Рішення № 92645737, 03.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року № 320/3670/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного військового комісаріату, Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, стягнення моральної шкоди,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородського районного військового комісаріату, Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату;

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського районного військового комісаріату;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;

- зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат та Вишгородський районний військовий комісаріат провести перерахунок загальної вислуги років для обчислення пенсії та видати відповідну довідку для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії та виплатити на користь позивача пенсію з дати виникнення права на перерахунок, тобто з 01.11.2018;

- стягнути з відповідачів: Київського обласного військового комісаріату та Вишгородського районного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану незаконними діями відповідачів в сумі 50 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на проведення перерахунку загальної вислуги років для обчислення пенсії та видачі відповідної довідки для перерахунку пенсії. Проте, відповідачі покладений на них обов`язок щодо реалізації прав позивача на пенсійне забезпечення залишили поза увагою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12 червня 2020 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від уповноважених органів не надходило довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, у зв`язку з чим з боку Головного управління порушення прав позивача не було.

20 липня 2020 року від відповідача Київського обласного військового комісаріату через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що в заяві про призначення/перерахунок пенсії позивача від 05.05.2020 містилося прохання про призначення, перерахунок пенсії по інвалідності, що не є тотожним пенсії за вислугу років. Зазначив, що Київський обласний військовий комісаріат виконав всі покладені на нього завдання при призначенні пенсії позивачу по інвалідності відповідно до законодавства України. Крім того, зазначив, що твердження позивача про втрату першого примірника особової справи не відповідають дійсності, оскільки у послужному списку другого примірника його особової справи міститься відмітка, що оригінал 1 примірника залишився на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

21 жовтня 2020 року від відповідача Вишгородського районного військового комісаріату надійшов відзив, в якому повідомив про направлення документів до відповідного управління Пенсійного Фонду для перерарахунку пенсії позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 (а.с. 6).

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А2573 (по стройовій частині) від 31.10.2018 №270, майора ОСОБА_1 , начальника оперативного відділення військової частини А2573, звільненого наказом командувача оперативного командування «Північ» від 11.10.2018 № 223 з військової служби у запас відповідно до пункту «й» (як такі, які укладали контракт до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» (зі змінами), з правом носіння військової форми одягу, вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Вишгородського районного військового комісаріату Київської області.

На підставі розрахунку, наданого сектором забезпечення соціальних виплат ВФЗБО ГУМВС України в Київській області на момент звільнення позивача у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров`я) відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 21.01.2009 № 3 о/с, командира військової частини 3027 внутрішніх військ МВС України від 24.02.2009 № 37 вислуга років становила: 16 років 02 місяці 00 днів - календарна та 20 років 05 місяців 11 днів - пільгова.

09 вересня 2016 року наказом Міністра Оборони України № 838 позивача призвано на військову службу за контрактом, яку він проходив на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту 58 мотопіхотної бригади військової частини А0425 та з 25.07.2017 - на посаді начальника оперативного відділення - заступника начальника штабу у військовій частині В2573 (наказ КВОК «Північ» від 25.07.2017 № 10). На цій посаді позивач перебував до 31.10.2018, що підтверджено даними особової справи.

Крім того, під час несення військової служби в період з 26.09.2016 по 26.10.2016 та з 01.07.2017 по 02.08.2017 позивач приймав участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до пунктів 2, 3 підпункту 1 наказу Міністра Оборони України від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в МОУ роботи з обчисленням вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб звільнених з військової служби та членів їх сімей» вислуга років для призначення пенсії зараховується один місяць служби за три місяці. Факт перебування позивача на території Донецької і Луганської областей та участь в антитерористичній операції підтверджується відповідними довідками командира військових частин Польова пошта В0425 від 02.12.2016 № 7404 та командира військової частини А1376 від 20.08.2017 № 5274.

На думку позивача, факт перебування на військовій службі в період 2016-2018 років є підставою для проведення перерахунку пенсії, у зв`язку з цим ним була подана відповідна заява про здійснення перерахунку та виплати розміру пенсії.

Після звільнення з лав Збройних Сил України та отримання всіх видів грошового забезпечення, передбачених вищевказаним наказом, 29.12.2018 позивач звернувся із відповідною заявою про призначення/перерахунок пенсії до Вишгородського РВК.

Позивач зазначив, що Вишгородський РВК Київської області повинен був до вже існуючої пенсії (вислуга - 20 років 5 місяців 11 днів) додати календарні роки, місяці та дні перебування в зоні проведення антитерористичної операції (протягом 1-3 днів) та надати документи до Київського обласного військового комісаріату, що й було ними зроблено.

З 27.11.2018 позивача було призвано до лав Збройних Сил України, про що ним було укладено відповідний контракт.

З 05.12.2018 по час звільнення - 05.12.2019 позивач проходив службу у військовій частині А0216, що підтверджено витягом з наказу Командувача ВМС ЗС України № 284. В цей час більше 5-ти місяців він знаходився в зоні проведення антитерористичної операції.

Однак, з 01.11.2018 і до теперішнього часу перерахунку пенсії позивачу зроблено не було. За відповідними роз`ясненнями про причини такої бездіяльності він звернувся до Вишгородського районного військового комісаріату Київської області.

Відповіддю, наданою Вишгородським районним військовим комісаріатом Київської області позивачу повідомили, що у зв`язку з відсутністю першого примірника особової справи, його документи на переоформлення пенсії були повернуті з Київського обласного військового комісаріату до Вишгородського районного військового комісаріату на доопрацювання.

05 травня 2020 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заяву про перерахунок пенсії. Однак, вищевказаного перерахунку здійснено не було.

Стверджував, що посадовими особами Київського обласного військового комісаріату було загублено перший примірник його особової справи, у зв`язку з чим відповідні документи для переоформлення пенсії не були передані до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яким, відповідно, й не було проведено перерахунку його пенсії.

Не погоджуючись з вищевказаною бездіяльністю відповідачів позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

Відповідно до положень Порядку № 3-1 на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.

При прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 3-1 рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб. Відповідно до положень Порядку № 3-1 на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що уповноважені органи наділено формальною функцією підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Судом встановлено, що 05.05.2020 позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою про перерахунок його пенсії по інвалідності.

В свою чергу, відповідно до статті 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, відповідачами Вишгородським РВК та Київським ОВК не здійснено оформлення всіх необхідних документів про перерахунок пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення/перерахунок пенсії, чим фактично відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на нетотожність понять «пенсія за вислугу років» та «пенсія по інвалідності».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі Вишгородський РВК та Київський ОВК вийшли за межі наданих їм повноважень та по суті вирішили за орган, який призначає пенсії, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії, а відтак - і відсутності необхідності в направленні документів.

Разом з цим, позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії та виплатити на користь позивача пенсію з дати виникнення права на перерахунок, тобто з 01.11.2018 у цій частині є передчасною, оскільки за висновками суду Вишгородським РВК та Київським ОВК не було здійснено оформлення всіх необхідних документів про перерахунок пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

В той же час, підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії та виплатити на користь позивача пенсію з дати виникнення права на перерахунок, тобто з 01.11.2018, за відсутності передбачених чинними нормативно-правовими актами дій з боку відповідачів Вишгородський РВК та Київський ОВК, а саме оформлення всіх необхідних документів про перерахунок пенсії позивачу та подання їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у суду немає.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Київський обласний військовий комісаріат та Вишгородський районний військовий комісаріат провести перерахунок загальної вислуги років для обчислення пенсії та видати відповідну довідку для перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату, визнання протиправною бездіяльність Вишгородського районного військового комісаріату та визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суд констатує, що вказані вимоги є не конкретними, абстрактними, оскільки не містять інформації, в чому саме полягає протиправна бездіяльність відповідачів, з огляду на це зазначені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про втрату першого примірника його особової справи, оскільки із наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме титульного аркуша копії послужного списку вбачається, що оригінал 1-го примірника особової справи залишився на тимчасово окупованій території АР Крим. Позивачем зазначені обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів: Київського обласного військового комісаріату та Вишгородського районного військового комісаріату на користь позивача моральну шкоду завдану незаконними діями відповідачів в сумі 50 000, 00 грн., суд виходить з такого.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 даної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у даному випадку не знайшло свого підтвердження.

Суд наголошує, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральної шкоди саме неправомірними діями відповідачів Вишгородського РВК та Київського ОВК.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачами Вишгородським РВК та Київським ОВК моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 50 000, 00 грн. моральної шкоди відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Київський обласний військовий комісаріат та Вишгородський районний військовий комісаріат провести перерахунок загальної вислуги років для обчислення пенсії та видати відповідну довідку для перерахунку пенсії та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами правомірності їх дій.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині зобов`язання Київський ОВК та Вишгородський РВК провести перерахунок загальної вислуги років для обчислення пенсії та видати відповідну довідку для перерахунку пенсії, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ: 07910662: адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-В) та Вишгородський районний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ: 09518804: адреса місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 5) провести перерахунок загальної вислуги років для обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та видати відповідну довідку для перерахунку пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 03.10.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.