Рішення № 92636398, 04.09.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6669/19

Провадження №2/405/925/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Гершкул М.В.

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жеребенко О.В.

та представника відповідача ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» - Турчанова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №405/6669/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кіровоградська транспортна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача ПрАТ «Кіровоградська автотранспортна компанія», в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ №51к від 06 серпня 2019 року про звільнення його (позивача) з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія»;

поновити його (позивача) на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія»;

стягнути з відповідача на його (позивача) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом №26к від 03.06.2013 року він був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів. Згідно з повідомленням №1 від 06.06.2013 року його (позивача) було повідомлено, що згідно зі ст.49 КЗпП України відповідно до наказу №30К від 06.06.2019 року з 06 серпня 2019 року він може бути звільненим у зв`язку зі скороченням штату працівників. Згідно з доповненням до повідомлення №1 від 06 .06.2019 року його (позивача) повідомлено про наступне: «з 06.08.2019 року він (позивач) може бути звільненим в зв`язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) в зв`язку зі зменшенням обсягу робіт з перевезення вантажів. В зв`язку з відсутністю вільних вакансій на підприємстві не маємо можливості запропонувати Вам іншу посаду». Згідно з наказом №51 к від 06.08.2019 року він (позивач) був звільнений в зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що при його (позивача) звільненні мали місце порушення роботодавцем вимог законодавства про працю, зокрема, ст.ст.40, 42, 49-2 КЗпП України, а саме: при прийнятті відповідачем рішення про його (позивача) звільнення не було враховано його сімейний стан, те, що він має на утриманні дружину - ОСОБА_2 , 1959 року народження, яка є пенсіонером, важко хворою, перебуває в післяінсультному стані, є лежачою, та лише він матеріально забезпечував сім`ю, та, крім того, не враховано його тривалий безперервний стаж на підприємстві з 2013 року, не враховано те, що він має 45 років водійського стажу.

Окрім того, не було враховано його (позивача) права на переважне залишення на роботі, не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення, що є підставою для поновлення його (позивача) на роботі, так як роботодавець зобов`язаний був запропонувати йому (позивачу) всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Зазначив, що сума компенсації за час вимушеного прогулу на час звернення з позовом складає 6 562 грн. 50 коп., який також слід розраховувати з 06.08.2019 року (день звільнення) по час ухвалення рішення.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом в судове засідання учасників справи.

Відповідачем ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» подано відзив на позов, зареєстрований судом 03.10.2019 року за вх.№24397, за яким позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнав, зазначивши, що звільнення позивача проведено у повній відповідності з вимогами Кодексу законів про працю України, зокрема, на дату попередження позивача про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників відповідач не мав жодних вакансій, про що зазначено безпосередньо в повідомленні від 06.06.2019 року, з яким ознайомлено позивача. Крім того, відповідач не погоджується також з доводами позивача про порушення його переважного права на залишення на роботі, оскільки, визначені ч.2 ст.40 КЗпП України критерії, за якими надається перевага у залишенні на роботі застосовуються лише при рівних умовах праці і продуктивності з іншими працівниками, в той же час, зведеними даними роботи автотранспорту ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» за січень-червень, 2019 року, підтверджується, що при рівних умовах праці позивача з іншими водіями автомобілів вантажопідйомністю 20 тон, продуктивність позивача (яка у грошовому виразі вимірюється вартістю наданих послуг), була найнижчою, тим самим, на нього не поширюються зазначені у ч.2 ст.42 КЗпП України умови надання переваги в залишенні на роботі. З огляду на викладене, при звільненні позивача ОСОБА_1 ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» не порушило вимог трудового законодавства, на підставі чого правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу №51к від 06.08.2019 року, - відсутні. Інші доводи позову (щодо поновлення позивача на посаді водія, а також щодо стягнення середнього заробітку) випливають з обставин, пов`язаних з законністю його (позивача) звільнення, та, оскільки, ОСОБА_1 звільнено законно, то відсутні й підстави для його поновлення на посаді водія та відшкодування на його користь сум середнього заробітку.

У поданій позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзиві, яка зареєстрована судом 25.10.2019 року за вх.№26222, позивач вважає необґрунтованими викладені у відзиві заперечення, вважає, що наказ від 06.06.2019 року №30 К є незаконним з тієї підстави, що відповідач не виключив із штатного розпису посаду водія автотранспортних засобів, виключив із штатного розпису саме водія автотранспортного засобу МАЗ-64229 932, державний номерний знак НОМЕР_1 , та, в даному випадку відповідач мав внести зміни до штатного розпису, з метою визначення переліку осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, створити окремим наказом відповідну комісію; попередити працівників (персонально кожного), які з урахуванням висновків комісії можуть бути звільнені, про можливе їх вивільнення та запропонувати всім працівникам, посади яких скорочуються, переведення за їх згодою на інші вакантні посади, при цьому, при створенні комісії та розгляді нею зазначених вище питань необхідним є участь позивача та інших водіїв автотранспортних засобів, яка має підтверджуватися його (їх) підписами. Також зазначено, що відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, при цьому, законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем проводиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документація про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних робіт, обсяги виконуваних робіт тощо. Відповідно до практики Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.05.2019 року у справі №753/3889/17 було вказано, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України . За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу роботи порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники в роботі. В даному випадку, ані викладені вище норми законодавства, ані судова практика при звільненні позивача не враховані, комісія з процедури скорочення штату та чисельності працівників ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» не створювалася, особові справи та інші документи осіб, чиї посади підлягали скороченню не розглядалися і н оцінювалися, коло осіб, які не підлягають звільненню не визначалося, як не визначалося і коло осіб, які користуються переважним правом на залишення на роботі. Окрім того, відповідач зазначив у відзиві, що при рівних умовах праці позивача з іншими водіями автомобілів вантажопідйомністю 20 тон, продуктивність позивача (яка у грошовому виразі вимірюється вартістю наданих послуг) була нижчою, однак, вважає, що така оцінка є безумовно суб`єктивною, оскільки саме роботодавець забезпечує водія автомобілем, ставить відповідні завдання стосовно рейсів автомобіля, забезпечує вантажем на надає відповідні маршрути, більш того, вказувати на непродуктивність не підтверджуючи це жодними доказами, - є недоцільним. Також вказав, що за весь час роботи (з 2013 року) він (позивач) мав безперервний тривалий час роботи на вказаному підприємстві, забезпечував утримання довірених йому автомобілів у справному технічному стані, своєчасно проводив технічні огляди, здійснював попередній огляд автотранспортного засобу перед кожним виїздом, дотримувався Правил дорожнього руху, вимог щодо експлуатації автомобіля, здійснював доставку, завантаження-вивантаження вантажів в максимально короткі терміни, використовуючи для цього оптимальний маршрут переміщення, не притягувався до адміністративної відповідальності, та не був притягнутий роботодавцем до дисциплінарної відповідальності. Також просив врахувати, що він був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів, а не на посаду водія МАЗ-64229 032, державний номер НОМЕР_1 , а тому, якщо вказаний автомобіль вийшов з ладу, або знаходиться на ремонті, або просто був списаний/проданий роботодавцем, - це не є підставою для звільнення саме його (позивача). Крім того, при прийнятті рішення, відповідачем не враховано його (позивача) сімейний стан, а саме те, що він має на утриманні дружину ОСОБА_2 , 1959 року народження, яка є пенсіонером, важко хворою, перебуває в післяінсультному стані, є лежачою, а тому лише він (позивач) забезпечував родину, тобто є особою, в сім`ї якого немає інших працівників з самостійним заробітком. Позивач також зазначив і просив врахувати, що надані відповідачем документи є підробленими, і насправді скорочення чисельності працівників не відбулося, і, крім того, нічого не заважало відповідачу підготувати накази про внесення змін до штатного розпису декілька (один за одним) вже після подачі позову до суду. Крім того, згідно відповіді №12-38/1184/07 від 29.09.2019 року Кіровоградського обласного центру зайнятості ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» у період з 01.11.2018 року по 18.09.2019 року за посадою водія автотранспортних засобів подано одну вакансію. Дата останнього підтвердження роботодавцем актуальної вакансії - 06.09.2019 року, тобто через місяць після його (позивача) звільнення. Також, згідно відповіді №12-38/1184/07 від 20.09.2019 року Кіровоградського обласного центру зайнятості форма звітності №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» до центру зайнятості підприємством з 01.06.2019 року по 01.09.2019 року не подавалась, що також вказує на невиконання відповідачем вимог Закону щодо направлення не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників до ДСЗ звіту про заплановане вивільнення працівників.

У запереченні відповідача ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», поданого на відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , зареєстрованого судом 23.12.2019 року за вх.№31212, відповідач вважає безпідставними доводи позивача, що наведені у відповіді на відзив, з тих підстав, що в ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» не було масового вивільнення працівників, що тягне за собою подання звітності №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» до центру зайнятості. Відповідно до п.4 Порядку подання звітності №4-ПН, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №317, критерії масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця (одноразового або протягом трьох місяців), крім випадку ліквідації юридичної особи, визначені у ст.48 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з ч.1 ст.48 масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: 1) одного місяця: вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників. В свою чергу, у Товаристві не вивільнялось 10 і більше працівників, що було б підставою для подання звіту №4-ПН до служби зайнятості, відтак відповідач норми закону не порушив, а протилежні доводи позивача є безпідставними. Окрім того, зазначено, що в листі Кіровоградського обласного центру зайнятості від 20.09.2019 року №12-38/1184/07 вказується, що датою останнього підтвердження роботодавцем актуальної вакансії є 06.09.2019 року, та як зазначено у вказаному листі, інформація про актуальність вакансії водія отримана обласним центром зайнятості від Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості. В свою чергу, ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», звернулось до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із запитом, на який отримано відповідь від 08.12.2019 №06-33/1301/5, де вказується, що з 01.06.2019 по 02.12.2019 року ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансію)» стосовно вакантної посади водія автотранспортних засобів до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості не подавало. Підтверджено, що вакансія водія автотранспортних засобів від ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» в реєстрі актуальних вакансій Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відсутня. Вважає, що не заслуговують на увагу та не підтверджені належними та допустимими доказами аргументи позивача щодо «підроблення» документів. Вказав, що у нього (відповідача), що підтверджується наданими ним доказами ( наказами по підприємству, штатними розкладами) мало місце скорочення штату внаслідок зменшення обсягів робіт з перевезення, при цьому, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час відсутні вакантні посади, які б відповідали професії чи спеціальності позивача, чи вакансії, які позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Окремо зазначив, що не ґрунтуються на законі доводи позивача про необхідність створення окремим наказом комісію з процедури скорочення штату та чисельності працівників. Згідно з ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановляє чисельність працівників і штатний розпис, тобто. Визначення організаційної структури підприємства, встановлення чисельності працівників і штатного розпису є його (відповідача) виключною компетенцією. Так само, не заслуговують на увагу і посилання позивача про начебто неправильну оцінку продуктивності його праці, так як наданими ним (відповідачем) зведеними даними роботи автотранспорту підтверджено, що протягом 2017-2019 років, при рівних умовах праці, продуктивність позивача була найнижчою, що позбавляє позивача переваги в залишенні на роботі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жеребенко О.В. в судовому засіданні підтримавши доводи, викладені в заявах по суті справи, а саме: позовній заяві, відповіді на відзив, позовні вимоги підтримала, з підстав, зазначених в позові, просила позов ОСОБА_1 задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» Турчанов О.В., посилаючись на доводи, викладені в заявах по суті справи: відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, вважаючи заявлений позивачем ОСОБА_1 позов необґрунтованим та безпідставним, просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жеребенко О.В., представника відповідача ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» Турчанова О.В., враховуючи доводи, викладені в заявах учасників справи по суті справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданої 15 червня 1994 року на ім`я ОСОБА_1 , та не заперечувалося учасниками справи, що позивача ОСОБА_1 03 червня 2013 року на підставі наказу №26к від 03 червня 2013 року ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» прийнято на роботу до ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на посаду водія автотранспортних засобів (запис в трудовій книжці за №17).

Крім того, наказом керівника ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» №57 від 03 червня 2013 року «Про закріплення автомобіля», з метою доцільності використання автотранспорту, схоронності його в робочому стані, з 03 червня 2013 року за водієм ОСОБА_1 закріплено автомобіль МАЗ-64229 032, держ.№ НОМЕР_1 . Окрім того, зазначеним наказом механіку ОСОБА_3 наказано передати автомобіль ОСОБА_1 на підставі акта прийому-передачі; наказано головному бухгалтеру ОСОБА_4 оплату водію ОСОБА_1 здійснювати згідно штатного розпису автомобіля МАЗ-64229 032, держ. № НОМЕР_1 .

З зазначеним наказом під підпис ознайомлений ОСОБА_1 .

Наказом №51К про припинення трудового договору від 06 серпня 2019 року ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» ОСОБА_1 06 серпня 2019 року звільнений з посади водія автотранспортних засобів транспортного відділу ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, підставою для звільнення в зазначеному наказі зазначено: наказ №30К від 06.06.2019 року, повідомлення №1 від 06.06.2019 року про скорочення штату працівників.

З даним наказом під підпис позивач ОСОБА_1 ознайомлений 06.08.2019 року.

Позивач вважає, що його звільнення є незаконним та таким, що проведено з порушеннями вимог трудового законодавства, зокрема, ст.ст.40, 42, 42-9 КЗпП України, з тих підстав, що роботодавець зобов`язаний був запропонувати йому всі вакансії, які існували на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював, разом з тим, відповідачем не було виконано свого обов`язку, не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення. Крім того, зазначив, що, відповідно до ст.42 КЗпП України він має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва, так як він є особою, в сім`ї якого немає інших працівників з самостійним заробітком, та, відповідно, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається саме особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, крім того, відповідно до КЗпП України законодавством не передбачені критерії і порядок визначення робітників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, і такі критерії не визначалися роботодавцем при вирішення питання про звільнення, що стало підставою для його (позивача) звернення до суду за захистом порушеного права.

В свою чергу, судом встановлено, підтверджується письмовими доказами у справі, та не спростовано позивачем, що у зв`язку із зменшенням обсягів робіт з перевезення вантажів, погіршенням фінансового стану підприємства, відповідачем було прийнято наказ № 30К «Про скорочення штату працівників» від 06 червня 2019 року, яким було внесено зміни до штатного розпису з 07 серпня 2019 року шляхом виключення зі штатного розпису водія автотранспортних засобів. Одна штатна одиниця (МАЗ-64229 032 держ. № НОМЕР_1 ).

Крім того, 06 червня 2019 року позивача на підставі ст.49-2 КЗпП України повідомлено (повідомлення №1 від 06 червня 2019 року та доповнення до повідомлення №1 від 06.06.2019 року №1 ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія») про можливе майбутнє звільнення з 06.08.2019 року у зв`язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) внаслідок зменшення обсягів робіт з перевезення. Також повідомлено про відсутність вільних вакансій на підприємстві та відсутність можливості у зв`язку з цим запропонувати іншу посаду.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору, серед інших підстав, визначених зазначеною статтею, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або повноваженого ним органу (ст.ст.40, 41).

Частиною 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Звільнення з підстав, зазначених у п.1 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу та тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При цьому, судом відзначається, що на дату попередження позивача про звільнення в зв`язку із скороченням штату працівників відповідач не мав жодної вільної вакансії, про що було зазначено у повідомленні від 06 червня 2019 року, з яким позивач був ознайомлений.

Крім того, відсутність вакансій на підприємстві підтверджується також наступними доказами, наданими відповідачем.

Зокрема, 01 лютого 2019 року керівником ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» затверджено штатний розклад підприємства у кількості 36-ти штатних одиниць, з яких дві штатні одиниці були вільні: слюсар з ремонту колісних транспортних засобів (позиція №8) та водій автотранспортних засобів (МАЗ-543240-2120 № НОМЕР_3 (позиція №33).

Наказом «Про скорочення штату працівників» №21 від 22 травня 2019 року внесено зміни до штатного розпису з 01 серпня 2019 року та виключено зі штатного розпису одну штатну одиницю водія автотранспортних засобів; автомобіль МАЗ 543209 020 держ. № НОМЕР_4 ; попереджено працівника, водія автотранспортних засобів ОСОБА_5 про можливе звільнення, при цьому, звільнення вказаного працівника у зв`язку із скороченням штату проведено до закінчення двомісячного строку з дня його попередження за угодою сторін (заява ОСОБА_5 від 17.07.2019 року, наказ №45к від 18.07.2019 року).

В подальшому, наказом №46К від 18.07.2019 року внесено зміни до штатного розпису з 19.07.2019 року та виключено зі штатного розпису одну штатну одиницю водія автотранспортних засобів; автомобіль МАЗ 543209 020, держ. № НОМЕР_4 .

Наказом «Про внесення змін до штатного розкладу» №29К від 05 червня 2019 року внесено зміни до штатного розпису з 06 червня 2019 року та виключено зі штатного розпису «виробничий персонал» посаду водія автотранспортного засобу - одну штатну одиницю МАЗ 543240-2120, державний номер НОМЕР_3 , а також одну штатну одиницю слюсаря ремонту колісних транспортних засобів.

06 червня 2019 року керівником ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» затверджено штатний розклад підприємства у кількості 34-ох штатних одиниць і яким підтверджується, що на підприємстві вільні посади відсутні.

Тим самим, на час попередження позивача про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників, - вільні посади на підприємстві були відсутні, при цьому, штатним розписом, що затверджений 01 серпня 2019 року, визначено штат у кількості 33-ох штатних одиниць, та 07 серпня 2019 року затверджено штат у кількості 32-і штатні одиниці, та за якими (штатними розписами) вільні посади в ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», - відсутні, тобто, як на дату повідомлення позивача про майбутнє звільнення (06 червня 2019 року), так і на дату звільнення (06 серпня 2019 року) у ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» були відсутні вакансії та робота для позивача, як, безпосередньо, за його професією, так і за будь-якою іншою професією.

Крім того, відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

При цьому, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання, більш того, питання доцільності і необхідності змін в організації виробництва і праці є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу, та, відповідно, не є предметом доказування у судових спорах.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що надані відповідачем документи щодо штатних розписів є підробленими і насправді скорочення чисельності працівників не відбулося, з підстав їх не підтвердження належними і допустимими доказами.

Крім того, судом також не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що згідно відповіді №12-38/1184/07 від 29.09.2019 року Кіровоградського обласного центру зайнятості ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» у період з 01.11.2018 року по 18.09.2019 року за посадою водія автотранспортних засобів подано одну вакансію. Дата останнього підтвердження роботодавцем актуальної вакансії - 06.09.2019 року, тобто через місяць після звільнення позивача. Також, згідно відповіді №12-38/1184/07 від 20.09.2019 року Кіровоградського обласного центру зайнятості форма звітності №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» до центру зайнятості підприємством з 01.06.2019 року по 01.09.2019 року не подавалась, що також вказує на невиконання відповідачем вимог Закону щодо направлення не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників до ДСЗ звіту про заплановане вивільнення працівників, з тих підстав, що у ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» не було масового вивільнення працівників, що тягне за собою подання звітності №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» до центру зайнятості.

Окрім того, відповідно до п.4 Порядку подання звітності №4-ПН, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №317, критерії масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця (одноразового або протягом трьох місяців), крім випадку ліквідації юридичної особи, визначені у ст.48 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: 1) одного місяця: вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

В свою чергу, у Товаристві не вивільнялось 10 і більше працівників, що було б підставою для подання звіту №4-ПН до служби зайнятості, відтак відповідач норми закону не порушив.

Крім того, за інформацією Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 08.12.2019 №06-33/1301/5, ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» в період з 01.06.2019 по 02.12.2019 року звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансію)» стосовно вакантної посади водія автотранспортних засобів до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості не подавало. Підтверджено, що вакансія водія автотранспортних засобів від ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» в реєстрі актуальних вакансій Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Частиною 2, 3 ст.42 КЗпП України визначено обставини, які мають враховуватися в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишенні на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі.

При цьому, з наданих представником відповідача зведених даних роботи автотранспорту ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» за січень-червень, 2019 року, вбачається, та не спростовано представником позивача, що при рівних умовах праці позивача з іншими водіями автомобілів вантажопідйомністю 20 тон, продуктивність позивача, яка у грошовому виразі вимірюється вартістю наданих послуг, була найнижчою.

Зокрема, у січні, 2019 року автомобілем МАЗ-64229 032 держ. № НОМЕР_1 , який закріплений за позивачем ОСОБА_1 на підставі наказу №57 від 03 червня 2013 року «Про закріплення автомобіля», надано послуг на 0 грн., в той час як іншими працівниками (водіями автотранспортних засобів (крім ОСОБА_5 ) - від 39 720 до 186 072 грн.), у лютому 2019 року надано послуг на суму 15 465 грн. (інші працівники, крім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) від 72 831 до 138 414 грн.), у березні, 2019 року надано послуг на суму 936, 00 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_5 ) - від 3 276 до 103 275 грн.), у квітні надано послуг на 38 781 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) - від 64 756 до 102 063 грн.), у травні 2019 року надано послуг на 0 грн. (інші працівник (крім ОСОБА_5 ) від 30 279 до 148 077 грн.), у червні 2019 року надано послуг на 15 300 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_6 ) - від 55 569 до 66 657 грн.), з чого слідує, що при рівних умовах праці, продуктивність позивача була нижчою в порівнянні з іншими працівниками - водіями Товариства, тим самим, на нього не поширюються зазначені у ч.2 ст.42 КЗпП України умови надання переваги в залишенні на роботі.

При цьому, вважаючи суб`єктивною оцінку відповідача щодо продуктивності роботи позивача при рівних умовах праці з іншими водіями автомобілів вантажопідйомністю 20 тон, в той же час представником позивача, а так само самим позивачем не доведено суду, шляхом подання належних доказів, що роботодавець не забезпечив позивача автомобілем, вантажем, або ж надавав позивачу менше завдань стосовно рейсів автомобіля, який був закріплений за позивачем, порівняно з іншими працівниками - водіями.

Не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на Законі, і доводи представника позивача про необхідність створення відповідачем окремим наказом комісії з процедури скорочення штату та чисельності працівників, яка б могла визначити коло осіб, які не підлягають звільненню, а так само визначити коло осіб, які користуються переважним правом на залишенні на роботі.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що обов`язок відповідача як роботодавця щодо попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше чим за два місяці до звільнення, відповідачем було виконано у встановлені чинним законодавством, а саме ч.1 ст.49-2 КЗпП України, строки.

Крім того, норма ч.1 ст.42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, в той час як визначені ч.2 ст.42 КЗпП України критерії, за якими надається перевага у залишенні на роботі застосовуються лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, тобто, саме при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації позивач мав би перевагу в залишенні на роботі, за наявності критерію, визначеного п.2 ч.2 ст.42 КЗпП України, за яким при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

З огляду на викладене вище та оцінивши зібрані у справі докази на предмет їх належності та допустимості, приймаючи до уваги, що у відповідача ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, що належить до компетенції самої установи, що відповідає положенням ч.1 ст.40 КЗпП України, крім того, під час вивільнення позивача у роботодавця були відсутні вакантні посади, які відповідають професії чи спеціальності позивача, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, з дотриманням вимог ст.ст.40, 42, 42-9 КЗпП України, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для задоволення позову позивача ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу№51к від 06 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», а також поновлення позивача на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія».

Крім того, за відсутності законних підстав вважати, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст.ст.40, 43, 49-2 КЗпП України відсутні підстави і для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від позовних вимог позивача ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 197, 200, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кіровоградська транспортна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу №51к від 06 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», поновлення на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова