Рішення № 92632368, 04.11.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7257/18

пр.№ 2/464/41/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

справа № 464/7257/18

учасники справи:

по первісному позову:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4

за зустрічним позовом:

позивач ОСОБА_2 , яка діє і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

відповідач ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4

вимоги:

по первісному позову - усунення перешкод в користуванні власністю та вселення

за зустрічним позовом - визначення порядку користування житловим приміщенням

представники учасників справи:

представник позивача по первісному позову, відповідача за зустрічним позовом – адвокат Барабаш Я.Й.

представник відповідача по первісному позову, позивача за зустрічним позовом, а також третьої особи ОСОБА_4 – адвокат Райхель Р.П.

представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Потерейко О.О.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить:

зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод йому та ОСОБА_3 проживати та користуватися квартирою АДРЕСА_1 ;

вселити його та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 .

Покликається, що є власником спірної квартири, а відповідачка ОСОБА_2 створює йому перешкоди у користуванні власністю та проживанню в ній з новоствореною сім`єю.

Відповідачка ОСОБА_2 у березні 2019 року в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , закріпивши право користування:

за ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 8,5 кв.м;

за неповнолітньою ОСОБА_5 - житлову кімнату площею 11,2 кв.м з лоджією;

за неповнолітнім ОСОБА_4 - житлову кімнату площею 10,8 кв.м;

за ОСОБА_1 – житлову кімнату площею 20,5 кв.м з лоджією;

- в загальному користуванні залишити кухню площею 8,7 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, коридор площею 6,5 кв.м, коридор площею 6,3 кв.м, комірку площею 0,5 кв.м.

Обґрунтовує вимоги тим, що вона разом з дітьми на законних підставах набули право користування житлом, яке слід захистити шляхом визначення порядку користування житлом.

При розгляді справи у судових засіданнях:

ОСОБА_1 (позивач за первісним та відповідач за зустрічним) заявлений ним первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечив. Покликається, що є власником спірної квартири, в якій проживає його колишня дружина з їхніми дітьми. Бажає разом з новою дружиною та її дітьми проживати у своїй квартирі. Зустрічний позов частково визнав – погоджується в частині проживання дітей, заперечує щодо ОСОБА_2 , яка має житло в м.Дрогобич, а крім того, він як власник вправі встановлювати порядок користування. Однак, не заперечив факт конфлікту щодо порядку користування квартирою. Указане підтримав його представник. На запитання суду позивач ствердив, що має ключі до квартири, до якої вільно потрапляє. У судових дебатах позивач ствердив, що не відвідує спірну квартиру, щоб уникнути провокацій.

ОСОБА_2 (відповідач за первісним та позивач за зустрічним) первісний позов заперечила та зустрічний як позивач підтримала. Будучи допитаною за її згодою як свідок, показала, що жодних перешкод у користуванні квартирою позивачу, в тому числі і вона, нею не чинилося, до такої він має вільний доступ й з урахуванням її постійного перебування на роботі. ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набула право користування житлом, а тому підстав для її вселення немає. Щодо порядку користування квартирою, то у зв`язку із виникаючими з позивачем конфліктами просить такий встановити в судовому порядку. Представник відповідачки підтримав її позицію.

Третя особа ОСОБА_3 первісний позов підтримала та просить її вселити разом з чоловіком у його спірну.

Третя особа за первісним та зустрічними позовами ОСОБА_4 діє у справі через свого представника, який в його інтересах первісний позов заперечив, а зустрічний позов підтримав.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування зустрічний позов підтримав з метою належного дотримання житлових прав дітей.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, залучено третьою особою без самостійних вимог по первісному позову ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, заяву ОСОБА_2 про допит свідків задоволено.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, залучено третьою особою без самостійних вимог по первісному та зустрічними позовами ОСОБА_4 .

Мотиви та висновки суду

Оскільки позивач як власник заявив вимоги про усунення перешкод йому та третій особі у проживанні та користуванні квартирою і вселення, а відповідачка, яка разом з дітьми проживає у спірній квартирі, просить встановити порядок користування такою, то між сторонами виникли житлові правовідносини, врегульовані наступними законодавчими нормами:

ст.41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

ч.1 ст.316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

ст.317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна;

ч.1 ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

ч.1 ст.383 ЦК України - власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва;

ст.391 ЦК України – власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном;

ст.405 ЦК України - члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником;

ст.150 ЖК УРСР - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди;

ч.1, ч.4 ст.156 ЖК УРСР - члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У ході розгляду справи встановлено та учасниками справи визнаються наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , набутої в порядку спадкування за заповітом.

Відповідачка ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, у шлюбі з яким мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13 листопада 2018 року позивачем укладено шлюб з третьою особою ОСОБА_3 .

У спірній квартирі сторони мають зареєстроване місце проживання: позивач – з 1990 року, відповідач – з 2008 року, син – з 2002 року, дочка – з 2005 року.

Указане підтверджується наступними письмовими доказами: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2018 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2018 року, паспортними даними позивача, свідоцтвами про народження від 15 березня 2002 року та 18 серпня 2004 року, довідкою житлового органу від 09 лютого 2019 року, свідоцтвом про шлюб від 13 листопада 2018 року.

Звертаючись з позовом в суд до відповідачки про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, позивач ОСОБА_1 у порядку ст.ст.12, 81 ЦПК України зобов`язаний довести ті обставини, на які посилається, тобто наявність умов, що йому як власнику перешкоджають користуватися належною власністю.

Поміж тим таких перешкод для позивача не встановлено і в цьому суд погоджується з доводами відповідачки та її представника. Позивач, який користується правовою допомогою адвоката, не виконав свого процесуального обов`язку та не надав жодних доказів, які б підтверджували заявлені вимоги про неможливість користування власною квартирою/неможливість у неї потрапити. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

При цьому, самим позивачем стверджено суду, що він має ключі від квартири та заходить до такої у зручний для нього час, останнім часом не відвідує спірне житло з метою уникнення провокацій.

Конфлікти щодо порядку користування квартирою не свідчать про наявність перешкод у користуванні житлом та необхідність вселення.

Допитані в суді свідки: ОСОБА_6 , мати відповідачки, ОСОБА_7 , сусідка сторін, а також відповідачка ОСОБА_2 , допитана як свідок у порядку ст.92 ЦПК України, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведеними до присяги, не навели жодних фактів наявності перешкод позивачу з дружиною до спірного житла. Сумніватися у таких показаннях у суду немає підстав, оскільки такі не суперечать зібраним письмовим доказам у справі.

Лист Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 19 серпня 2019 року про наявність цивільно-правових відносин (навіть не зазначено яких саме) з колишньою дружиною та компакт-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано суперечку між сторонами у спірній квартирі з приводу приготування відповідачкою дітям їжі на кухні у пізню годину і бажання позивача з дружиною випити в цей час чай, не обґрунтовують доводів останнього.

Вирішуючи вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 , суд дійшов наступного висновку.

За вимогами ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.1, ч.2 ст.4 ЦПК України).

Третя особа ОСОБА_3 самостійних вимог на предмет спору не заявила і, незважаючи, що є дружиною позивача, останній не уповноважений звертатися до суду із згаданими вимогами в її інтересах. Третя особа є повнолітньою і дієздатною особою (протилежні відомості у справі відсутні), а тому вправі захищати свої права у визначеному законом порядку, а позивач за відсутності процесуальних підстав позбавлений для такої можливості. Підтримання третьою особою позовних вимог не тягне за собою правових наслідків.

Поміж тим, суд звертає увагу, що докази набуття ОСОБА_3 у встановленому ЦК України, ЖК УРСР, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» право користування спірним житловим приміщенням відсутні, а тому вимоги про усунення перешкод та вселення є передчасними. Право користування квартирою даною третьою особою не входить до предмету доказування та не є предметом спору.

Щодо зустрічного позову про визначення порядку користування житловим приміщенням, то суд враховує таке.

Заявляючи вимоги, як в своїх інтересах, так і в інтересах дітей, про встановлення порядку користування квартирою між особами, які набули таке право, покликається на наявність конфліктів з позивачем щодо користування житлом, захисту житлових прав дітей.

Позивач не заперечував щодо наявності вказаних розбіжностей.

Тому запропонований позивачкою за зустрічним позовом варіант порядку користування квартирою суд оцінює як справедливий та такий, що відповідає реальному стану. Щодо самого виділення кімнат кожному проживаючому відповідач за зустрічним позовом не подав, погоджується в частині проживання дітей у квартирі. Суд вважає, що оскільки при зверненні позивачки із вимогами в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який під час розгляду справи в суді набув повноліття, не слід на останнього покладати надмірний тягар щодо подання окремого позову, що відповідатиме принципу розумності цивільного судочинства.

При цьому відповідачем за зустрічним позовом з наданням відповідних доказів не доведено, що позивачка за зустрічним позовом втратила право користування житловим приміщенням чи наявність іншої угоди при вселенні у квартиру, або наявність інших обставин, які б свідчили про неможливість виділення їй у користування певну кімнату. Тому суд приймає доводи позивачки за зустрічним позовом.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів, встановивши дійсні обставини справи суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову та доведеності зустрічного позову, який підлягає задоволенню. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні. Інші наявні у справі письмові докази не є належними, адже не стосуються заявлених вимог в сфері житлових відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат

Позивач ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності та в силу положень ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки у первісному позові відмовлено та зустрічний задоволено, а тому в силу положень ст.141 ЦПК України відповідачці за зустрічним позовом слід компенсувати 768,40 грн сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Зустрічний позов задоволити.

Установити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування:

ОСОБА_1 – житлову кімнату площею 20,5 кв.м з лоджією;

ОСОБА_5 - житлову кімнату площею 11,2 кв.м з лоджією;

ОСОБА_4 - житлову кімнату площею 10,8 кв.м;

ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 8,5 кв.м;

та залишивши у спільному користуванні кухню площею 8,7 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, коридор площею 6,5 кв.м, коридор площею 6,3 кв.м, комірку площею 0,5 кв.м.

Компенсувати ОСОБА_2 768,40 грн судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 25258931, м.Львів, пр.Червоної Калини, 66

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2020 року.

Суддя О.В.Тімченко