Ухвала суду № 92636525, 04.11.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/490/18

провадження №: 1-кп/398/151/20

УХВАЛА

Іменем України

"04" листопада 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бугайченко Т.А., з участю секретаря судового засідання Василяки І.І., прокурора Бабенка Д.В., захисників адвокатів Горбунова Р.В., Чорногор Г.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальне провадження № 12017120140000258 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, оскільки будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відсутні. Проти зміни раніше обраного запобіжного заходу категорично заперечив, посилаючись на те, що обрання більш мяких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Горбунов Р.В. заперечили проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Чорногор Г.С. подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою в якому просить обрати відносно ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Клопотання обгрунтоване тривалим перебуванням його підзахисного під вартою та необгрунтованістю ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у Кодексі передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання обвинуваченого під вартою (ст.ст. 131, 176, 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

До цих ризиків належать такі спроби обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив , що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_1 одружений, офіційно не працевлаштований, доходів для проживання не має, є громадянином Грузії, на території України проживає нетривалий час. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в Кіровському районному суді м. Кіровограду розглядається кримінальне провадження за ст.ст. 185 ч. 3, 187 ч.4 КК України, розгляд справи не завершений. Обвинувачений ОСОБА_2 одружений, має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, проживав не за місцем постійної реєстрації в м. Миколаїв, був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів на території Кіровоградської області. По справі не допитані свідки та потерпілі, що вказує на реальне існування ризику передбаченого п. 3 ст.177 КПК України.

Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, суворість можливого покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнає за реальну небезпеку можливість їх ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами , що виправдовують потребу у триманні обвинувачених під вартою.

Відтак, вказані обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

За таких обставин, враховуючи, що строк тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під вартою закінчується та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об`єктивних причин, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування, а також кількість епізодів злочинної діяльності, підстав для застосування застави суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, на 60 днів, тобто по 01 січня 2021 року, включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, на 60 днів, тобто по 01 січня 2021 року, включно.

У задоволенні клопотань захисників адвокатів Горбунова Р.В., Чорногора Г.С., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченим обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Суддя Т.А. Бугайченко