Ухвала суду № 92644911, 05.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

05 листопада 2020 р. Справа № 120/4288/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-308192-50 від 08.11.2018 та скасовано Вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-308192-50 від 08.11.2018.

На виконання рішення суду, 01.11.2019 видано виконавчий лист №120/4288/18-а.

26.10.2020 на адресу суду надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду, у якій просить роз`яснити:

- з якого часу скасована, рішенням суду від 04.02.2019 року у справі №120/4288/18-а, вимога ГУ ДФС у Вінницькій області №Ф-308192-50 від 08.11.2018, недійсна: з моменту її постановлення; з моменту набрання рішення законної сили?

- чи скасовується одночасно зі скасуванням незаконної вимоги (папірця), незаконно нарахована недоїмка ЄСВ?

- чи потрібно окреме рішення суду про скасування недоїмки ЄСВ?

Ухвалою суду від 27.10.2020 заяву ФОП ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви про роз`яснення рішення суду повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3 ст. 254 КАС України передбачена можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження або в судовому засіданні, причому неприбуття у судове засідання осіб, які були повідомлені належним чином, не перешкоджає розгляду такої заяви. При цьому, заявником подано клопотання про розгляд заяви про роз`яснення рішення суду в порядку письмового провадження.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги, що розгляд заяви обмежується встановленими строками, а також, відсутні підстави, які перешкоджають їх розгляду, суд вирішив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Визначаючись щодо заяви про роз`яснення судового рішення від 04.02.2019 у справі № 120/4288/18-а суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок роз`яснення судового рішення внормований ст. 254 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 254 КАС України визначено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Однак, суд зазначає, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів ст. 254 КАС України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" судам роз`яснено, що за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (п.19).

З аналізу вказаних норм встановлено, що в даному випадку законодавець передбачає можливість роз`яснення рішення, яке може підлягати виконанню, в тому числі й примусовому, а метою такого роз`яснення має бути точне та неухильне виконання судового рішення. Тобто, роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які в подальшому можуть викликати певні ускладнення при його виконанні, або взагалі перешкодити виконанню судового рішення.

Суд зазначає, що підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз`яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Відтак, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Як вбачається зі змісту заяви позивача про роз`яснення рішення суду, останній зазначає, що листом Головне управління ДПС у Вінницькій області від 25.09.2019 №1001/М/02-32-50-07 повідомило, що в резолютивній частині рішення від 04.02.2019 у справі №120/4288/18-а вказано лише про скасування вимоги, але не вказано про зняття нарахованих сум ЄСВ, тому станом на 19.09.2019 заборгованість з єдиного внеску на загальонообов`язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_1 становить 16789,2 грн. Тобто, заявник вказує, що відповідач вважає, що суд скасував вимогу, як папірець, але не зняв нарахування ЄСВ.

Як зазначено вище, Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 адміністративний позов задоволено та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-308192-50 від 08.11.2018, а також скасовано Вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-308192-50 від 08.11.2018.

При цьому, задовольняючи позов суд виходив з того, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Водночас, як встановлено судом у рішенні, 07.02.2006 позивач взятий на облік платника податків, як фізична особа-підприємець. Крім того, 03.06.2013 йому встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).

Суд зазначив, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Відтак, суд зауважив, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України № 2464. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 2 групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності.

Крім того, задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану вимогу діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, відтак, дії відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги є протиправними.

Таким чином, в контексті наведено можна зробити висновок, що визнаючи протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги, нарахування по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) щодо ОСОБА_1 є протиправними. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-308192-50 від 08.11.2018, з усіма нарахуваннями, підлягає скасуванню.

У свою чергу, суд акцентує увагу, що у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року (справа №826/9288/18). від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Таким чином, скасування вимоги є автоматичною підставою для внесення змін до ІКП.

Поряд з цим, вважаю за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 3 п. 6 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Крім того, положеннями пп. 60.1.4 п. 60.1 та п. 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Водночас, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 120/4288/18-а набрало законної сили 01.07.2019.

Поряд з цим, суд не вбачає за доцільне роз`яснювати інші питання, які включив позивач у заяву про роз`яснення рішення суду, оскільки поставлені питання не охоплюються сферою застосування ст. 254 КАС України.

Отже, з метою уникнення затягування виконання рішення суду у справі №120/4288/18-а, суд вважає за необхідне задовольнити заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 частково та роз`яснити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 254, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду задовольнити частково.

Роз`яснити рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/4288/18-а від 04.02.2019, що після скасування вимоги про сплату боргу від 08.11.2018 №Ф-308192-50, з усіма нарахуваннями, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович