиться у вину обвинуваченого, коштами Державний бюджет України чи Місцевого бюджету.

В обвинувальному акті повинно бути чітко та зрозуміло сформульовано, до якого бюджету відносяться 55500 гривень, державного чи місцевого, та хто є розпорядником цих бюджетних коштів, як це передбачено п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

Якщо ці кошти не відносяться до коштів державного чи місцевого бюджету, а належать до коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, то обвинувальний акт повинен містити відповідне формулювання, оскільки згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ці кошти не являються коштами ні державного ні місцевих бюджетів.

Суд також вважає, що в супереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті невірно зазначено відомості про потерпілу особу, зокрема, в ньому зазначено, що потерпілим є «юридична особа - Київський обласний центр зайнятості в особі представника - начальника юридично-договірного відділу Київського обласного центру зайнятості ОСОБА_3», із зазначенням його персональних даних.

Із обвинувального акту не вбачається, що особисто ОСОБА_3 як начальнику юридично-договірного відділу Київського обласного центру зайнятості завдавалася шкода.

Таке формулювання потерпілої особи, безпідставно звужує передбачену ч. 2 ст. 58 КПК України можливість Київського обласного центру зайнятості делегувати свого представника для розгляду справи, оскільки єдиним представником, який може в такому разі представляти інтереси потерпілої особи є ОСОБА_3 .

В обвинувальному акті повинно бути зазначено найменування потерпілої юридичної особи, її місцезнаходження, що надасть можливість такій особі вільно обирати свого представника.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд також враховує, що в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додано розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, і реєстру матеріалів досудового розслідування, по кримінальному провадженню відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000007.

До обвинувального акту додано розписку ОСОБА_1 про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120201102200000007, що відрізняється на одну цифру від кримінального провадження, обвинувальний акт по якому надійшов до суду.

Як зазначалось вище, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, а ч. 4 ст. 110 цього Кодексу містить імперативну вимогу про те, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За нормами КПК України, суд не може усувати недоліки обвинувального акту, але це може робити прокурор.

Встановлення невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України дає право суду на прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зокрема про повернення обвинувального акту прокурору для усунення його недоліків.

Таке рішення забезпечить виконання вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо того, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а суд забезпечить дотримання принципу законності при прийнятті такого процесуального рішення як висунення обвинувачення (ч. 4 ст. 110 КПК України), та дотримання вимоги ст. 2 КПК України, зокрема застосування до кожного учасника судового засідання належної правової процедури.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 9, 110, 291, 314, 370, 371, 372, 376, 392, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 08 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202011220000007, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України, - повернути прокурору Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області, у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України.

2.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

3.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук