Ухвала суду № 92635496, 04.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4912/20

Провадження № 2/206/1263/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., перевіривши матеріали та зміст позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ

30.10.2020 представник позивача звернувся з даною позовною заявою до суду, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7335, вчинений 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 18000 грн.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних вимог, зокрема визначених ст. ст. 174-177 ЦПК України.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

В порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить адреси електронної пошти позивача та третьої особи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни або відомостей, що така інформація невідома або відсутня.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, дослідивши зміст позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява не містить зазначення доказів на підтвердження всіх обставин, викладених у позовній заяві.

В порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.

З позовної заяви також вбачається, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, яку не оплачено судовим збором.

Підстав звільнення позивача від сплати судового збору за позовну вимогу, установлених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», чи наявності у позивача, передбачених ст. 5 цього Закону пільг щодо сплати судового збору, з матеріалів позову не вбачається. Також, відсутні підстави звільнення позивача від сплати судового збору за позовні вимоги на підставі статей Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, виходячи із наступного.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, тощо). Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

А відтак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», коли і в чому це виявилося, способи захисту, яких суд може вжити, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюрегулюється ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, згідно позову предметом заявлених позовних вимог є оспорення вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, тобто між сторонами відсутні спірні відносини як між споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», приватний нотаріус не був надавачем послуг для позивача.

Позивачем не оспорюється договір кредиту, де б сторона могла мати статус споживача фінансових послуг. У даному випадку позивачем заявлено вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і до таких правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів». Позивач в обґрунтування позовних вимог жодним чином не посилається на порушення прав позивача, як споживача, не заявлено вимоги щодо оскарження кредитного договору як такого, що порушує його права та може створювати юридичні наслідки, зокрема в правовідносинах «споживач - виконавець», а заявлено вимоги саме про оскарження виконавчого напису та дій нотаріуса.

Отже, навіть, виходячи з юридичного визначення поняття споживача, позивач не відповідає його критеріям, передбаченим в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідно не є споживачем в розумінні вказаного вище Закону.

Відтак даний позов не може вважатися позовом про захист прав споживача в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», що виключає можливість розповсюдження встановленої ним пільги щодо звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 5 Постанови № 5 Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012, а також в Постанові ВСУ по справі № 6-39 від 23.05.2012 року, де роз`яснено про те, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з договірних відносин з банківськими установами, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання інформації споживачеві про умови такого договору, типи і розміри відсоткової ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують договору з банківською установою. Але, після укладення договору, між сторонами виникають договірні кредитні відносини або відносини банківського вкладу, тому до спорів щодо виконання або не виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування або банківського вкладу відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840,80.

Сплатити судовий збір необхідно за реквізитами зазначеними на сайті https://sm.dp.court.gov.ua/sud0436/gromadyanam/zbir/.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У свою чергу, суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 174-177, 185, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

1.зазначити у позовній заяві адресу електронної пошти позивача та третьої особи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни або відомостей, що така інформація невідома або відсутня;

2.зазначити у позовній заяві докази, що підтверджують всі вказані у позовній заяві обставини;

3.зазначити у позовній заяві відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі вживалися або зазначити, що такі не вживалися;

4.додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або зазначити підстави звільнення позивача від сплати судового збору та додати відповідні документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу. Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://sm.dp.court.gov.ua.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя К.С. Маштак