Рішення № 92634516, 03.11.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2167/20

Провадження № 2/201/2619/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Гоц Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 вересня 2020 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 02.12.2016 між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 5 000 грн. зі строком повернення до 06.12.2016, про що відповідачем складена розписка. 05.03.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 11 000 грн. зі строком повернення до 12.03.2018, про що відповідачем складена розписка. Відповідач у визначений умовами договору строк суму позики не повернув. 05.12.2019 між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір відступлення права вимоги відповідно до якого ОСОБА_3 відступив право вимоги боргу за розпискою від 02.12.2016 у розмірі 5 000 грн. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму позики у розмірі 19 861,41 грн. з яких 16 000 грн. сума заборгованості за договорами позики, 1023,20 грн. - 3% річних та 2838,21 грн. - інфляційні втрати.

Позивач надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання, які призначалися на 06.10.2020 та 03.11.2020 поспіль не з`явився. Про дати судових засідань був повідомлений належним чином, за адресою наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. Двічі до суду поверталися конверти з позначками «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Як встановлено судом, 02.12.2016 ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів в сумі 5 000 грн. зі строком повернення до 06.12.2016, про що відповідачем (позичальником) складена розписка (а.с. № 11).

05.03.2018 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів в сумі 11 000 грн. зі строком повернення до 12.03.2018, про що відповідачем (позичальником) складена розписка (а.с. № 12).

Оригінали розписок надані позивачем були оглянуті судом при розгляді справи 03 листопада 2020 року, звірений з копіями, які знаходиться в матеріалах справи (а.с. № 11-12) та оригінали приєднано до матеріалів справи.

Відповідач у визначений умовами договору строк суму позики не повернув.

05.12.2019 між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір відступлення права вимоги відповідно до якого ОСОБА_3 відступив право вимоги боргу за розпискою від 02.12.2016 у розмірі 5 000 грн. (а.с. № 10).

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу відповідач не виконав умови договору позики і не повернув позивачу грошового боргу, а позивач на був право вимоги боргу за розпискою від 02.12.2016, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Як видно з розписок, ними підтверджено факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, дату їх отримання (02.12.2016 в сумі 5 000 грн. та 05.03.2018 в сумі 11 000 грн.), що з урахуванням норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, доводить факт отримання відповідачкою грошей у борг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договорами позики від 02.12.2016 в сумі 5 000 грн. та 05.03.2018 в сумі 11 000 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних від вказаної суми необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача також інфляційні втрати у сумі 2838,21 грн. та три відсотки річних у розмірі 1023,20 грн. (відповідно до розрахунку наданому позивачем та перевіреному у судовому засіданні).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 1047, 1048 ЦК України, Постановою ВП Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі № 373/2054/16-ц,Правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. № 6-63цс13, постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 24.10.2018р. у справі № 296/12238/15-ц (провадження № 61-29294св18), ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 274, 275, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договорами позики від 02.12.2016 в сумі 5 000 грн. та від 05.03.2018 в сумі 11 000 грн., збитки від інфляції в розмірі 2838,21 грн., 3% річних від простроченої заборгованості в розмірі 1023,20 грн., а всього 19 861,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений останнім судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Батманова