Рішення № 92645646, 04.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року Справа № 280/5890/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 185-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання юридичного факту дискримінації при нарахуванні та виплаті пенсії за ознакою проходження служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році та спонукання до вчинення дій, спрямованих на усунення дискримінації шляхом призначення пенсії за приписами частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

визнати факт дискримінації позивача при призначенні та виплаті йому пенсії за ознакою проходження служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області усунути дискримінацію при призначенні та виплаті позивачу пенсії за ознакою проходження служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році шляхом призначення та виплаті пенсії відповідно до приписів частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.04.2019 з вирахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування адміністративного позову та відповіді на відзив (від 12.10.2020 вх.№48080) позивач зазначає, що він під час взяття участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році знаходився у відрядженні у м. Припять. Позивач є інвалідом. Відповідачем відмовлено позивачу у виплаті пенсії відповідно до приписів частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив (вх. № 48584 від 13.04.2020). що позивач приймав участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження служби у рядах Радянської Армії та був відряджений не військовим комісаріатом, а Київським заводом реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП», на якій працював, а тому підстави для обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою судді від 31.08.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: належним чином засвідчених копій додатків до позову (для суду та відповідачів); адміністративного позову з правильним зазначенням місцезнаходження відповідача (для суду та відповідача). 15.09.2020 на адресу суду позивачем надано заяву на усунення недоліків з відповідними копіями виправлених документів.

Ухвалою судді від 18.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.10.2020 без виклику сторін.

Ухвалою суду 28.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інвалід II групи захворювання, яке пов`язане з аварією на Чорнобильській АЕС та на підтвердження вказаного надано до суду копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1).

Так листами Хортицького відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.07.2020 №0800-0207-8/31733 та від 08.07.2020 №0800-0207-8/32627 відмовлено у обчисленні пенсії, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня відповідного року, оскільки під час взяття участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 17.09.1986 по 19.09.1986 та з 01.12.1986 по 02.12.1986, згідно наказу від 15.09.1986 позивач знаходився у відрядженні у м. Припять, Київська область, про що свідчить довідка від 16.09.1993 №1409, видана Київським заводом «РІАП», а не були призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вважаючи такі дії протиправними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою зазначеної статті (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017) було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII.

А саме у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019) вказано про втрату чинності ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині словосполучення «дійсної строкової» саме з 25.04.2019.

Тобто, саме з 25.04.2019 втратили чинність положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

З урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019) положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно читати так: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Норми ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого 23.11.2011 постановою Кабінету Міністрів України №1210, стосуються військовослужбовців та військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які, зокрема, брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи, зокрема, трудової книжки судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.09.1986 по 28.12.1988 працював, на Київському заводі реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП».

З довідки від 16.09.1993 №1409 Київського заводу реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» встановлено, що під час взяття участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 17.09.1986 по 19.09.1986 та з 01.12.1986 по 02.12.1986, згідно наказу від 15.09.1986 позивач знаходився у відрядженні у м. Припять, Київська область.

Разом із тим, позивачем документально не доведено, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби (військових зборів) і на нього повинні поширюватись приписи ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого 23.11.2011 постановою Кабінету Міністрів України №1210.

З огляду на проаналізоване правове регулювання спірних відносин та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи правомірність відмови в перерахунку пенсії перед судом доведена.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 185-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання юридичного факту дискримінації при нарахуванні та виплаті пенсії за ознакою проходження служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році та спонукання до вчинення дій, спрямованих на усунення дискримінації шляхом призначення пенсії за приписами частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.11.2020.

Суддя О.О. Артоуз