Рішення № 92645329, 05.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р. Справа№200/8294/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом акціонерного товариства “Українська залізниця” (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Машинобудівників, 32, код ЄДРПОУ 43315445), третя особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС-2008" (Україна, 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ НАХІМОВА, будинок 186, офіс 46, код ЄДРПОУ 35751643) про визнання неправомірною та скасування постанови від 03.08.2020 про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження №62662285,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Доненцького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що законодавством встановлено заборону вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів, які включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, яким є акціонерне товариство «Українська залізниця», у зв`язку з чим постанова відповідача про арешт коштів боржника вважає неправомірною та просить її скасувати.

Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив закрити провадження у справі, з посиланням на те, що за результатами проведеної перевірки в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову, якою скасовано постанови про заміну сторони виконавчого провадження №56910232, 55506004, 62433371, 62433486 та, як наслідок, постанову від 03.08.2020 про арешт коштів АТ «Укрзалізниця» за зведеним виконавчим провадженням №62662285.

Сторони до суду не з`явились про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.08.2020 у виконавчому провадженні №55506004 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шмаковим Романом Сергійовичем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження 62662285 до складу якого входять наказ №905/1987/19 від 24.02.2020, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ТОВ «Імпульс-2008» 3% річних в розмірі 403969,93 грн., інфляційних витрат у розмірі 1061923,42 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 21988,41 грн., всього 1487881,66 грн.; наказ №905/1987/19 від 30.03.2020 виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ТОВ «Імпульс-2008» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24995,86 грн.; наказ №905/2999/17 від 25.04.2018, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» боргу у розмірі 2 674 252, 59 грн.; наказ №905/1532/17 від 06.10.2017, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» 7956445,49 грн. на користь «Імпульс-2008», накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику: акціонерне товариство «Українська залізниця».

Зазначена постанова про арешт коштів боржника надіслано акціонерному товаристку «Українська залізниця» з вимогою про надання інформації про прийняття постанови до виконання та залишку грошових коштів по кожному відкритому рахунку.

Вважаючи, що під час вчинення виконавчих дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника державним виконавцем допущено порушення чинного законодавства України, що призвело до перевищення наданих йому повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, під час здійснення примусового виконання державний виконавець має повноваження на звернення стягнення на коштів на рахунках боржника у банківських установах шляхом направлення до них платіжних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що 04.09.2020 в.о.начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Буханцовим О.В. з власної ініціативи здійснено перевірку зведеного виконавчого провадження №62662285 за результатами якої постановлено скасувати постанови про заміну сторони виконавчого провадження №56910232, 55506004, 62433371, 62433486; скасувати постанову про арешт коштів боржника №55506004 від 03.08.2020, як таку що винесено передчасно.

07.09.2020 у виконавчому провадженні №55506004 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Буселовим Володимиром Олександровичем на виконання постанови про перевірку зведеного виконавчого провадження №62662285 від 04.09.2020, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №62662285, до складу якого входять наказ №905/1987/19 від 24.02.2020, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ТОВ «Імпульс-2008» 3% річних в розмірі 403969,93 грн., інфляційних витрат у розмірі 1061923,42 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 21988,41 грн., всього 1487881,66 грн.; наказ №905/1987/19 від 30.03.2020 виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ТОВ «Імпульс-2008» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24995,86 грн.; наказ №905/2999/17 від 25.04.2018, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» боргу у розмірі 2 674 252, 59 грн.; наказ №905/1532/17 від 06.10.2017, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» 7956445,49 грн. на користь «Імпульс-2008» скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шмакова Романа Сергійовича про арешт коштів №55506004 від 03.08.2020 та знято арешт з грошових коштів, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику: акціонерне товариство «Українська залізниця» у межах суми звернення стягнення 13 357 933,16 грн.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи судом встановлено скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шмакова Романа Сергійовича про арешт коштів №55506004 від 03.08.2020 та зняття арешту з грошових коштів, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику: акціонерне товариство «Українська залізниця», суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов