Рішення № 92629646, 27.10.2020, Вишгородський районний суд Київської області

27.10.2020 Справа № 363/4695/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Петранюк П.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на факт прийняття спадщини нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0620 га, кадастровий номер 3221888800:37:016:0005, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 .У зв`язку з тим, що за життя спадкодавець не встиг оформити державний акт на право власності на землю, порушує питання про визнання за нею права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 0,0620 га, кадастровий номер 3221888800:37:016:0005, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданим 04 березня 2019 року.

Разом з тим, за життя ОСОБА_3 не встиг завершити процедуру реєстрації виниклого в нього права власності на земельну ділянку та державний акт про право власності на земельну ділянку не отримав.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 стала його дочка ОСОБА_1 , яка у встановлений ст. 1270 ЦК України строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи №410/2019 від 22 травня 2019 року, зокрема заявою ОСОБА_4 , дружини померлого, яка відмовилася від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_1 .

Постановою Державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2019 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на згадану земельну ділянку з посиланням на те, що в правовстановлюючому документі на земельну ділянку - Державному акті про право власності на земельну ділянку відсутня дата його видачі та він не зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 повторно виданого 18 квітня 2006 року.

Таким чином позивачка є спадкоємцями першої черги на спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

На підставі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Як убачається з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно ст. 657 ЦК України, в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Таким чином спадкодавець набув право власності на спадкове майно шляхом його купівлі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому спадкодавець вчинив всі дії спрямовані оформлення державного акту про право власності на земельну ділянку, однак його безпідставно вчасно не оформлено, а з незалежних від волі спадкодавця обставин видано після його смерті.

Оскільки померлий ОСОБА_3 не встиг оформити правовстановлюючий документ - державний акт на набуте ним майно й, через обставини, які від нього не залежали, за життя виникле в нього право на нього не зареєстрував, зазначене перешкоджає позивачці здійснити право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину.

Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що правовстановлюючий документ на садкове майно виготовлений вже після смерті спадкодавця, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину, із яким закон пов`язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.

Відтак, за позивачкою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 слід визнати право власності на згадану земельну ділянку за законом. Вказане є достатнім для захисту порушеного права позивачки.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відтак, заявлене позивачем право підлягають визнанню, а пред`явлений позов -задоволенню.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0620 га, кадастровий номер 3221888800:37:016:0005, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 06 березня 2003 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач: Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359726, знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка, вул. Деснянська, 9.

Суддя